WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Роль внутрішнього мовлення у мисленні студентів - Курсова робота

Роль внутрішнього мовлення у мисленні студентів - Курсова робота

думкою, яка оперує іншим змістом. І, звичайно, одна з цих діяльностей виявляється утрудненою або зовсім неможливою. Якщо ми думаємо про своє, то хоч і чуємо чужі слова, але не розуміємо їх: чужа мова, як кажуть не доходить до нашого "психічного слуху". За даними А.Н.Соколова, слова, які ми сприймаємо, в такому разі звучать "просто як шум". Якщо ж ми слухаємо й намагаємося зрозуміти те, що чуємо, то нам дуже важко здійснювати водночас іншу мислительну роботу.
Звичайно, помилково було б увесь процес розуміння зводити до внутрішнього мовлення. Тому, коли ми говоримо, що розуміння чужої мови - це функція внутрішнього мовлення, то тільки в тому значенні, що воно здійснюється на основі внутрішньомовленнєвої діяльності як єдності форми і змісту. В цьому значенні розуміння - це функція особистості, яка визначається рівнем її психічного розвитку взагалі і тих засобів, з допомогою яких здійснюється процес розуміння зокрема. Розуміння, як певна робота думки, здійснюється засобами внутрішнього мовлення і за участю його механізмів. Механізм розуміння як свідомої, цілеспрямованої діяльності - мовний чи внутрішньомовний. Він не зводиться до повторення чужої мови, яку сприймає суб'єкт. Цей механізм набагато складніший.
2.2. Роль мови і мислення у внутрішньому мовленні студентів
Внутрішнє мовлення є засобом не тільки розуміння чужих думок, а й нашого власного думання, самостійного розв'язування мислительних задач. Воно включається в самий процес народження й становлення думки, є формою її внутрішньої роботи і разом з тим знаряддям її формування. Тому, коли ми говоримо, що мова - це безпосередня дійсність думки, що мислення і мова складають нерозривну, природну єдність, що мислення людини - це мислення насамперед словесне, - ми повинні передусім мати на увазі єдність, інтимний зв'язок мислення і мовлення.
Мова є формою існування готових думок, засобом обміну думками. Та це тільки один, але не єдиний аспект зв'язку мислення і мови. Інший його аспект - зв'язок "мисленого" й "словесного" в самому процесі формування думки.
Так, Біне говорив, що в тій частині, в якій думка позбавлена образів, вона здійснюється у внутрішньому мовленні.
Цілий ряд сучасних зарубіжних психологів теж не заперечують участі мови у мислительній функції. Г.Ревеш вважає, що мислення і мова - різні явища: вони не збігаються за своїми функціями, намірами, структурою і законами. Різниця між ними полягає і у відносній незалежності змісту однієї функції від змісту іншої. Проте різниця між мисленням та мовою ще нічого не говорить про незалежність існування однієї діяльності від іншої. Мови без мислення не існує, крім хіба частого повторення асоціативно зв'язаних слів (мовні автома-тизми). Та й ці автоматизовані акти вже раніше "прой-шли через сферу мислення". Але й мислення зв'язане з мовою нерозривно й необхідно. Це доводиться аналізом так званого безсловесного мислення. Це мислення незвучаще ("тихе"), інтуїтивне і підсвідоме. Незвучаще мислення здійснюється з участю внутрішнього мовлення, і його зв'язок з мовою незаперечний. Інтуїтивне мислення зв'язане з мовою за походженням, оскільки воно здій-снюється на основі інших думок, і за результатом, оскільки кожна догадка вимагає уточнення, розчлену-вання, розвитку. Інтуїтивне мислення не є повноцінним, воно входить у повноцінне мислення як його окремий момент. Це саме зауваження Ревеш робить і щодо підсвідомого мислення. Функція мови в області підсвідо-мого не припиняється завдяки тому, що мова виступає у двох функціях: "дійовій" і "прихованій". Участь при-хованої мовної функції не завжди дає знати про себе свідомості, проте вона є незаперечною. Існування "при-хованого" мовлення породжує ілюзію можливості мис-лення без мови. Але це тільки ілюзія. Зміст "безсловес-ної" думки з самого початку має певну, хоч ще й не готову синтаксичну структуру (у вигляді логічної схеми речення). Навіть у художній творчості (архітектура, живопис), де мислення здійснюється в образах, воно зв'язане з мовою через досвід, мету і напрямок діяль-ності людини [1;110].
Аналогічну думку висловлює, хоч і менш чітко, Фр.Кайнц. Як правило, - говорить він, - чорновий начерк думки, якщо він позбавлений мовної допомоги і під-тримки, не виходить за межі невиразних намірів і безформних уривкових регуляцій, а більшість придатних думок виникає лише завдяки внутрішньому чи зовніш-ньому мовленню.
Мислення і мова - це дві різні функції, два різних процеси, які, проте, взаємно впливають один на одного [1;111]. Мова не є тільки структурою формальних зовнішніх знаків, в які "одягається" мислений зміст, що прагне до прояву; вона активно сприяє всім мислительним актам і навіть там, де, зазначає Кайнц, наш розум, освічений і вихований за допомогою мови, відмов-ляється від її допомоги [1;111].
Думки студентів існують у мовній оболонці і тоді, коли вони думають про себе. При цьому зв'язок між мис-ленням і мовою не слід розуміти так, ніби він є, з одного боку, "чисте" мислення, а з другого, мовна діяльність, що "входить" у мислення або обидві взаємодіють між собою. Єдність мислення і мови, з якої виходить вітчизняна психологія, виступає, і про це багато говорив у свій час Л.С.Виготський [2;40], у значенні слова. Слово є знаряддям думки тому, що воно щось означає. Разом з тим думка існує в слові. Тому, коли ми говоримо про роль мови в мисленні, про участь у ньому внутрішнього мовлення, ми маємо на увазі саме те, якими мовними засобами користується мисляча людина (студент), розв'язуючи розумове завдання, в якій мовній формі здійснюється її (його) мислительна діяльність.
Поза мовною формою чи мовною діяльністю в лю-дини немає думки. З цієї точки зору вислів А.Чікобави про те, що зміст думки розчленовується за допомогою внутрішнього мовлення, що "мислене" "розмінюється" на "словесне" [10;29], не можна визнати вдалим, він відбиває хибне твердження, ніби зміст думки існує до втілення його в мові. А.Чікобава говорить з приводу цього: "Слово втілює думку, в словах розчленовується думка, точніше зміст думки: те, що є в свідомості до його вираження в мові, не що інше, як зміст думки. Виступає він, звичайно, то у вигляді сприймання, то у вигляді уявлення (загального чи нерозчленованого)" [10;28].
Той факт, що мислення тісно зв'язане з чуттєвим пізнанням світу і практичною діяльністю, що відчуття та сприймання є першоджерелом людських знань, зов-сім не означає, ніби змістом думки є чуттєві образи. Якби це було так, то мислення не мало б своєї специ-фіки як опосередковане й узагальнене відображення об'єктивної дійсності в її істотних зв'язках і відношен-нях.
Зміст думки втілений у значенні слова. Інша справа, що і слово потребує опори в сприйманнях та уявленнях, що чуттєві засобиполег-шують перебіг мислительного процесу. Але неправильно було б відривати зміст думки від слова, яке в такому разі і справді залишалось би "готовим платтям, в якому думка робить свій вихід", а самий процес народження думки - "чистим мисленням", вільним від
Loading...

 
 

Цікаве