WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розвиток комунікативних здібностей вчителів - Курсова робота

Розвиток комунікативних здібностей вчителів - Курсова робота

орієнтацію педагога? Негативне ставлення до діяльності через прагнення уникнути можливих покарань.
Інша парадигма виховання - педагогіка не насилля, її формула: "Ти можеш і не робити того, чого я хочу, ти вільний у своєму рішенні, я не маю наміру карати тебе за невиконання, але ти матимеш нагороду за виконання". [18] При невиконанні завдання вчитель стриманий, але не байдужий, щоб учень сам переконався у доцільності запропонованих дій і сам виправив поведінку. Педагогіка не насилля орієнтована на "вирощування" його власних думок, а не на насаджування уявлень учителя.
Результат педагогіки не насилля: поведінка учнів набуває властивостей вільної, а не вимушеної дії, перетворюючись на засіб самореалізації, посилюється позитивна мотивація, виникає позитивне ставлення до вчителя (повага, вдячність), дитина не потребує жорсткого нагляду з боку дорослого, не боїться висловити власну думку, виявити творчість.
Педагогіка не насилля - відносно нове і незвичне поняття. Однак у теорії і практиці педагогіки ідеї відходу від примусу завжди були актуальними (концепції Ж.-Ж. Руссо, Л. Толстого, К. Ушинського, В. Сухомлинського). Цей напрям у вихованні завжди обстоювався всупереч авторитарній, імперативній педагогіці примусу.
Представники гуманістичної педагогіки і психології стверджують, що особистість як система, що саморегулюється, не може піддаватися жорсткому керуванню, завжди за наявності таких обставин вона використовує захисні механізми протидії насильству, оскільки воно не відповідає її природній потребі.
Вирішальними у розвитку особистості стають не зовнішні, а внутрішні детермінанти, процеси саморегуляції. Тому зусилля вчителя доцільно спрямувати на організаціюдіалогу з учнями, на стимулювання самоорганізації й самовиховання. Якщо педагог розуміє, що головна рушійна сила у вихованні не він, а діяльність учня, яку цей педагог організовує як цікаву й потрібну для дитини, то, потрапляючи у конфліктну ситуацію, він шукатиме шляхів її спрямування до конструктивного вирішення, перетворення на ситуацію, в якій учень був би включений у діяльність, щ0 дає можливість усвідомити закони соціального співжиття. Педагогіка не-насилля не означає невтручання педагога, потурання дитині в будь-чому, використання лише схвалення. Залишається в силі принцип, проголошений А. Макаренком: якомога більше вимогливості до особистості і водночас якомога більше поваги до неї. Виявляти повагу легше, ніж висувати вимоги. Володіння гуманістичними технологіями дає вчителеві змогу усувати захисні реакції учня і забезпечувати прийняття вимог.
Педагогіка не насилля використовує способи ефективного впливу: не нав'язувати власну думку у міжособистісному спілкуванні з учнями, а висловлювати свою незгоду, вживаючи звороти: "Мені здається...", "Мені близька інша думка...", "Якщо я не помиляюсь..." тощо. Представлення конфлікту в гумористичній інтерпретації може пом'якшити напруження і підказати гідний вихід із складного становища. Увага до внутрішнього світу кожного учня, розуміння перебігу його думки, стану, почуттів і дає можливість перейти від установки "Роби так!", "Я розповім і проконтролюю!" до "Давайте з'ясуємо...", "Я допоможу зрозуміти, проаналізувати, щоб ви виконали самостійно...".
Сучасна школа, декларуючи необхідність демократизації й гуманізації, повільно і важко переходить на гуманістичні принципи організації навчально-виховного процесу, ненасильницьке подолання міжособистісних суперечностей у стосунках "вчитель - учень". Не завжди легко відмовитися від використання традиційної системи педагогічних санкцій у ситуаціях неслухняності, непокори, протистояння, опору, а подеколи й протиборства учнів. Однак виявлення гуманістичного потенціалу дитини, виховання її відповідно до принципів загальнолюдської моралі передбачає неухильне подолання психологічного насилля, якого все ще зазнають більшою мірою важкі, непокірні, несхильні до компромісу, а меншою - слухняні, благополучні, старанні школярі.
У вихованні й навчанні неможливо обійтися без авторитету, тобто влади педагога як вияву його відповідальності за долю дитини. Проте це має бути не руйнівна, а життєдайна сила, яка мобілізує потенціал дитини. "Декларація принципів толерантності", прийнята на сесії ООН в 1995 р., спрямовує педагогів на протидію негативним впливам, які породжують страх та відособлюють одних людей від інших. Виховання повинно розвивати в молоді здатність до незалежного мислення, критичної оцінки та формувати високі моральні критерії.
Література
1. Культура спілкування: Навч.-методичний посібник. - К.,1997.-328с.
2. Педагогічна майстерність: Підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - К.: Вища школа, 2004. -418с.
3. Петровская Л.Д. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. - М., 1989. - 120 с.
4. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М.: Просвещение, 1987. - 177 с.
5. Березовий НА., Коломинский Я.Л. Учитель и детский коллектив. -Минск, 1978.-240 с.
6. Соловейчик С. Учение без исключения // Юность. - 1985. - № 9. -С. 111.
7. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. - К., 1990. - С. 120.
8. Леви В. Искусство быть другим. - М., 1981. -132 с.
9. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибр. твори: В 5 т. - Т. 2 -С. 421.
10. Роджерс К. Эмпатия // Психология эмоций: Тексты. 250 с.
11. Страхов Н.В. Научно-исследовательская работа кафедры психологии Саратовского пединститута. - Саратов, 1981.-216с.
12. Макаренко АС. Педагогические сочинения: В 8 т. - Т. 4. - С. 260.
13. Гавакова Т.И. Воображение учителя // Основы пед. мастерства: Метод, рекомендации к практическим занятиям для студентов II курса. - Полтава, 1982. - С. 23-27.
14. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. -С. 49-59.
15. Основы педагогического мастерства / Под ред. И. А. Зязюна. - К, 1987. -146с.
16. Шварц И.Е. Внушение в педагогическом процессе. - Пермь. 1971. -С. 189-195.
17. Дубов И.Г. Такое многоликое влияние. - М., 1989. - С. 23-43. орлов Ю.М. Проблемы ненасилия в педагогике // Педагогика. -1993. -№4.-С. 22.
18. Гапоненко Л. Розвиток рефлексіїї як психологічного механізму корекції професійної поведінки у педагогічному спілкуванні // Педагогіка і психологія. - 2001. - № 3-4. - С. 81-89.
19. Сипченко І. Художнє спілкування і формування особистості вчителя. // Рідна школа. 1997 № 7-8. - С. 26-27.
20. Гридасева Е. Жить в гармонии //Початкова школа. - 1998 № 7-8. -С. 49-51.
21. Психологические исследования общения. М.: Изд-во "Наука", 1985. - 334с.
22. Савенкова Л. Комунікативність учителя. //Педагогіка толерантності. - 1999.-№1.-С. 94-100.
Loading...

 
 

Цікаве