WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розробка проблеми становлення майбутнього вчителя українськими вченими - Курсова робота

Розробка проблеми становлення майбутнього вчителя українськими вченими - Курсова робота

опанування сукупністю знань і практичних навичок з професії педагога в результаті спеціальної підготовки. Тому автор статті пропонує визначення "відповідна педагогічна освіта" замінити словосполученням "вища педагогічна освіта за певною спеціальністю", що необхідно для логічно виваженої побудови даного поняття [5; 149].
Отже, проблемі формування професіоналізму майбутнього в умовах педагогічного процесу приділяється багато уваги українськими вченими та викладачами. В своїх дослідженнях вони звертають увагу на необхідності використання під час навчального процесу таких методів і засобів навчання, які забезпечатьповноправну участь студента в процесі його професійної підготовки в умовах співробітництва, вироблення студентом на основі засвоєного наукового змісту власних поглядів на поставлені проблеми і пошук їхніх рішень, формування самостійності й оригінальності мислення. Організація навчально-виховної роботи повинна передбачати варіативність змісту навчання, певний ступінь його вибору студентом, залучення студентів до активної громадської роботи. Тільки побудований на цих принципах навчальний процес у ВНЗ зможе закріпити в свідомості майбутнього педагога професійну відповідальність, стійкий професійний інтерес та постійне прагнення до власного професійно-педагогічного вдосконалення.
2. Теоретичний аналіз проблем формування творчої особистості майбутнього вчителя
Творча особистість учителя є важливою умовою результативності навчально-виховного процесу. Творча активність базується і розвиває такі якості особистості, як самосвідомість, самостійність, сміливість, рішучість, працелюбність, наполегливість, зацікавленість, допитливість, інтуїція, захопленість, гнучкість тощо; такі вміння, як уміння аналізувати, синтезувати, проводити аналогії і порівняння, уміння сміливо будувати і висловлювати думки, висловлювати одну і ту ж думку в різних мовних формах (мовна варіативність), доносити свої думки до розуміння інших, виділяти в інформації, процесах і явищах суттєві ознаки, узагальнювати і диференціювати предмети і явища, дії і процеси, вчинки і відношення, робити висновки та вибирати найкращі, найбільш раціональні напрямки діяльності.
Для майбутнього вчителя ці якості набувають особливу цінність. У той же час, як зазначають такі вчені, як В.М.Галузинський, М.Б.Євтух, Є.С.Спіцин, З.М.Шалік, у вищій педагогічній школі переважає інформаційне навчання, яке формує репродуктивне мислення [3; 96]. Внаслідок цього виникла парадоксальна ситуація: сучасна школа вимагає творчо працюючого вчителя, а підготовка його в значній частині педвузів нерідко обмежується розв'язанням типових завдань за попередньо відомими правилами. Процес навчання в них орієнтований в основному на заучування певної суми знань, понять, фактів. Тим самим у студентів формується відтворююче мислення, не здатне схоплювати суть явищ та процесів. Тому, на думку дослідників, необхідно всю систему навчання перевести з формування репродуктивного мислення на продуктивне, засноване на знаннях способів здатності мислити та вміннях користуватися ними реально [3; 94-103].
Завдання формування творчої особистості майбутнього вчителя обумовлюють певну специфіку залучення студентів вищої педагогічної школи до наукової творчості. У той же час аналіз стану організації науково-дослідної роботи студентів (НДРС) у деяких педінститутах та університетах України свідчить, що на сьогодні чіткої системи в організації творчої підготовки майбутніх вчителів у більшості вищих навчальних закладів немає.
Основні причини цього такі: не вистачає часу через перевантаження навчальними заняттями, відсутність навичок дослідницької роботи, не вистачає необхідної наукової літератури. У цілому більше ніж у половини випускників педвузів на сьогодні не сформована установка на самостійну дослідницьку діяльність, не в повному обсязі сформовані педагогічні дослідницькі вміння, які до того ж використовуються безсистемне та нерегулярно.
Для розв'язання цих проблем вчені Галузинський В.М., Євтух М.Б. та ін. пропонують сформувати теоретичну основу концепції організації НДРС, що передбачає основні три елементи:
? залучення студентів до пошукової діяльності з першого до останнього курсу навчання у вузі. Враховуючи специфіку майбутньої діяльності випускників вищої педагогічної школи, дослідникам уявляється перспективним, щоб в основу концепції організації НДРС у педвузі була покладена професійно-педагогічна спрямованість НДРС;
? тісний зв'язок НДРС з практикою майбутньої роботи, адже саме в процесі практики створюються сприятливі умови для проведення реальних науково-педагогічних досліджень та впровадження отриманих результатів безпосередньо в навчально-виховний процес. На жаль, останнім часом спостерігається стійка тенденція "згортання" безперервної педагогічної практики в педвузах, ліквідація її на І-ІІІ курсах, скорочення на старших. Це, безумовно, негативно впливає на всю систему творчої підготовки майбутніх учителів;
? участь студентів не тільки в проведенні наукових досліджень, але й у впровадженні отриманих результатів НДРС у виробництво [3; 97]. На небезпечності збереження в навчальному процесі вищої педагогічної школи орієнтацій на кінцевість освіти наголошують й такі дослідники, як Комаренко Н.Г., Таланова Л.Г., Цокор О.С. [5; 18-19]. На їх думку, стереотипи педагогічної свідомості, що виражені в орієнтації на вузький професіоналізм призводить до випуску спеціалістів з обмеженим культурним кругозором і примітивним соціальним мисленням, що особливо небезпечно, коли мова йде про педагогічну освіту. На практиці дані стереотипи, що міцно закріпились в педагогічній діяльності, призводять до:
o прагнення навчити всьому і назавжди, засвоєнню готових знань, перевантаженню навчальних програм конкретним матеріалом, догматизму І формалізму мислення;
o розгляду педагога тільки як пере датчика і ретранслятора знань, хоча в умовах розвитку засобів масової інформації, персональних комп'ютерів роль педагога як джерела інформації повільно переходить до інформаційних засобів, а на нього залишаються виховні функції, до виконання яких він менше всього готовий в даний час;
o негативного відношення до творчості, через що безликість, стандартність знайшли свій вияв в одноманітності шкіл і вузів, програм, підручників, виховних заходів [8].
На думку викладача НПУ ім.. М.П.Драгоманова Турініної О.Л., вирішення завдання розкриття творчих можливостей особистості майбутнього вчителя можливо при умові докорінної перебудови підготовки педагогічних кадрів, суть якої полягає у розширенні аспекту творчої діяльності [4; 157]. Дослідниця вважає, що умовою ефективного формування у майбутніх вчителів творчих
Loading...

 
 

Цікаве