WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розвиток творчих здібностей школярів як передумова їхнього успішного навчання у ВУЗі - Курсова робота

Розвиток творчих здібностей школярів як передумова їхнього успішного навчання у ВУЗі - Курсова робота

творчої особистості ці дослідники відносять когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність у невизначених і складних ситуаціях.
Особняком стоїть концепція Д. Б. Богоявленской, що вводить поняття креативної активності особистості, думаючи, що вона обумовлена певною психічною структурою, властивої креативному типу особистості. Творчість, з погляду Богоявленскої, є ситуативно нестимульованою активністю, що проявляється в прагненні вийти за межі заданої проблеми. Креативний тип особистості властивий всім новаторам, незалежно від роду діяльності.
2. Творча здібність (креативність) є самостійним чинником, незалежним від інтелекту (Дж. Гилфорд, К. Тейлор, Г. Грубер, Я. А. Пономарьов). У більше м'якому варіанті ця теорія говорить, що між рівнем інтелекту й рівнем креативності є незначна кореляція. Найбільш розвиненою концепцією є "теорія інтелектуального порогу" Э. П. Торренса: якщо IQ нижче 115-120, інтелект і креативність утворять єдиний фактор, при IQ вище 120 творча здатність стає незалежною величиною, тобто, немає креативів з низьким інтелектом, але є інтелектуали з низкою креативністью.
3. Високий рівень розвитку інтелекту припускає високий рівень творчих здібностей і навпаки. Творчого процесу як специфічної форми психічної активності немає. Цю точку зору розділяли й розділяють практично всі фахівці в області інтелекту (Д. Векслер, Р. Уайсберг, Г. Айзенк, Термен, Р. Стернберг). Айзенк, опираючись на значимі (але все-таки невисокі) кореляції між IQ і тестами Гилфорда на дивергентне мислення, висловив думку, що креативность є компонент загальної розумової обдарованості. Уайсберг затверджує, що творче мислення діагностується по якості продукту, а не по способі його одержання. Усякий пізнавальний процес, з його погляду, опирається на минулі знання й тягне їхні перетворення відповідно до вимог завдання [9].
Прихильники редукції творчих здібностей до інтелекту спираються на результати емпіричних досліджень, які показали, що високий рівень інтелекту не гарантує творчих досягнень.
Термін інтелект походить від латинського intellectus - розуміння, пізнання. У словнику іншомовних слів воно інтерпретується як здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів [21, с. 287].
Психологи встановили залежність успішності навчання з різних предметів від рівня розвитку в учня окремих інтелектуальних здібностей: 1) рівень вербального інтелекту визначає успішність навчання з усіх предметів і, в першу чергу з гуманітарних (література, історія і т. д.); 2) рівень просторового інтелекту визначає успішність навчання з предметів природничо-гуманітарного циклу (біологія, географія та ін.); 3) рівень формального (числового) інтелекту визначає успішність навчання з математики [9, с. 263].
Творча активність, на відміну від діяльності, може виникати в процесі здійснення останньої й пов'язане з породженням "побічного продукту", що і є в підсумку творчим результатом. Суть креативності як психологічної властивості, по Я. А. Пономарьову до інтелектуальної активності й чутливості (сензитивности) до побічних продуктів своєї діяльності. Для творчої людини найбільшу цінність представляють побічні продукти діяльності, щось нове й незвичайне, для нетворчого важливі результати по досягненню мети, а не новизна.
Критерієм творчого акту, по Пономарьову, є рівневий перехід: потреба в новому знанні складається на структурному вищому рівні організації творчої діяльності, а засобу задоволення цієї потреби на нижчих рівнях. Вони включаються в процес, що відбувається на вищому рівні, що приводить до виникнення нового способу взаємодії суб'єкта з об'єктом і виникненню нового знання. Тим самим творчий продукт припускає включення інтуїції й не може бути отриманий на основі логічного висновку.
Із креативністю сполучені дві особистісних якості: інтенсивність пошукової мотивації й чутливість до побічних утворень, які виникають при розумовому процесі. Пономарьов розглядає творчий акт як включений у контекст інтелектуальної діяльності за схемою: на початковому етапі, етапі постановки проблеми, активна свідомість, потім, на етапі рішення - несвідоме, а на третьому етапі, коли відбувається відбір і перевірка правильності рішення - знову активізується свідомість. Якщо мислення споконвічно логічно, то творчий продукт може з'явитися лише в якості побічного.
У якості "ментальної одиниці" виміру творческості розумового акту, "кванта" творчості Пономарьов пропонує розглядати різницю рівнів, що домінують при постановці й рішенні завдання (завдання завжди зважується на більше високому рівні структури психологічного механізму, чим той, на якому здобуваються засоби до її рішення)[9].
Вже зрозуміло, що інтелект і творчість зовсім різні поняття. Разом з цим очевидним є і той факт, що вони не можуть існувати окремо. На перший погляд здається, що між інтелектом та творчістю існує прямо-пропорційна залежність: чим вищий у людини рівень інтелекту, тим вона більше може виявити себе як творець. Але життєвий досвід та педагогічна практика дають нам факти, які суперечать даній тезі.
Дослідження психологів з різних країн світу приводять в основному до одностайних висновків щодо деякого співвідношення рівня інтелекту та творчості. З одного боку, чим більше знань одержала людина в минулому, тим різноманітніші його підходи до розв'язання нових задач. Дійсно, для розв'язання важкої задачі людина повинна мати необхідні спеціальні знання. Чим більше нам відомо різних значень досліджуваного об'єкту, тим з більшою гнучкістю ми будемо використовувати цей об'єкт у спробах розв'язати задачу.
З іншого боку, знання можуть обмежити нас, привчати до використання традиційних, стереотипних значень об'єкту. В цьому смислі чим менше знань одержала людина у минулому, тим легше їй знайти незвичайну, оригінальну ідею розв'язання. Відомо багато прикладів, коли вчені досягали значних творчих успіхів у нових для себе областях..." [11]. Вони ж пишуть, що "більш творчі люди не обов'язково мають значні інтелектуальні переваги, хоча, звичайно, їх інтелектуальний рівень досить високий" [11].
Цікаве враження складається на основі даних, які одержали психологи під час тестування школярів. Згідно цих даних, наприклад, особистість "ідеального учня" протилежна за своїми характеристиками творчій особистості. У центрі структури психічних властивостей, що визначають здатність до навчання в школі і ВУЗі, не інтелект, а особистісні риси: ретельність, дисциплінованість, самоконтроль, відсутність критичності, довіра до авторитетів. Все це можна спостерігати і в поведінці дорослих людей. Український вчений Д. Д. Зербіно пише, що "у мистецтві, науці, як і у будь-якій іншій справі, є люди, вивчені, виховані оточенням,що стали фахівцями. Вони добре виконують свою роботу "від" і "до", можуть виконувати її роками, керуючись певними службовими, функціональними обов'язками, межами, постулатами, стандартами. Нічого нового, свого власного, вони й не можуть зробити" [10, с. 84].
Цілком зрозуміло, що результати будь якої діяльності людини залежать від рівня розвитку її відповідних
Loading...

 
 

Цікаве