WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Роль когнітивного стилю в навчальній діяльності студентів - Курсова робота

Роль когнітивного стилю в навчальній діяльності студентів - Курсова робота

способах отримання і перетворення інформації, прийомах аналізу і структурування свого оточення, в свою чергу, утворюють деякі типові форми когнітивного реагування, відносно яких групи людейє схожими і відрізняються один від одного.
Таким чином, поняття когнітивного стилю використовується для позначення, з одного боку, міжіндивідуальних особливостей в процесах обробки інформації та, з іншого боку, виділення типів людей в залежності від особливостей їх когнітивної організації.
Поняття "стиль" спочатку було введено в якості глобалоного психологічного параметру, що трактується як стиль вивчення реальності. У вужчому значенні термін "когнітивні стилі" використовувався для позначення і спеціфікації особливого ряду індивідуальних особливостей інтелектуальної діяльності, які не могли отримати адекватної теоретичної інтерпретації в межах традиційнох психології пізнання. Спочатку феномен когнітивних стилів визначався з урахуванням рядк принципових положень: 1) індивідуальні розбіжності інтелектуальної діяльності, що позначаються як когнітивних стиль, обмежувались від індивідуальних особливостей в ступені успішності інтелектуальної діяльності, що виявляються на основі інтелектуальних тестів; 2) когнітивні стилі, будучи характеристикою пізнавальної сфери, в той же час розглядались як прояв особистісної організації в цілому, оскільки індивідуалізовані способи опрацювання інформації виявлялись тісно пов'язаними з потребами, мотивами, афектами; 3) когнітивні стилі оцінювались, у порівнянні з індивідуальними особливостями традиційно описаних пізнавальних процесів, в якості форми інтелектуальної активності вищого порядку, оскільки основна функція когнітивних стилів полягала вже не стільки в отриманні і опрацюванні інформації щодо зовнішніх впливів, скільки в координації, регулюванні "базових" пізнавальних процесів; 4) когнітивні стилі трактувались як "посередники" між суб'єктом і дійсністю, що здійснюють прямий вплив на особливості проходження адаптаційних поведінкових процесів [18, С.95].
Власне, при вивченні когнітивних стилів дослідницький інтерес зміщується зі змістових характеристик пізнавальної активності ("що" людина думає) до способів її організації ("як" людина думає), при цьому на перший план виходять типові для кожної конкретної особистості індивідуально своєрідні прийоми отримання і опрацювання інформації про навколишній світ.
В зарубіжній і вітчизняній літературі можна зустріти опис близько півтора десятко різних когнітивних стилів. Вони дуже різноманітні щодо способу діагностики, теоретичної інтерпретації та широти впливу на поведінку людини. Ці різні описи, різні назви когнітивних стилів є результатом того, що їх класифікація залежала від різноманітності підходів щодо вивчення когнітивних стилів. Так, існування операціоналістського підходу в психології визначило одну з особливостей вивчення когнітивних стилів. Друга особливість полягає в тому, що когнітивні стилі розглядались як параметри індивідуальних розбіжностей в індивідуальній діяльності [29, С.218]. Представники прихоаналітичного напряму виявили і описали декілька параметрів когнітивного стилю: плавність-загострення, толерантність до нереалістичного досвіду, фокусуючий контроль, обмежений чи вільний контроль, поняттєва диференціація, імпульсивність-рефлексивність [10, С.22-28]. Конструктивісти вважають, що людину можна краще зрозуміти, якщо вона буде розглянута з точки зору перспективи віків, ніж в світлі сучасного моменту, а кожна людина розглядає ланцюг подій свого життя через призму своїх уявлень. Загалом, вони дають свою класифікацію когнітивних стилів:
1) полізалежність - полінезалежність;
2) імпульсивність - рефлексивність;
3) ригідність - гнучкість пізнавального контролю;
4) вузькість - широта діапазону еквіваленту;
5) широта категорії;
6) толерантність до нереалістичного досвіду;
7) когнітивна простота - когнітивна складність;
8) вузькість - широта сканування;
9) конкретна - абстрактна концептуалізація;
10) плавність - загострення [22, С.49].
Результати досліджень когнітивних стилів полягають в тому, що на емпіричному рівні практично кожний стильовий параметр виявляється пов'язаним з тими ч и іншими особистісними особливостями.
Фактично, для більшості когнітивних стилів такий їх зв'язок з особистісною сферою виявляється доволі типовим. Досить часто когнітивні стилі розглядалися в традиціях психоаналітичної теорії в якості деякого посередника між мотиваційними тенденціями особистості та вимогами об'єктивної ситуації. За термінологією Р.Гарднера, когнітивні стилі описують когнітивні утворення організуючого порядку, які зв'язують функціонування пізнавальних процесів (сприймання, пам'яті, мислення) один з одним і обмежують та опосередковують мотиваційні впливи, виконуючи, таким чином, в структурі індивідуальності функцію суперординатної контролюючої інстанції, забезпечуючи реалістично адаптаційні форми активності. При цьому особливо підкреслюється те, що "оскільки точніше розуміння реальності не є необхідним та ефективнішим її розумінням, то когнітивні стилі (когнітивні контролі) включають індивідуально-варіативні стандарти адекватності всередині індивідуальної поведінки" [32, С.123].
Р.Гарднер відмічає схожість між психологічним змістом поняття "когнітивні стилі" і теорією Ж.Піаже. Мається на увазі положення про єдність асиміляції - засвоєння впливів зовнішнього світу, та акомодації - пристосуваня поведінки до зовнішніх умов, яке описує ріст пізнавальних можливостей від егоцентричної до реально орієнтованої форми активності. Р.Гарднер постійно підкреслює, що який-небудь один стильовий параметр не може бути основою підказки для поведінки. Для цього необхідно приймати до уваги весь комплекс властивих даній індивідуальності різних когнітивних контролів ,який і повинен бути позначений терміном "когнітивний стиль" [23, С.61].
О.Харвей, Д.Хант також аналізують роль концептуальних зв'язків між суб'єктом та дійсністю, що виступають в ролі ланки між стимулом і відповіддю. В операційному плані концепт розглядається як категоріальна схема, за допомогою якої сприйняті стимули кодуються, оцінюються, а "розрив всіх концептуальних зв'язків між суб'єктом і об'єктами, з якими він пов'язаний, буде сприяти деструкції "Я", знищенню тієї просторової і часової опори, від якої залежать всі визначення його існування" [36, С.95].
Проблема когнітивного стилю тісно пов'язана з індивідуальним стилем діяльності.
Найбільш загальновизнаними формальними ознаками індивідуального стилю можна вважати такі:
· стійка система прийомів і способів діяльності;
·
Loading...

 
 

Цікаве