WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розвиток творчих здібностей школярів як передумова їхнього успішного навчання у ВУЗі - Курсова робота

Розвиток творчих здібностей школярів як передумова їхнього успішного навчання у ВУЗі - Курсова робота

здібностей. Здібності ж можугь розвиватись лише на основі наявних у дитини задатків до певного виду діяльності.
"Слово "задатки", - пише психолог Н. С. Лейтес, - вимагає роз'яснення: задані передумови розвитку, які лише у взаємодії з іншими умовами, передусім із соціальним середовищем, можуть виявитись увімкненими - в ході життя, в діяльності - в формування здібностей" [12, с. 8].
Задатки - уроджені анатомо-фізіологічні особливості організму [23]. До них ставляться, насамперед, особливості будови головного мозку, органів почуттів і руху, властивості нервової системи, який організм наділений від народження. Задатки являють собою лише можливості, і передумови розвитку здібностей, але ще не гарантують, не визначають появи й розвитку тих або інших здібностей. Виникаючи на основі задатків, здібності розвиваються в процесі й під впливом діяльності, що жадає від людини певних здібностей. Поза діяльністю ніякі здібності розвиватися не можуть. Жодна людина, якими б задатками він не володів, не може стати талановитим математиком, музикантом або художником, не займаючись багато й завзято відповідною діяльністю. До цьому потрібно додати, що задатки багатозначні. На основі тих самих задатків можуть розвиватися неоднакові здібності, у залежності знов-таки від характеру й вимог діяльності, якою займається людина, а також від умов життя й особливо виховання.
Задатки й самі розвиваються, здобувають нові якості. Тому, строго говорячи, анатомо-фізіологічною основою здібностей людини є не просто задатки, а розвиток задатків, тобто не просто природні особливості його організму (безумовні рефлекси), але й те, що придбано їм у процесі життя - системи умовних рефлексів.
На розвиток здібностей впливає особливості нервової вищої діяльності. Так, від швидкості утворення й міцності умовних рефлексів залежать швидкість і міцність оволодіння знаннями й навичками, від швидкості вироблення дифференційовного гальмування на подібні подразники - можливість тонко вловлювати подібність і розходження між предметами або їхніми властивостями; від швидкості й легкості утворення й переробки динамічного стереотипу - пристосовність до нових умов і готовність швидко переходити від одного способу виконання діяльності до іншого [9].
"Отже, - можна зробити висновок словами російського психолога В. М. Дружиніна, - чим більше розвинута в людини здібність, тим із більшим успіхом він виконує діяльність, швидше нею опановує, і процес оволодіння діяльністю і сама діяльністю вдаються йому суб'єктивно легше, ніж навчання чи робота в тій сфері, у якій він не має здібності" [9, с. 12].
Перейдемо безпосередньо до розгляду здібностей людини, як психологічних властивостей особистості.
Ніяка окрема здібність не може бути достатньої для успішного виконання діяльності. Треба, щоб у людини було багато здібностей, які перебували б у сприятливому сполученні. Якісно своєрідне сполучення здібностей, необхідних для успішного виконання якої-небудь діяльності, називається обдарованістю.
Дуже важливо досліджувати питання про те, які здібності є "ключовими", ведучими для кожного виду діяльності. Це допомагає знайти найбільш діючі методи формування в людей таких здібностей і підвищення загальної культури й результативності праці. На даний момент пошук цих методів дуже актуальний.
Обдарованість - це свого роду міра генетично й визначених досвідом можливостей людини адаптуватися до життя. Основні функції обдарованості - максимальне пристосування до миру, оточенню, знаходження рішення у всіх випадках, коли створюються нові, непередбачені проблеми, що вимагають саме творчого підходу.
А. М. Матюшкін, спираючись на роботи багатьох дослідників (Н. С. Лейтес, В. М. Тєплов, В. А. Крутецький, Е. И. Ігнатьєв, Э. А. Голубєва, В. М. Русалов, И. В. Равич-Щербо, А. В. Запорожець, Н. Н. Подд'яков, А. В. Брушлинський, Т. В. Кудрявцев, Дж. Берлайн, Я. А. Пономарьов і інші), висунув наступну синтетичну структуру творчої обдарованості, включаючи в неї: домінуючу роль пізнавальної мотивації; дослідницьку творчу активність, що виражається у виявленні нового, у постановці й рішенні проблеми; можливості досягнення оригінальних рішень; можливості прогнозування й передбачення; здатності до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі етичні, моральні, інтелектуальні оцінки.
Розходження між людьми в ступені обдарованості не тільки вроджені, вони залежать і від того, що людина одержала протягом свого життя .
Лук А.Н. виділяє такі творчі здібності : пов'язані з мотивацією (інтереси схильності); пов'язані з темпераментом (емоційність); пов'язані з розумовими здатностями.
1.Пильність у пошуках проблем. 2.Спосіб кодування інформації нервовою системою. 3.Здібність до згортання. 4.Здібність до зчеплення. 5.Здібність до переносу. 6.Бічне мислення. 7.Цілісність сприйняття. 8.Готовність пам'яті. 9.Зближення понять. 10.Гнучкість мислення. 11.Гнучкість інтелекту. 12.Здібність до оцінюючих дій. 13.Легкість генерування ідей. 14.Швидкість мови. 15.Здібність до доведення до кінця. 16.Професійні здібності. 17.Здатність передбачення [14, 15].
Все сказане вище має пряме відношення і до творчих здібностей людини, при наявності та використанні яких, людина здатна до створення оригінального продукту. Творчі здібності людини можуть розвиватись лише у її творчій діяльності. Виділимо основні типи творчої діяльності: науково-логічний; техніко-конструктивний; образно-художній; вербально - поетичний; музично-руховий; практико-технологічний; ситуативний (спонтанний, розважливий).
Проблема розвитку творчих здібностей учнів не може бути розв'язана без розгляду самого процесу, механізму творчості. При цьому розумно було б допустити, що процес творчості, зокрема процес розв'язання будь-якої творчої задачі, здійснюється за відповідною схемою, має певні етапи або фази.
Дану проблему ми будемо розглядати в двох аспектах - психологічному та кібернетичному.
Психологічний аспект творчості значною мірою зв'язаний з уявою та інтуїцією людини.
Під уявою в філософії та психології розуміють здатність людини створювати у своїй свідомості нові образи [24, с. 67-68]. При цьому слід мати на увазі, що все те нове, що виникає в уяві людини будується з тих елементів оточуючої дійсності, які містяться в попередньо засвоєному нею досвіді. "Було б чудом, - пише Л. С. Виготський, - якби уява могла створювати з нічого або якби вона мала інші джерела для своїх творінь, окрім попереднього досвіду" [5, с. 9].
У психології розрізняють уяву довільну та мимовільну, репродуктивну та творчу. Фізіологічним механізмом уяви є оживлення в корі головного мозкураніш утворених нервових зв'язків, сприймань та відчуттів. Уява с вищою формою почуттєвого відображення світу і знаходиться на межі чуттєвості і мислення.
Інтуїцію (від латинського intueri, що означає уважно дивлюсь), розуміють як здатність безпосереднього досягнення істини без попереднього логічного міркування [24, с. 153]. Не дивлячись на те, що психологічний механізм інтуїції ще досліджено не повністю, все одно можна стверджувати, що вона відіграє надзвичайно важливу роль у
Loading...

 
 

Цікаве