WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Роль когнітивного стилю в навчальній діяльності студентів - Курсова робота

Роль когнітивного стилю в навчальній діяльності студентів - Курсова робота

структурою особи [19, С.70-71].
Але активність суб'єкта в реалізації когнітивних стратегій була зведена лише до впливу системоутворюючих структурних зв'язків на окремі пізнавальні процеси. Для співставлення тих чи інших стильових параметрів з показниками інтелекту або особистісних якостей стали використовувати загалом метод кореляційного аналізу. Відповідна структура емпіричного дослідження дає можливість здійснити різноспрямовану причинну інтерпретацію встановлених взаємозв'язків, тому допускає різні пояснювальні схеми особистісної обумовленості когнітивних стилів.В той же час, превалюючим став розгляд когнітивних стилів в якості змінної, що причинно впливає на інші показники психічної організації, або поведінку суб'єкта.
Таким чином, при підході вивчення когнітивних стилів в "Нью Лук" реалізовувався тільки один з можливих принципів дослідження - шлях "знизу догори". Наступним фактором в розвитку вивчення когнітивних стилів була поява психоаналітичної теорії, розробка ідей З.Фрейда про "вторинні процеси", тобто "когнітивні процеси, які здійснюють співвідношення особистості з "принципом реальності". Будучи в рамках психоаналізу і не маючи можливості обґрунтувати механізми продуктивного розвитку, Р.Гарднер намагається осмислити можливість і "правило" управління первинними процесами, що веде до визнання "керуючих інстанцій", тобто когнітивних стилів [31, С.313].
Представники Меннінгерського напрямку (Р.Гарднер, Х.Шлезнер), вивчаючи механізми регуляції, назвали їх "когнітивними стилями". Хоча Р.Гарднер і його колеги когнітивним стилем вважали цілу систему когнітивних контролів, поступово останній термін вийшов з обігу, а операційно зафіксовані параметри, які Р.Гарднер назвав контролями, почали називатись стилями [31, С.3-21].
При всій наявності визначень когнітивного стилю і первинних інтерпретацій процесів, що лежать в їх основі, загальним залишилось акцентування індивідуального розмаїття способів або форм пізнання, що є порівняно незалежними від змістових аспектів відображень зовнішнього світу.
В дослідженнях багатьох психологів конструкція когнітивного стилю стала необхідним засобом заповнення пустот, що віявляються при необхіддності обґрунтування активності і пристасті пізнання людини.
Головним в розробці проблем когнітивних стилів було і залишається зараз вирішення питання про їх походження, роль в структурі особистості та стратегії діяльності, пошук конкретних взаємозалежностей з іншими явищами такого феномену, як когнітивний стиль. Феномени, які досліджувались, отримали назву "перцептивні ставлення", "синдроми", "системні принципи" і так далі. На думку багатьох дослідників, термін "когнітивний стиль" точніше описує зміст цих явищ і тому доцільніше кикористовувати саме його. Слід відзначити, що на сьогодні не всі психологи цей термін вважають особливо вдалим, оскільки предикат "когнітивний" містить пряму вказівку на приналежність до процесів пізнання [31, С.311-320]. Зустрічаються спроби перекласти цей термін на українську мову як "пізнавальний стиль". Але самантика терміну "когнітивний" в англомовній психологічній літературі має куди більш широке значення, не зовсім еквівалентне "пізнавальному".
Загалом, вказують, що когнітивним стилям притаманні такі риси, як стабільність, стійкість, в тому числі й вікова постійність. Тому стилі характеризуються як певні схильності, ставлення, диспозиції, установки, домінуючі способи і манера діяти.
Дослідники в своїх визначеннях фіксують придатність когнітивних стилів щодо вирішення проблем, концептуалізації життєвого досвіду особистості, організації процесів - тобто, спрямовуючий, керуючий характер стилю як такого. Констатується те, що стиль є "певним інтегратором індивідуальності особистості", який характеризує спосіб пізнавальної діяльності [13, С.118-126].
ІІ. Вплив когнітивного стилю на інтелект та здатність до навчання
Проблема зв'язку когнітивного стилю та інтелекту в теоретичному плані переростає в більш загальну проблему співвідношення рівневих та інструментальних характеристик інтелекту.
В своїй роботі Ф.Мак-Кенней наводить декілька критеріїв, за якими різні автори розмежовують когнітивний стилль і здібності [39]:
1. Здібності пов'язані з успішністю виконання діяльності, а стиль - зі способами діяльності.
2. Здібності розглядаються як уніполярні утворення, в той час як стилі мають зазвичай 2 полюси.
3. Здібності соціально цінніші, чим сильніше вони виражені, а стилі, в своїй більшості, рівноцінні за полюсами.
4. Визначена здібність виражається в деякій сфері діяльності або в декількох видах діяльності, стиль має набагато ширшу сферу впливу.
Слід сказати, що за наведеними критеріями не завжди можна чітко розділити здібність і когнітивний стиль. Та очевидно, що спосіб діяльності не може не здійснювати впливу на її результат, а тому він теж вносить свій вклад в досягнення або недосягнення цілі діяльності. З іншого боку, здібності проявляються в своєрідності виконання певного виду діяльності (музичній, навчальній), а це зближує їх зі стилями. Слід зазначити, що не всі параметри когнітивних стилів мають два полюси. Наприклад, "поняттєва диференційність" і толерантність до нереального досвіду уніполярна. Також у багатьох психологів викликає сумнів рівноцінність полюсів деяких стилів, особливо у зв'язку з параметром "полізалежність-полінезалежність" [42, 42]. Нарешті, окремі параметри когнітивного стилю мають різну широту впливу, деякі є всепроникаючими [полізалежність-полінезалежність], а інші впливають не більше ніж на одну сферу діяльності, найчастіше всього пізнавальну.
Здібності теж бувають різного рівня узагальненості, тим самим відрізняють відносно широти впливу на різні сторони життєдіяльності.
К.К.Платонов виділяє 4 групи здібностей: елементарні загальні (здібності до окремих властивостей відображення), елементарні часткові (окремі якості особистості, наприклад, кмітливість чи сміливість), складні загальні (здатність до навчання, праці, спілкування), складні часткові (професійні здібності та аналогічні до них) [15]. Таким чином, виявляється, що жоден з розглянутих критеріїв розрізнення здібностей і когнітивного стилю не працює.
Крім того, Б.М.Теплов виділяє три ознаки, за якими когнітивні стилі відрізняються від здібностей [21]. Вони володіють індивідуальною варіативністю, мають відношення до успішності виконання будь-якої діяльності і не зводяться до знань, умінь та навичок людини.
Тоді постає питання, як же співвідносяться між собою когнітивні стилі і здібності? Загалом, найбільш вичерпну відповідь дає С.Л.Рубінштейн при розгляді структури здібностей. Вин виділив в складі кожної здібності операції, або способи виконання діяльності, і ядро, що
Loading...

 
 

Цікаве