WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розвиток самосвідомості студентів у процесі навчальної діяльності - Курсова робота

Розвиток самосвідомості студентів у процесі навчальної діяльності - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Розвиток самосвідомості студентів у процесі навчальної діяльності
?
ЗМІСТ
Вступ
Суть самосвідомісті як психологічного утворення.
Аналіз психологічних поглядів на проблематику самосвідомості
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ
Висновки
Список використаної літератури:
Вступ
Побудова демократичної, економічно розвиненої держави з високим рівнем життя вимагає підготовки нового покоління ініціативної, самостійної, освіченої, національно-свідомої молоді, що має значний інтелектуальний та духовний потенціал. Проте сучасний розвиток нашого суспільства, яке функціонує в умовах соціально-економічної кризи, порушення звичних зв`язків, систем цінностей, значно ускладнює процеси виховання й самовиховання молодого покоління. Разом з тим суспільна практика потребує все більшої кількості дійсно кваліфікованих фахівців різних галузей професійної діяльності.
На сьогоднішній день суспільне життя ставить доволі жорсткі вимоги до компетентності, поведінки, культури, професіоналізму, наявності необхідних професійно важливих якостей у фахівців-практиків і, відповідно, до рівня їх професійної та особистісної підготовки в системі вищих навчальних закладів. Дані вимоги є абсолютно зрозумілими і доцільними, оскільки саме від загальноособистісного розвитку залежать результати і наслідки професійної діяльності майбутніх фахівців.
Необхідно згадати, що вища освіта - це не тільки набуття молодою людиною знань, перетворення її на фахівця, але і процес духовного розвитку та становлення. Вчені, педагоги, науковці відзначають наявність кризових елементів у системі вищої освіти, домінування в ній навчального компонента. Так, В.Г.Баженов, О.С.Пономарьов "найбільшою хибою" реформи вищої школи вважають послаблення уваги до виховного компонента навчально-виховного процесу, що "істотно позначилось, як на загальній якості підготовки фахівців, так і на формуванні їх особистості" [1;21]. Як наслідок виникає зниження рівня загальної культури студентів, відсутність інтересу та прагнення до навчання.
Розуміння людини як суб`єкта психіки, робить доцільним переорієнтацію напрямків у дослідженнях педагогічної психології, де пріоритетними стають "не формування і передача певної суми знань та навичок, не закономірності та механізми навчання і виховання, а принципи і методи створення оптимальних умов, які б дали змогу конкретному студенту, з його індивідуальним досвідом і неповторною траекторією розвитку максимально використати свій суб`єктний потенціал для цілей самотворення" [13;43].
Слід згадати, що навчання і виховання у вищому навчальному закладі освіти є взаємопов`язаними процесами. Якщо розглядати останнє як вид духовних відносин людей, який спрямований на формування соціальних і духовних цінностей особистості і суспільства та готовності діяти згідно з усвідомленими позиціями, то необхідно зазначити, що домінуючим завданням виховного процесу повинно стати формування загальнолюдських цінностей, які в процесі навчання у вищому навчальному закладі трансформується у відповідальне ставлення до освіти, переконаність у необхідності підтримки фізичного та морально-психологічного здоров`я, залучення до культури, формування сталих переконань та активної суспільної позиції, розуміння відповідальності за свої вчинки та дії не тільки перед собою, а й перед всім людством.
Також одним з основних завдань системи навчально-виховного процесу виступає сприяння розвитку механізмів самосвідомості, які регулюють процес особистісного зростання і формування висококваліфікованих спеціалістів. Підготовка майбутніх фахівців повинна будуватися так, щоб постійно актуалізувати потребу в особистісному зростанні, гармонізації особистості, що передбачає врахування провідних тенденцій розвитку самосвідомості у відповідності з конкретним віковим етапом. Саме в процесі формування самосвідомості індивіда, починаючи з підліткового віку і юності, відбувається інтенсивний розвиток відносно стійких утворень особистості, що виникають як продукти психічних процесів, пов`язаних з самопізнанням, переживанням власного ставлення до себе і регулюванням власної поведінки, і які в подальшому відіграють важливу роль в формуванні здатності до усвідомлення і розвитку професійно важливих тенденцій в контексті особистісного зростання.
Суть самосвідомісті як психологічного утворення.
У комплексі проблем розвитку активності особистості і реалізації її творчого потенціалу суттєва роль належить проблемам самосвідомості та саморегуляції поведінки. Вивчення самосвідомості у кожен віковий період розвитку особистості має важливе практичне значення, оскільки тільки з урахуванням психологічних закономірностей щодо їх природи та змісту можна на науковій основі організувати виховну і розвивальну роботу з молоддю.
Самосвідомість, як будь-яке складне психологічне утворення, є нерозривною єдністю трьох сторін: когнітивної (самопізнання), емоційної (ставлення до себе) і регулятивної. Поведінка людини завжди так чи інакше співвідноситься з її уявленнями про саму себе (образ Я) і про те, якою вона повинна чи хотіла б бути. Вивчення властивостей самосвідомості, адекватності самооцінок, структури і функцій "образу Я" становить не лише теоретичний, але і практичний інтерес у зв`язку з формуванням життєвої позиції особистості і самовдосконалення її в процесі творчої діяльності.
Сучасна філософія прийшла до висновку, що єдиний гідний для людини спосіб життя, спосіб реалізації себе як особистості - це шлях усвідомленого самовдосконалення. У фундаменті самовдосконалення особистості лежить розвиток самосвідомості. Особистість не зводиться лише до свідомості і самосвідомості,-стверджують психологи. Проте без свідомості і самосвідомості не існує особистості.
На думку Н.М.Ганджиєвої, Н.Н. Нікітіної і Н.В.Кіслинської проблема розвитку самосвідомості не може бути вирішена без формування внутрішнього світу. Народившись, людина входить в світ, який її оточує і з яким вона взаємодіє. Проте існує і інший світ - наших почуттів, переживань, думок, ілюзій, мрій, який ми називаємо внутрішнім світом. Відповідно існування цих двох світів відображається і в нашій свідомості. Вона включає дві складові: одна спрямована на зовні, на оточуючі нас предмети і людей, інша - внутрішню сутність самого себе, на споглядання себе, свого духовного світу. Таким чином, за І.М.Сєчєновим, свідомість виникла одразу в двох формах - предметної свідомості і самосвідомості. Результатом діяльності предметної свідомості є знання про світ, самосвідомість - зання людини про саму себе і свої можливості [5;27].
Початковий процес формування "Я" людини пов`язаний з розвитком свідомості, тобто здатністю людини ідеально відображати оточуючу дійсність.
У своїх працях С.Л.Рубінштейн підкреслює, що самосвідомість є відносно пізнім продуктом розвитку свідомості. І лише з моменту виділення себе із оточуючого, усвідомлення своєї самостійності, своєї відокремленості від оточуючихлюдей, дитина проходить до самосвідомості [5;14].
Разом з тим розвинута самосвідомість не ізолює людину від оточуючого світу, а збагачує її уяву про цей світ. Отримуючи здатність занурюватись у себе і насолоджуватись своїми переживаннями, людина відкриває для себе цілий світ нових відчуттів,
Loading...

 
 

Цікаве