WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розвиток комунікативних здібностей вчителів - Курсова робота

Розвиток комунікативних здібностей вчителів - Курсова робота

з опертям на її почуття й досвід з метою формування в неї свідомого ставлення до норм поведінки. Іншими словами - зміни поглядів, зняття перепон для надходження нової інформації. Навіювання - це звернення до неусвідомлюваної сфери психіки. Мета його - формування установок до дії. Це певна підказка, яку людина приймає при зниженій критичності.
Отже, завдання цих способів комунікативного впливу різні - формування поглядів, переконань і створення установок. Механізми процесів переконування і навіювання також відмінні.
В основу переконування покладено логіку доведення, що збуджує критичність сприймання, зумовлює свідоме осмислення проблеми. Механізм навіювання - підказка, яка спирається на потреби і спонукає людину до дії. Це стає можливим за умови довіри, яка знижує критичне ставлення до інформації.
Формула переконування: дістав інформацію - зрозумів - маю певне ставлення. Тобто прийняв для себе як значуще - керуватимуся цим у своїй діяльності й поведінці. [15, 63]
Формула навіювання: - прийняв підказку - дію. Підказка, подана в готовому вигляді, приймається, бо спирається на потреби.
Результат переконування - переконання, які можна змінити у подальшому, якщо є достатня аргументація. Результат навіювання - віра.
Отже, психологічні способи впливу на особистість - різні. Відмінні й форми впливу.
Форми переконування: роз'яснення, розповідь, бесіда, лекція, доведення. Форми навіювання: команда, наказ, вказівка, розпорядження,настанова, натяк, схвалення, осуд.
Під час організації переконування слід дотримуватися певних вимог, до яких належать:
? цілеспрямованість (Сухомлинський В. О. "Як виховати справжню людину");
? врахування відповідності віковим особливостям та індивідуальності учня;
? доказовість, логічність;
? гармонія фактів і висновків, уникнення моралізування (завдання вчителя дібрати факти для підведення учнів до самостійних висновків);
? опертя на досвід учнів, узгодження поглядів попереднього досвіду з новими.
Переконування є ефективним за таких умов:
? переконаність самого вихователя;
? активна взаємодія у процесі осмислення проблеми;
? відчуття міри під час роз'яснення;
? підкріплення розмови дією, діяльністю вихованців.
Застосовуючи навіювання, потрібно дотримуватись таких вимог:
? здійснювати вплив від першої особи, при цьому дивитися співрозмовникові в очі, говорити впевнено;
? оскільки найважливішим інструментом при навіюванні є інтонація, слід наголошувати на ключових словах;
? формули прямого навіювання мають бути лаконічними, категоричними (імперативними), вираженими у стверджувальній формі.
Умови ефективності цього способу комунікативного впливу такі:
? авторитет вихователя;
? сугестивна обстановка, що звужує свідомість (тиша, спокій, зосередженість, пасивність);
? експресія мовлення вчителя.
З особливостями техніки навіювання доцільно ознайомитися, скориставшись спеціальною літературою. [16]
У роботі вчителя способи переконування й навіювання нерідко підкріплюють один одного. Переконуючи учнів у важливості дотримання гарної поведінки, вчитель наводить яскраві факти, які своєю сугестивною виразністю впливають на установки дітей (тут навіювання постає як складовий елемент переконування). [17]
Вплив на людину, зокрема дитину, шляхом переконування і навіювання водночас - тонка та відповідальна справа. Д. Карнегі наголошував на додержанні певних правил кожною людиною, насамперед педагогом.
Назвімо найважливіші з них:
- переконуючи - уникати суперечок;
- дотримуватися дружнього тону;
- давати співрозмовникові (учневі) можливість висловлювати власну думку;
- дивитися на речі очима співрозмовника, щоб зрозуміти його;
- спиратися на благородні мотиви співрозмовника;
- яскраво драматизувати ідеї, що пропонуються.
Загалом комунікативна взаємодія вчителя з учнем полягає у піклуванні, вияві влади старшої люблячої людини, яка не воює з учнем, а діє разом із ним, шукаючи шляхів усунення його негараздів, подолання проблем. [13,70-82]
2.3. Стратегії взаємодії у спілкуванні як характеристика інтерактивного компонента педагогічної взаємодії.
У конкретній ситуації, особливо коли вона набуває конфліктного характеру, кожний учитель керується певною, обраною ним, стратегією, тобто домінантними тенденціями в його поведінці (до чого він схильний у взаємодії з учнями, їхніми батьками - обов'язково перемогти, наполягаючи на своєму, чи спільно розібратись у ситуації і разом знайти оптимальний вихід із неї).
Уміння аналізувати ситуацію й вибирати конструктивне рішення - ознака майстерності педагога. Вся його діяльність - нескінченний ланцюг ситуацій. Упродовж навчального дня він вступає в різні стосунки: спонукає до праці, з'ясовує причини невиконання завдань, запізнень, обговорює з колегами виробничі питання, зустрічається з батьками... У центрі всіх педагогічних ситуацій - інтереси дитини. Спілкуючись із нею, її батьками, колегами, учитель дотримується головної мети - розвитку вихованця, використовуючи при цьому різні стратегії.
Вчені виокремлюють п'ять основних стратегій взаємодії: суперництво, уникнення, пристосування, компроміс, співробітництво. В основу визначення стратегій К. Томас поклав співвідношення між увагою людини до інтересів інших людей (кооперацію з ними) і захистом особистих інтересів (наполегливість). Ці п'ять основних стратегій у поведінці можуть бути представлені схематично.
Сутність стратегій, їхню доцільність та специфіку вияву в поведінці подамо схематично
Сітка Кеннета Томаса - Ральфа Кілменна (1972 р.)
Індивідуальні дії Спільні дії
У педагогічній діяльності, де головною метою вчителя є розвиток учня, вибір таких стратегій, як конкуренція (коли один, тобто вчитель, виграє, а інший - учень програє), уникнення, пристосування чи компроміс має відбуватися залежно від ситуації. Головною стратегією, що забезпечить соціальний розвиток особистості учня, має бути стратегія співробітництва, адже саме вона забезпечує результат у взаємодії "виграти/виграти". Навіть якщо не вдається досягти цілковитого задоволення потреб обох сторін, ми (і вчитель, і учень) все ж навчимося вести спільний пошук взаємовигідних рішень, цінувати потреби одне одного. Саме тому стратегію "виграти/виграти" називають стратегією успіху.
Спілкування - складна форма людської діяльності. Щоб педагогічний вплив не зашкодив дитині, а сприяв її розвиткові, вчитель, організовуючи його, мусить бути і психологом, і психотерапевтом.
Стратегія взаємодії педагога зумовлена тим, яку парадигму виховання він обирає: примусу чи не насилля. Примус виявляється в формулі: "Роби так, інакше будеш покараний". Якою може бути реакція на таку
Loading...

 
 

Цікаве