WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Роль внутрішнього мовлення у мисленні студентів - Курсова робота

Роль внутрішнього мовлення у мисленні студентів - Курсова робота

фетишів асо-ціаційної психології - образів слів звукових, зорових, рухових [1;112].
Факт інтимного, безпосереднього зв'язку мислення і мови стверджується реєстрацією іннервації мовнорухових органів під час мовчазного виконання розумових завдань. Як показали дослідження А.Н.Соколова [7;133 - 137], при розв'язанні студентом мислительних задач не тільки має місце прихована артикуляція, а й відмічається певна її залеж-ність від ступеня складності мислительних задач. За даними цих досліджень, виникнення сильних мовнорухових імпульсів прихованої артикуляції зв'язане із сло-весною фіксацією завдань, логічними операціями з ними, утримуванням проміжних результатів цих операцій і формулюванням відповіді "про себе". Імпульси особливо чітко фіксуються при виконанні студентом нестереотипних і багатокомпонентних завдань (розв'язання ним арифметичних прикладів і задач у кілька дій, читання і переклад іно-земних текстів студентами, що недостатньо володіють даною мовою, перефразування текстів, запам'ятовування і пригадування словесного матеріалу, письмовий виклад думок тощо), виконання яких вимагає розгорнутого мовного аналізу й синтезу і, отже, зв'язане з посиленим збудженням відповідних мовних центрів.
Поряд з цим має місце і редукція (зменшення) мовнорухових імпульсів під час виконання стереотипних завдань, що не вимагають утримування в голові проміж-них результатів, при читанні текстів рідною мовою, насиченості мислительних задач чуттєвим матеріалом. Проте явище редукції не тільки не заперечує, а під-тверджує, що мовнорухові імпульси відбивають дина-міку думки, є її виявом і показником того, що мислительна діяльність - це водночас і мовна діяльність, що мислення здійснюється на основі мовних механізмів.
Водночас слід звернути увагу на дані про форму внутрішнього мовлення в студентів з яскраво вираженим слуховим або зоровим типом. Виконуючи мислительні завдання, перші ніби чують звучання слів, якими оперують, другі - бачать їх. Ніяких інших образів у них при цьому не помічається.
Відомо також, що неможливо одночасно уважно слухати когось і думати про щось своє, що, отже, сто-ронні мовнослухові подразники заважають внутрішньому мовленню студентів, при цьому перешкоди виникають насамперед для їх слухового компонента. Той факт, що при глибокому зосередженні на предметі думки студенти не чують нічого з того, що відбувається нав-коло, навіть зверненої до них з розмови (вони її, можливо, й чують, але вона до них "не доходить"), також означає, що мовнослуховий аналізатор, зокрема його коркові центри, максимально зайняті внутрішньою роботою думки.
Про участь слухового та зорового компонентів внут-рішнього мовлення у процесах мислення студентів свідчать і на-ведені дані про редукцію мовних кінестезій - явище, яке можна пояснити лише посиленням слухового чи зорового компонента внутрішнього мовлення. Цей висновок ло-гічно випливає з того положення, що внутрішнє мов-лення є активізацією слухових, зорових та рухових мовних зв'язків або в їх сукупності, або з переважанням рухових, зорових чи слухових.
Висновки
Отже, слід вважати головною специфічною рисою внутрішнього мовлення функціональну відзнаку: воно виконує функції обдумування, планування, регуля-ції діяльності студента, його внутрішньої підготовки до процесу спілку-вання та обміну думками, тобто психологічно внутрішні функції.
Визнання функціональної своєрідності внутріш-нього мовлення, як основної в його характеристиці, усуває всі ті суперечності й непогодженості, які ще до цього часу мають місце в розумінні зазначеного виду мовної діяльності й зокрема того, що вважати внутрішнім мовленням. Різні точки зору на те, що слід вважати внутрішнім мовленням, є свідченням недооцінки саме функціональної його своєрідності як такої, що спричиняється до своє-рідності його структурно-динамічних, граматичних і семантичних особливостей.
Виходячи в характеристиці внутрішнього мовлення з його функціональної своєрідності, слід і вважати ним всю ту мовну діяльність, яка здійснює психологічно внутрішні функції, функції внутрішньої роботи думки в широкому її розумінні.
Особливості внутрішнього мовлення перебувають у тісній залежності насамперед від змісту тієї діяльності студента, в яку це мовлення включається. Змістом діяльності ви-значається більша чи менша розгорнутість або скороченість внутрішнього мовлення, а отже, й смислова навантаженість, автоматизованість чи усвідомленість і контрольованість, предикативність чи субстантивність.
Внутрішнє мовлення виникає з потреб пізнавальної діяльності студентів і розвивається в міру її ускладнення. Саме в пізнавальній діяльності студентів воно відіграє винятково важ-ливу роль. Воно зв'язане з усіма видами пізнавальної діяльності, з усіма пізнавальними процесами. Більшою чи меншою мірою ним опосередковуються відчуття та сприймання; складний і інтимний його зв'язок з пам'яттю, особливо словесно-логічною, творчою і репродуктивною уявою, довільною увагою. За допомогою внутрішнього мовлення студенти організовують чуттєву діяльність, здійснюють певну "внутрішню обробку" чуттєвого матеріалу, його впорядкування, мислене гру-пування та відбір, оцінюють з точки зору мети діяль-ності, відповідності дійсності тощо.
Особливу ж роль виконує внутрішнє мовлення в мисленні як діяльності переважно другосигнальній. Тут воно стає безпосереднім носієм мисленого змісту як форма існування понять, засіб здійснення різних мислительних операцій. Участь внутрішнього мовлення в мисленні студентів визначається насамперед тим, що воно є:
а) засобом розуміння чужих думок;
б) знаряддям на-шого власного думання, самостійного розв'язування мислительних задач;
в) засобом підготовки процесу обміну думками.
Це специфічні функції внутрішнього мовлення, якими забезпечується мислительна діяльність студентів.
Список використаної літератури
1. Баєв Б.Ф. Психологія внутрішнього мовлення. - К.: Вища шк., 1966. - 193с.
2. Выготский Л.С. Мышление и речь. - М.: Лабиринт, 1996.
3. Гальперин П.Я. К вопросу о внутренней речи, "Доклады АПН РСФСР", 1957, № 4.
4. Макарова Л.Л., Синельников В.М. Загальна психологія: методичні розробки семінарських занять. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - С. 165 - 170.
5. Погодин А.Л. Язык как творчество, "Вопросы теории и психологии творчества", т.4, 9., 1913.
6. Трофімов Ю.Л., Рибалка В.В., Гончарук П.А та ін. Психологія // За ред. Ю.Л.Трофімова. - К.: Либідь, 1999. - С.293 - 298.
7. Соколов А.Н. Внутренняя речь при изучении иностранных языков,"Вопросы психологии", 1960, № 5.
8. Самарин Ю.А. О концепции так называемых "умственных действий" П.Я.Гальперина, "Вопросы психологии", 1959, № 5.
9. Ушакова Т. Речь человека в общении. - М., 1989. - С. 10 - 60.
10. Чикобава А.С. Введение в языкознание, ч.1, М., 1952.
Loading...

 
 

Цікаве