WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Самооцінка юнаків і дівчат у студентський період - Курсова робота

Самооцінка юнаків і дівчат у студентський період - Курсова робота

саморегуляції та самоконтролю [7,23]. Під поняттям "самоконтроль" розуміють усвідомлену регуляцію людиною своєї поведінки та діяльності для забезпечення відповідності їхніх результатів поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам тощо. Мета С. полягає в запобіганні помилкових дій чи операцій та виправленні їх. Важливу роль у процесах С. особистості відіграє її самооцінка. Самоконтроль є важливим засобом розумового та морального самовдосконалення особистості [5,296].
Самоконтроль та самооцінка розглядаються Т.А. Барановською як складові елементи саморегуляції навчальної діяльності студентів. І якщо під саморегуляцією у вітчизняній психології часто розуміли саморегуляцією психічних станів, в тому числі і в навчальному процесі у вищому учбовому закладі [12,18], то Т.А. Барановська пропонує методи формування дій по самоконтролю та саморегуляції саме як складників навчальної діяльності, які пов'язані з оцінкою суб'єктом себе, вибором навчальної мети, порівнянням результату та мети, внесенням виправлень і ін. (наприклад, вона використовує для цього метод поступового формування розумових дій самоконтролю при вивчені іноземної мови на основі рідної мови) [2,57]. І.Я. Пєтухова та В.Ю. Шишкіна говорять про необхідність цілого комплексу мір, які спрямовані, у першучергу, на перегляд завдань та змісту навчання, які повинні бути сприятливі для суб'єктивної позиції студента в навчальній діяльності, вимагали б від нього активності, рефлексії, саморегуляції [11,41].
За думкою Залученової Є.А., в процесі оцінювання суб'єктом самого себе відбувається зіставлення наявних властивостей власної особистості з бажаним обліком [6,2]. Розходження або збіг поміж бажаним образом Я та фактичними властивостями породжують або незадоволеність, тривожність, дискомфорт, або спокій, упевненість в собі і т. ін. "Переживання, які пов'язані зі ставленням до власної особистості, до окремих її особливостей, до всіх проявів у поведінці та діяльності, можуть проходити у формі неопосередкованої емоційної реакції" [15,109]. Оцінка власних достоїнств та недоліків, зважування своїх досягнень та можливостей є суттєвим аспектом самооцінки, який впливає на те, які цілі в процесі своєї діяльності ставить людина. Проте в остаточному рахунку мета визначається не стільки особливостями самооцінки людини, скільки мотивами особливості, умовами діяльності, її характером, спеціальними нормами та стандартами.
Отже, виявляючись наслідком минулого досвіду особистості, самооцінка включає в себе задані зовні і опановані особистістю, а також сконструйовані нею самостійно способи оцінки себе як об'єкта. В ній традиційно виділяються когнітивні аспекти, пов'язані з механізмами "вимірювання", оцінювання, порівняння виразності тих чи інших якостей, диференційованості уявлень про ти чи інші якості, які людина виділяє в процесі оцінювання себе.
Розділ 2. Рівні самооцінок
Коли говорять про самооцінку та про рівні самооцінок тієї чи іншої людини, як правило, підкреслюють її результат: висока або низька. Адекватна чи неадекватна, завищена чи занижена. При цьому важливо знати й шлях, - як доходить людина до тієї чи іншої самооцінки, які засоби вона при цьому використовує, на що спирається, яка інформація лягає в основу її знань про себе.
Якщо взяти класичне положення К. Маркса стосовно самооцінки та про певні існуючі її рівні, то воно свідчить про те, що людина спочатку дивиться, як у дзеркало, в іншу людину. Лише поставившись до людини Павла, як до собі подібного, людина Петро починає ставитись і до самого себе, як до людини. А на думку П.Р. Чамати розвиток самооцінки відбувається у два етапи: на першому людина, оцінюючи себе, задовольняється, як правило, оцінкою своїх дій і вчинків; на другому - у сферу самооцінки заносяться внутрішні стани, моральні якості особистості [10,130].
Формування другого етапу - вищого рівня самооцінки - починається в юнацькому віці та продовжується протягом усього життя людини в міру того, як накопичується соціальний досвід та з подальшим розумовим розвитком, розвитком свідомості.
Процес оцінювання може йти різними шляхами залежно від багатьох факторів. Людина може просто запозичити думку інших про себе, а може критично обміркувати сутність своєї поведінки й виводити власну думку. Одна людина постійно аналізує свій минулий досвід, робить висновки, намагаючись чогось не робити , чи вважає себе непогрішною, чи просто не вміє щось робити. Для деяких важливою підставою самооцінки є лише їхні власні бажання, не підкріплені ані попередніми справами, досвідом, ані можливостями. Такі люди ніколи не згоджуються з критичними зауваженнями на свою адресу, або негативною оцінкою. А деякі, навпаки, підставою для самооцінки вважають те, що психологи називають "феноменом укладеної праці", наприклад: "Я багато працював, тому заслуговую високої оцінки". Але при цьому не аналізується результат праці, чи досягнуто мети тією працею, чи ні - це для них не суттєво. Головне - що працю виконано. Інші оцінюють лише результати вчинків, або їх мотиви.
Щодо зазначеного, психологи для визначення рівня самооцінки давно вже користуються "формулою У. Джемса", де :
Самооцінка = Успіх.
Домагання
Одній людині нестерпно соромно, що він - друга, а не перша рукавичка світу, інший - радіє перемозі на районних змаганнях. Чим вищий рівень домагань, тим важче їх задовольнити. Правомірність формули Джемса доводиться не тільки життєвим досвідом, але і безліччю спеціальних експериментів, які показують, що успіхи і невдачі в якій-небудь діяльності істотно впливають на самооцінку індивідом своїх здібностей [10,131].
Хоча порівняння досягнень з рівнем домагань здається, на перший погляд, суто індивідуальним, фактично воно враховує соціальну ситуацію в цілому, включаючи порівняння себе з іншими її учасниками. Наприклад, подаючи заяву про вступ до вищого навчального закладу, молода людина розраховує не тільки на свою успішність з тих предметів, іспити по яким їй належить здавати, але й вірогідний рівень конкуренції (скільки претендентів очікується на одне місце і який ступінь їхньої підготовки) [1,15].
Аналіз доступної літератури, в тому числі й з педагогіки та психології стосовно формування самооцінок, дозволяє установити якісно певні рівні самооцінок.
Як загальна, так і часткова самооцінки можуть бути високими і низькими, стійкими і нестійкими, реальними і демонстративними, точними і неточними, упевненими та невпевненими. Рівень розвитку кожної з цих характеристик обумовлює рівень сформованості самооцінки, міру її діяльності як механізму
Loading...

 
 

Цікаве