WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розвиток самосвідомості студентів у процесі навчальної діяльності - Курсова робота

Розвиток самосвідомості студентів у процесі навчальної діяльності - Курсова робота

принципи класифікації величезної кількості сучасних досліджень самосвідомості.
Одну з класифікацій запропонувала Т.В.Скрипник. Вона поділила дослідників та їх роботи з проблем самосвідомості на 5 груп. Перша група, на думку автора, вивчила підгрунтя формування самосвідомості: Л.С.Виготський (логічне мислення), С.Л.Рубінштейн (органічну чутливість), Е.Фромм (інтелект та афективні процеси).
Друга група авторів проаналізувала джерела становлення самосвідомості: Л.С.Виготський (соціальне середовище), І.І.Чеснокова (іманентну активність особистості), А.Г.Спіркін (посилення контролю над собою), Б.Г.Ананьєв (розвиток комунікальних властивостей).
Третя група авторів простежила специфіку вияву самосвідомості: В.В.Столін (виділення своєї соціальної цінності, пошук сенсу буття), А.А.Мерлін (виявлення своїх можливостей та зіставлення їх із задатками та умовами розвитку), І.С.Кон (актуалізація процесу самоконтролю внаслідок не збігання внутрішнього "Я" та зовнішньої поведінки, К.Роджерс (зіткнення "Я-концепції" та досвіду особистості).
Четверта група авторів висвітлила самосвідомість як вищий рівень розвитку особистості (К.К.Платонов, О.М.Ткаченко). І п`ята група дослідників вивчила зв`язок самосвідомості з потребою особистісного зростання, самореалізацією, відчуттям "ідентичності его" (Е.Еріксон) та з прагненням до єдності, інтеграції особистості (А.Маслоу) [9].
Т.В.Скрипник будувала свою класифікацію, засновуючись на уяві про структуру самосвідомості. Вона описувала, хто з дослідників який структурний елемент самосвідомості вивчав. Але такий підхід не є продуктивним. Адже більшість авторів досліджували не окремий структурний елемент, а самосвідомість у цілому, або принаймні кілька її структурних компонентів.
Дослідники самосвідомості твердять, що її формування пов`язане з утворенням системи усвідомлених значень та оцінок об`єктів навколишнього світу, в результаті чого індивід усвідомлює себе суб`єктом соціальної системи. Тільки через внутрішнє розмежування - "Я" як "Я" і "Я" як представник наявної спільності - можлива цілісна рефлексія над "Я". Отже, самосвідомість є формою рефлексії індивіда над собою, тобто являє собою таку реальність, пізнання якої дозволяє людині у більшій мірі пізнати саму себе. Рефлексія є основою пізнання особистістю себе як представника суспільства з специфічним світосприйняттям, світовідчуттям, що детермінує певну поведінку.
На прикладі української психології можна виділити три спрямування дослідження самосвідомості: у першому з них вивчаються проблеми національної самосвідомості, другому - проблеми вікової динаміки розвитку самосвідомості, моменти появи тих чи інших новоутворень самосвідомості, у третьому - "образ Я", "Я-концепція" [3].
Щодо методологічних орієнтирів, яких дотримуються сучасні дослідники у вивченні проблем самосвідомості, то можна виділити наступні:
- значна частина дослідників продовжує засновувати свої роботи на старих, "вивірених часом" традиціях марксистської психології, викинувши, звичайно, слово "марксизм" та, здебільшого, посилаючись на О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна;
- окремі дослідники дотримуються християнської ідеології, використовуючи праці психологів початку XX ст та психологів- емігрантів (В.Зіньковського, М.Бердяєва, В.Янева тощо);
- орієнтування на ліберально-гуманістичну психологію, на ідеї європейських та американських дослідників (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл).
Вивчаючи особливості розвитку самосвідомості в юнацький (студентський) віковий період варто враховувати різні рівні та певну міру продуктивності і рефлективної діяльності конкретної людини, адже відмінності у здійсненні цієї діяльності досить великі і відображають особливості їхньої індивідуальної природи, про що свідчить високий показник розвитку розумової рефлексії.
Можна виділити наступні критерії рівня сформованості самосвідомості:
1. Ставлення особистості до загальнолюдських цінностей, що передбачає насамперед знання про етнокультурні, етнопсихологічні особливості свого народу, самооцінку, самопізнання;
2. Рівень сформованості психологічних потреб, мотивів та інтересів, що виражається в активному опануванні, відстоюванні, розвитку власних інтересів, цінностей, почуття гідності, в баченні сенсу свого життя, рівні домагань;
3. Реальний прояв свідомості в поведінці і вчинках особистості [4].
У своїх дослідженнях Г.М.Свіденська використовує поняття "самосвідомість" як родове, що включає як процесуальні, так і структурні характеристики. Термін "рефлексія", "самопізнання", "уявлення про себе" відображають когнітивну сторону самосвідомості; "ставлення до себе" та "самооцінка"- емоційну сторону. "Образ Я" і "Я-концепція" розглядається як структурні утворення самосвідомості, як "кінцевий продукт" нерозривної діяльності трьох її сторін [10].
В загальній структурі особистості самосвідомість постає як складна, інтегративна властивість її психічної діяльності, центральне її утворення. Самосвідомість певним чином фіксує результат психічного розвитку особистості на конкретному етапі, а також, виступаючи як регулятор поведінки, має властивість впливати на подальший розвиток особистості. Г.М. Свіденська вважає, що суб'єктивне начало самосвідомості розглядається у зв'язку з загальним інтелектуальним рівнем особистості, її включенням в творчу діяльність і культурним рівнем індивідуального розвитку. На думку О.Б. Старовойтенко, здатність особистості до рефлексії може розвинутися лише за наявності базового інтелектуального рівня, який передбачає інтерес до самопізнання, здібність до аналізу і узагальнення, поясненню життєвих явищ і подій, захопленість самопізнанням як творчим процесом відкриття нового в собі [10;26] .
Активний розвиток самосвідомості стимулює творчу діяьність особистості. І навпаки в процесі творчого акту, творіння, винахідництва розвивається самосвідомість особистості. Такі поняття як "рефлексія", "самопізнання", "самооцінка", "самореалізація", "самовдосконалення", "самоактуалізація" відносно пов'язані з поняттям "творчість", "творче мислення", "творчий процес", "творчі здібності", "творчий продукт", тощо. Виходячи з концепції А. Маслоу самоактуалізація творчої особистості відбувається через реалізацію її творчого потенціалу. Для досягнення успіхів в житті і реалізації творчих можливостей особистості необхідно постійно розвивати вміння самоаналізу, підтримувати адекватнусамооцінку, відповіну до віку "Я - концепцію".
Як зазначають О.М. Авраменко, Л.С. Виготський, О.О Смірнов, М.С. Лукін, М.М. Шарданов у процесі розвитку особистость свідомо починає ставитись до вимог, які висуває перед нею життя й люди, відбувається пробудження критичного ставлення до всього оточуючого, а також до самої себе. З'являється так зване "почуття власної свободи", що виявляється у посиленому інтересі до себе, до свого психологічного і соціального "Я". У особистості виникає потреба реалізувати свої здібності і творчі можливості, з'являється прагнення оцінити їх. Поряд з інтересом до себе виникає інтерес до внутрішнього світу інших людей. Така особливість дає змогу розвивати різноманітні види творчої діяльності [6].
На думку Л.Шелестової, самореалізація й самовдосконалення неможливі без самосвідомості і самопізнання. Лише глибоко пізнавши себе, особистість
Loading...

 
 

Цікаве