WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Роль когнітивного стилю в навчальній діяльності студентів - Курсова робота

Роль когнітивного стилю в навчальній діяльності студентів - Курсова робота

система обумовлена певними особистісними якостями;
· система - засіб ефективного пристосування до об'єктивних вимог.
За визначенням Є.О.Климова, "індивідуальний стиль - це індивідуально-своєрідна система психологічних засобів, до яких свідомо чи стихійно звертається людина з ціллю оптимального зваження своєї індивідуалльності з предметними,зовнішніми умовами діяльності" [8, С.75].
Індивідуальні особливості, з причини яких формується той чи інший індивідуальний стиль діяльності, являють собою якості різних рівнів, починаючи з характеру метаболічних процесів організму і закінчуючи інтенсивністю спілкування і ступенем гнучкості політичних установок. У зв'язку з цим, В.М.Азаров каже: "Особистість, розвиваючись, отримує певнуформу - певний спосіб організації" [1, С.135].
Тому в основі формування певного індивідуального стилю повинні бути якісь формальні індивідуальні особливості, функція яких - організація індивідуальних відмінностей різних рівнів в певні види (типи), утворення індивідуально-типологічного стилю особистості як системи. Такими формальними індивідуальними особливостями системоутворюючого характеру є когнітивні стилі.
Поняття індивідуального стилю діяльності і когнітивного стилю особистості схожі за змістом. Також схожі і явища, що описані цими термінами. Визначний момент схожості - це вказівка на "здатність", інструментальність: будучи відносно незалежними від змісту діяльності, що виконуєтсья, стиль діяльності і стиль особистості характеризують манеру виконання діяльності з точки зору її ефективності. Але поза формальністю є ще одна дуже важлива риса цих "стилів" - їх компенсаційний характер, тобто, в результаті формування певного стилю, нейтралізуються ті особливості особи, які заважають, і сама діяльність базується на тих, які сприяють досягненню цілі.
Другий момент подібності - це продуктивний характер стилів, тобто узаконюється те, що певний стиль має шанси на існування не тільки за умови його об'єктивної придатності, зручності, тому що полегшення діяльності - це одна з основних його функцій. Когнітивні стилі, з визначенням, розглядаються як формальні або формально-динамічні характеристики діялльності, її спосіб, форма, стратегія, операційний склад, на відміну від змісту діяльності, рівня здібностей. Стиль характеризує діяльність з процесуальної сторони, а не з рівневої.
Наступна схожість індивідуального стилю діяльності з когнітивним стилем в тому, що їх функціонування і відповідність даній ситуації не оцінюється з точки зору усвідомленості-неусвідомленості: стильові особливості можуть стихійно формуватись і свідомо використовуватись.
Одночасно індивідуальний стиль діяльності і когнітивний стиль особистості мають суттєві відмінності.
По-перше, індивідуальний стиль стосується певного виду діяльності. Щодо когнітивного стилю, він розуміється передусім як формальна характеристика особистісної організації в цілому.
Друга відмінність полягає в тому, що когнітивний стиль, будучи сформованим, проявляється як індивідуальна особливість, на яку можна спертися і яку слід враховувати, в той час як індивідуальний стиль діяльності може формуватись стихійно, а може вибиратись (і відпрацьовуватись), свідомо чи несвідомо відкидатись.
Третя відмінність - це приналежність когнітивного стилю до класу індивідуально-типологічних особливостей.
Це означає, що когнітивний стиль - стійка, стабілізована в часі риса, на відміну від індивідуального стилю особи, який гнучкіший і може відмирати по закінченню діяльності. Особливості когнітивного стилю проявляються в різних видах діяльності і характеризують не діяльність, а особистість.
Оскільки когнітивний стиль - це формально-індивідуальна особливість досить високого рівня, він грає роль структури, яка визначає створення індивідуального стилю діяльності. Тому когнітивний стиль називають формально-структурною рисою особистості [18, С.235-255].
З цього випливає, що індивідуальний стиль діяльності може формуватися і формується на основі когнітивного стилю особистості, а не навпаки.
Поняття індивідуального стилю діяльності і когнітивного стилю особи розробляються в різних теоретичних парадигмах. Тим не менше, сам факт появи в психологічних дослідженнях терміну "стиль" є досить показовим в тому відношенні, що нагромаджені дані про індивідуальні особливості вже не дають змоги будувати пояснювальні схеми без привнесення уявлень про певні суперординатні структури регулятивного характеру [11, С.120-128].
Конкретні дослідження, що проводятьсяв рамках "стильового" підходу, спрямовані на пошук різних варіантів діяльності, і тільки потім на порівняння їх ефективності. Когнітивний стиль особистості - це одна з формальних характеристик особистості, які утворюють так звану формально-типологічну інфраструктуру в системі регулятивних процесів. Це випливає з розуміння когнітивного стилю особистості як системно-адаптаційної характеристики.
Когнітивний стиль стає інтригуючим гіпотетичним конструктором в 60-ті роки. Його оформленню сприяв розвиток когнітивної психології, що включала в аналіз пізнавальних процесів і дій конструкт "пізнавальної структури". Нове поняття - когнітивний стиль - означало певний погляд на природу пізнавальних особливостей: відмінності у внутрішній організації процесів обробки інформації, що накладають свій слід не на змістові, а на формальні (пов'язані зі способами дій суб'єкта і в цьому значенні стилістичні) особливості когнітивних стратегій людини. Вважалось, що типові для суб'єкта способи організації його когнітивних структур визначають формальні характеристики індивідуальності.
Вивчення традиційних проблем психічних (пізнавальних) процесів стимулювало дослідників глибше займатися вивченням когнітивних стилів. Як зазначає Є.Т.Соколова, "історично перші докази активності суб'єкта презентували психофізика в тезах про флуктуації порогу, помилках очікування, звиканнях..." [17, С.42].
Це ускладнило встановлення загальнопсихологічних закономірностей та побудову моделі пізнавальної діяльності реальної людини, що змусило дослідників шукати визначальники більш високого порядку. Однією зі спроб вирішити проблему пізнавальної діяльності людини стала інтерпретація важливості пізнавальних процесів, яка включала особистість як контекст для вивчення психічних явищ як таких.
Розуміння когнітивних стилів як особистісних факторів регуляції пізнання фіксувало наче загальне джерело різних "суб'єктивних" додатків в організацію процесів сприймання та мислення і найбільш послідовно було виражене підходом, що отримав назву "Нью Лук". В руслі цього підходу здійснювалось емпіричне підтвердження "особистісної теоретичної позиції", що означало дослідження індивідуальних особливостей пізнавальних процесів разом із загальною
Loading...

 
 

Цікаве