WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання - Курсова робота

Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання - Курсова робота

відбувається сам процес міркування за аналогією?". "Процес міркування за аналогією, (як і будь-який процес мислення) включає 3 ланки: синтез первинний - аналіз - синтез вторинний. Відповідно до цього хідміркувань за аналогією можна уявити так. Асоціація за схожістю дає поштовх думці про те, що той чи інший об'єкт схожий з іншим, раніше відомим нам об'єктом. За допомогою зіставлення цих об'єктів визначають те ціле (первинний синтез), з якого виходять. Після цього, вдаються до порівняння, або розчленовують предмет за ознаками, або виявляють основні відношення. Потім зіставляють і знаходять істотні спільні й відмінні риси, характерні залежності, необхідні зв'язки тощо, абстрагуючись при цьому від неістотного, тобто, здійснюючи детальний аналіз об'єкта під певним кутом зору. Аналіз приводить до того, що шляхом зіставлення виявляють нове знання про досліджуваний об'єкт, що вивчається. При цьому здійснюється вторинний синтез. Інший напрямок аналізу дає й інший результат (синтез). Отже, в основі міркувань за аналогією лежить аналіз і синтез та похідні від них (порівняння, зіставлення, узагальнення, абстрагування." [4. 26].
"Досліджуючи будь-який об'єкт, можна говорити про структуру, процес і функцію об'єкта. Відповідно про аналогію структури, генезису і функції. В такому випадку класифікація за віддаленістю аналогій стає відносною, залежною від досвіду людини. Віддалена аналогія за структурою може бути близькою за генезисом чи функцією. Ми знаходимо віддалений аналог за структурою, але при порівнянні двох об'єктів виясняється, що вони близькі за генезисом, чи функцією, а, отже, можемо знайти функцію об'єкта, чи встановити походження.
Необхідно виділити два види аналогізування (за ступенем узагальнення).
1) Аналогізування без попереднього узагальнення.
Коли поняття не сформоване чи сформоване частково. Таке аналогізування може відбуватися на рівні образів. У таких випадках процес пошуку аналога може полегшити процес узагальнення. Через пошук більш адекватного для дослідження об'єкта. Тому, що деякі закони краще проявляються в одних випадках, і гірше - в інших.
Одним із способів наукового пояснення являється пояснення через власні закони. При цьому оперують двома поняттями, які характеризують можливість використання закону для пояснення явища: "пояснювальна сила закону" і "пояснювальна здатність закону". Пояснювальна здатність вказує на область застосування закону. Під пояснювальною силою закону розуміють, наскільки глибоко він проникає в сутність об'єктів і явищ, які вивчаються. Наприклад, пояснювальна сила закону спадковості більша при поясненні пам'яті, чим при поясненні мислення.
Іноді відкриття можливе лише у випадку дослідження певних об'єктів. Якби Г. Мендель досліджував не горох посівний а, наприклад, горох духмяний, то відкриття законів, які сьогодні відомі як перший і другий закони Менделя, відбулося б значно пізніше.
З вищесказаного можна зробити два висновки. По-перше для відкриття закону необхідно дослідити саме адекватний об'єкт чи явище. Під адекватним об'єктом (явищем) ми розуміємо об'єкт (явище), в якому найбільше виражена сила закону. По-друге, саме через порівняння об'єкта (явища) з адекватним об'єктом (явищем) і відбувається "узагальнення з місця". Яке відбувається через порівняння "об'єктів, явищ, дій" хоча б з одним "об'єктом, явищем, дією". В експериментах часто "об'єкт, явище, дія" для порівняння вибирається учнем самостійно і не фіксується експериментатором.
2) Встановлення аналогій після узагальнення.
Таке аналогізування являє собою процес сходження від абстрактного до конкретного. Віддаленість аналогій може свідчити про ступінь сформованості поняття. Відсутність здатності знаходження аналогій за структурою, функцією чи генезисом вказує на недостатність сформованості поняття. Наприклад, при вивченні географії в 6 кл., тема "Природні зони" за текстом підручника учні не можуть самостійно засвоїти поняття "пустеля". В тексті підручника немає навіть згадки про причини утворення пустелі. Тому на запитання: чому на березі океану знаходиться пустеля (Наміб, Атакама)? - учні лише перераховують зовнішні ознаки: пісок, каміння, жарко, мало рослин ... (тому, що пісок). І самі цю задачу розв'язати не можуть. Не можуть знайти і віддаленого аналога пустелі." [3. 20-26].
3.Стратегія аналогізування в творчій діяльності людини
Перш ніж розглядати стратегію аналогізування необхідно визначитися, що таке стратегія взагалі, і яку роль вона відіграє в мисленні людини. Поняття "стратегія творчої діяльності" ввів в вітчизняну психологію акад. Моляко В.О. Стратегія являється організуючою і регулюючою складовою творчої діяльності людини. Хоча на сьогоднішній день повної згоди щодо визначення поняття "стратегія" психологи не дійшли. В.О. Моляко визначає стратегію, як основу творчої обдарованості. "Стратегія як особистісне утворення складає...основу творчої обдарованості, тому що конденсує в собі ті структури, які детермінують аналіз ситуацій, оцінки нової інформації, вибір об'єктів дослідження, вибір орієнтирів, планування творчої поведінки, прогнозування розвитку гіпотез і замислів рішення задач, можливості гнучкої переорієнтації в змінах умов діяльності і багато іншого. Саме через це стратегії, як можна передбачить, багато в чому направляють свідомість, насичують її конкретним змістом, акумулюють в підсвідомості знання і технології їх використання, які можуть бути реалізовані (зі змінами або ж в "чистому" вигляді) при виникненні нових проблем і рішенні нових задач. Саме стратегіальна організація підсвідомості, передбачає використання аналогів, комбінаторики, реконструювання задає напрямок в діяльності. Це те інтуїтивне почуття, яке "веде" рішення, "веде" суб'єкта в виборі різноманітних напрямків, в його виборах, часто важко пояснюваних. Можна припустити, що звідси виникають інтуїтивні догадки, передбачення, часткові чи повні рішення..." [20. 27-28].
Спираючись на теорію В.О. Моляко, Ю.А. Косоротова визначає стратегію "як складне психічне утворення, яке є регулятором професійної творчої діяльності. Стратегія розуміння уособлює головний напрям мислення, в якому й буде досягнута кінцева мета - з'ясування невідомого, повне його розуміння.
Сукупність мислительних дій, їх головний напрямок складають зміст теорії, і вона ж визначає індивідуальний стиль мислительної діяльності, і визначає рівень творчості у розв'язанні задачі. Способом, методом, правилом чи алгоритмом може оволодіти будь-яка людина, тоді як стратегія утворення особистісне, індивідуальне. Досліджуючи особливості розуміння творчих задач учнями, ми вважаємо доцільним застосувати термін "стратегія" щодо їх мислительної діяльності. Хоча мислення учнів не професійне (як наприклад у конструкторів), але під час рішення задачі простежуються різні його напрямки. Така скерованість пояснюється певним психічним регулятором - тобто стратегією. Специфіка стратегії полягає у
Loading...

 
 

Цікаве