WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розробка проблеми становлення майбутнього вчителя українськими вченими - Курсова робота

Розробка проблеми становлення майбутнього вчителя українськими вченими - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Розробка проблеми становлення майбутнього вчителя українськими вченими
?
Зміст
Вступ
1. Проблема формування професіоналізму майбутніх вчителів в дослідженнях українських вчених
2. Теоретичний аналіз проблем формування творчої особистості майбутнього вчителя
3. Проблема психологічної підготовки майбутніх вчителів як об'єкт психолого-педагогічних досліджень
Висновки
Список використаної літератури:
Вступ
Одним з головних аспектів нових перетворень сьогодні є гуманізація всіх сфер життя, яка передбачає розкриття творчих можливостей особистості, створення умов для її гармонійного розвитку, формування соціальної активності, відповідальності та професійності. Вирішення цього завдання можливо за умови докорінної перебудови всієї системи освіти, головна роль в якій надається творчій особистості вчителя.
В сучасних соціальних умовах, які характеризуються підвищеною ускладненістю, що пов'язані з постійною ламкою стереотипів (в тому числі стереотипів, пов'язаних з мотивацією діяльності, особистістю педагога, процесами навчання і виховання в цілому) педагог є фігурою, що потребує особливої уваги. Бо там, де його місце займають недостатньо професійно спрямовані люди, в першу чергу страждають діти, причому моральні збитки, які виникають, як правило, непоправні. Це потребує від суспільства створення таких умов, щоб серед майбутніх вчителів були люди, що найбільш підготовлені до роботи з дітьми, відповідають цій роботі за своїми особистісними мотиваціями.
Результати багатьох досліджень у галузі вищої педагогічної освіти свідчать про кризовий стан у підготовці вчителя. Симптоми цієї кризи виявляються в тому, що ця підготовка не відповідає як потребам відбудови Української держави, так і світовим стандартам. Вона ще не зорієнтувалася на якісні показники, нові принципи та прогресивні технології навчання. У ній зберігаються невідповідності між загальнокультурним та професійним, традиційним та проблемним, екстенсивним та інтенсивним, інформаційним та розвиваючим, репродуктивним та пошуковим навчанням. Вона ще не забезпечує формування високої загальної та професійної культури вчителя, його готовності до педагогічної творчості та співробітництва зі своїми вихованцями та їх батьками. В її основу поки що не поставлена особистість майбутнього спеціаліста, не виявляються і не формуються її індивідуальні особливості, не зникла її відчуженість від національної культури, школи, учня.
Існуюча система підготовки педагогічних кадрів - закономірний продукт не тільки консервативної системи вітчизняної освіти, але й суспільства з усіма його конфліктами та колізіями. Вона опинилася в різкій дисгармонії з потребами соціуму. Неминучим наслідком цього є значне зниження соціального престижу вчительської професії, поглиблення та загострення шкільних проблем.
Тому дослідження проблеми підготовки педагогічних кадрів в Україні є однією із центральних у педагогічній та психологічній науках. Всебічному вивченню даного питання присвячені наукові праці, науково-теоретичні та науково-практичні конференції, які є теоретичною базою для розв'язання проблеми становлення майбутнього вчителя в педагогічних закладах освіти.
1. Проблема формування професіоналізму майбутніх вчителів в дослідженнях українських вчених
Поняття "професіоналізм вчителя" передбачає наявність не тільки необхідного високого рівня знань в галузі фізичних, математичних, технічних, біологічних чи гуманітарних наук, а також опанування сукупністю знань і практичних навичок з професії педагога, що передбачає формування стійкого інтересу до особистості учня, відповідного світогляду, педагогічного такту, професійної відповідальності тощо. Ці риси майбутнього педагога повинні формуватись в його свідомості ще з студентських років. Проблема формування професіоналізму майбутніх вчителів в умовах педагогічного вузу є актуальним питанням серед українських викладачів та вчених.
Так, викладач Вінницького державного педагогічного університету ім.. М.Коцюбинського Горбунь Е.Л. визначає професійну відповідальність як інтегральну якість особистості, що включає в себе усвідомлення соціальної значущості своєї діяльності, чітке знання своїх професійних функцій, володіння вміннями і навичками педагогічної роботи, ініціативу, самостійність і творче ставлення до справи [3; 104].
Формування в студентів професійної відповідальності як соціально-педагогічної категорії розглядається як тривалий процес. Основні труднощі, що знижують ефективність педагогічного впливу на цей процес, полягають у відсутності чітких рекомендацій щодо проведення занять з педагогічних дисциплін та організації практичної діяльності з метою підвищення якості формування професійної відповідальності майбутнього вчителя.
Відповідно до мети формування професійної відповідальності студентів Горбунь Е.Л. наголошує на зміні освітньої технології в процесі проведення навчальних занять таким чином: у традиційних організаційних формах навчання (лекціях, семінарських і науково-практичних заняттях) передбачається використання таких методів і засобів навчання, які забезпечать повноправну участь студента в процесі його професійної підготовки в умовах співробітництва, вироблення студентом на основі засвоєного наукового змісту власних поглядів на поставлені проблеми і пошук їхніх рішень, формування самостійності й оригінальності мислення [3; 105-110]. Важливим також є використання ігрових методів навчання, тренінгів, колективних занять у мікрогрупах, спеціально організованої практичної роботи в школі та інших методів і форм навчання, що дозволяють їхнім учасникам набувати навичок співробітництва, розкривати індивідуальні можливості, творчо готувати себе до майбутньої професійної діяльності в умовах гуманно-особистісного підходу до дитини.
Але нажаль останнім часом лекція і семінар, як головні форма організації навчання у вищій школі, зазнають критики (не говорячи вже про нетрадиційні форми навчання, які взагалі проводяться досить рідко). Дослідження показали, що обмежені можливості розумової діяльності студентів на лекції ведуть до низької якості засвоєння навчального матеріалу, до зниження рівня активності розумової спрямованості студентів. Відповідно до досліджень В.І. Безпалька, заснованих на принципах теорії поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна і Н.Ф. Тализіної, лекції забезпечують надійне засвоєння матеріалу тільки на рівні знайомства (узнавання, розпізнавання, розходження, упізнання) і репродуктивному рівні, тобто сприйняття інформації про вивчений об'єкт [3; 105].
Метою ж семінарів є синтез опрацьованої студентами літератури, формування вміння критично
Loading...

 
 

Цікаве