WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Роль внутрішнього мовлення у мисленні студентів - Курсова робота

Роль внутрішнього мовлення у мисленні студентів - Курсова робота

- мовлення виконує функцію спілкування та обміну думками, то внутрішнє мовлення безпосередньо цієї функції не виконує. Воно виконує психологічно внутрішні функції: внутрішньої роботи думки, планування, підготовки процесу спілкування та обміну думками.
Функціональною своєрідністю внутрішнього мовлення зумовлюється своєрідність його структурно-динамічних та семантичних особливостей, тобто тих особливостей що, як вже зазначалось, кладуться деякими авторами в основу розуміння внутрішнього мовлення і тому не забезпечують його адекватного розуміння.
Не беручи до уваги характеристики внутрішнього мовлення з боку його функцій, не можна подолати однобічності в його вивченні, неправомірного підкрес-лення якихось одних його особливостей і недооцінки інших, ігнорування функціональної специфіки внутріш-нього мовлення неминуче призводить до заперечення його своєрідності як особливого виду мовної діяльності і навіть до заперечення існування самого внутрішнього мовлення.
Мова виникла з потреби спілкування об'єднаних в суспільство людей. Але мова, як історична категорія, не залишалась незмінною - вона розвивалася разом з суспільством, якому належала. Її розвиток ішов через збагачення мов-ного матеріалу, словникового складу, зміни і вдосконалення граматичної структури. Він ішов також через диференціацію її функцій та утворення, в міру ускладнення процесу спілкування і породжуваних ним нових потреб, нових видів мовлення і внутрішнього мовлення зокрема.
2. Роль внутрішнього мовлення у мисленні студентів
Внутрішнє мовлення є знаряддям мислення, формою внутрішньої роботи, існування мислительних дій. Воно виконує функцію підготовки процесу обміну думками, - отже, безпосередньо включається в мислительну, пізнавальну діяльність людини. Внутрішнє мовлення і виникло з потреб пізнавальної діяльності, і розвивається в міру її ускладнення. Тому його аналіз ведеться переважно з точки зору забезпечення інтелектуальних функцій, його особливості (розгорнутість - скороченість, предикативність - субстантивність тощо) пов'язуються з характером, змістом і метою розумової діяльності. При цьому має місце навіть деяка інтелектуалізація внутрішнього мовлення, тенденція звести його функції до власне інтелектуальної сфери. Проте, застерігаючи проти обмеження участі внутрішнього мовлення в психічному житті мислительними функціями, слід підкреслити, що саме в пізнавальній діяльності студента внутрішнє мовлення відіграє винятково важливу роль.
Внутрішнє мовлення включається в такі пізнавальні процеси студентів, як сприймання, пам'ять, уява, увага.
Особливо ж значна його роль у мисленні як діяльності переважно другосигнальній. Це не означає, що в зазначені вище пізнавальні процеси, зокрема в чуттєве пізнання, внутрішнє мовлення може включатися, а може й не включатися. Його участь і в них є необхідною. Воно неминуче включається в чуттєве пізнання, оскільки останнє ніколи не виступає в людини (студента) у, так би мовити, чистій формі, а зв'язане з її досвідом, знаннями, є діяльністю цілеспрямованою, свідомою, отже, опосередкованою роботою другої сигнальної системи.
Разом з тим чуттєве пізнання - це чуттєва, першосигнальна діяльність, змістом якої є образи конкретних предметів і явищ, їх окремі властивості. Як першосигнальна, ця діяльність здійснюється відповідними специфічними засобами, яких не може замінити слово - чи то голосне, чи то "німе". За допомогою мови студент організовує чуттєву діяльність, належним чином скеровує її, контролює. За допомогою мови здійснюється також певна внутрішня обробка чуттєвого матеріалу, впорядкування, групування, відбір і оцінка з точки зору мети діяльності, відповідності дійсності, повноти, естетична оцінка тощо.
Порівняно з цим участь внутрішнього мовлення в процесах мислення студентів характеризується новими якостями. Воно стає безпосереднім носієм мисленого змісту як форма існування понять і засобом здійснення мислительних операцій - аналізу й синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації, абстрагування.
Спинимося детальніше на тих функціях внутрішнього мовлення, якими воно безпосередньо і нерозривно зв'язане з мисленням.
2.1. Функції внутрішнього мовлення
Одна із таких функцій полягає в тому, що внутрішнє мовлення є засобом розуміння чужих думок.
Мова - безпосередня дійсність думки. Існуючи в мовній формі для нас самих, думки й можуть бути передані тільки за допомогою мови. Іншого шляху для їх адекватної передачі не існує. Отже, розуміння чужих думок - це сприймання і розуміння того мовного матеріалу, в якому думки передаються, стають надбанням інших людей, входять у скарбницю духовної культури. Сприймання ж і розуміння мовного матеріалу здійснюється на основі нашої другосигнальної мовної діяльності.
Думка, як говорив І.М.Сєченов, може бути зрозуміла і засвоєна тільки тоді, коли вона входить ланкою до складу нашого особистого досвіду. Щоб зрозуміти чужу думку, треба співвіднести її з особистим досвідом, установити зв'язки між нею і власними знаннями і більше того - включити її в систему власних знань. Розуміння чужих думок вимагає значної внутрішньої роботи нашої власної думки: аналізу, синтезу, зіставлення, різних логічних операцій. Щоб зрозуміти чужу думку, треба усвідомити значення окремих слів, в яких думка передається, і їх комплексів, граматичну структуру і емоційно виразні компоненти мовлення того, чия думка є предметом нашого розуміння.
І процесуально, і по суті розуміння чужих думок означає переклад конкретних значень чужої мови у наші власні смислові структури. А це здійснюється у внутрішньому мовленні.
З приводу ролі внутрішнього мовлення в процесах розуміння, думки різних авторів збігаються. Вони слушно підкреслювали, що розуміння - активний процес, в який включена наша власна мовна діяльність і який здійснюється на її основі. Так, Л.А.Погодін говорив, що чужі слова сприймаються як комплекси звуків, у слова вони перетворюються для нас уже нашим власним апаратом мови [5;30] і що внутрішнє мовлення є перекладачем на мову нашої думки того, що ми чуємо [5;5] . Аналогічну думку обстоювала О.П.Кауфман. "Внутрішнє мовлення, - зазначає О.П.Кауфман, - є не тільки підготовкою для говоріння, а й ґрунтом для розуміння. Доки слова не починають якось звучати у внутрішньому мовленні, вони і не розуміються" [1;106]. П.П.Блонський писав: "У даний момент розмови…той, хто говорить, і ті, що дійсно слухають, думають про одне й те саме, можливо, тільки інакше ставляться до нього… Говорити в цьому разі означає думати вголос, слухати означає думати про себе" [1;106].
Ці положення знаходять цілковите підтвердження в практиці розуміння людьми чужих думок. Розуміння чужої мови це, таким чином, функція внутрішнього мовлення. При розладах внутрішнього мовлення ця його функція випадає зовсім або частково, що більшою чи меншою мірою позначається на процесахрозуміння.
Щось подібне можна викликати експериментально, коли, слухаючи, думати й говорити про себе що-небудь інше. За такої ситуації відбувається поєднання слухання чужої мови з власною
Loading...

 
 

Цікаве