WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розвиток комунікативних здібностей вчителів - Курсова робота

Розвиток комунікативних здібностей вчителів - Курсова робота

поведінкового (чудовий оповідач, у стосунках відчутний підтекст сили) і внутрішнього, глибинного, який виявляє особистісні якості (уважність, спостережливість, доброзичливість). Внутрішній, особистісний рівень визначає зовнішній, поведінковий. У педагогічній взаємодії позиція вчителя, його професійні якості, в цілому його особистість - найважливіший інструмент впливу. Розгляньмо професійно значущі якості педагога, необхідні для ефективного спілкування.
Інтегральною характеристикою здатності педагога здійснювати професійне спілкування є комунікативність. Вона полягає в тому, що вихователь прагне до взаємодії з дітьми (взагалі з людьми); їхня поведінка в цілому необтяжлива для нього, вони не дратують його, а спілкування з ними дає задоволення як учителю, так і його вихованцям. Згадаймо у В. Сухомлинського: "Якщо спілкування з багатолюдним колективом приносить вам головний біль, якщо вам краще працювати на самоті або з двома-трьома друзями, ніж поряд з великою групою товаришів, -не вибирайте своєю професією вчительську працю". [9]
Комунікативність - професійно-особистісна якість педагога що характеризується потребою у спілкуванні, здатністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовників, відчувати задоволення від спілкування. За В. Кан-Каликом [4, 47] комунікативність містить три основні компоненти: комунікабельність, відчуття соціальної спорідненості, альтруїзм.
Комунікабельність - здатність легко вступати в контакт і відчувати задоволення від процесу комунікації. Що заважає комунікабельній людині стати комунікативною? Дістаючи задоволення від спілкування, вона часом діє у власних інтересах, не збуджуючи позитивних емоцій у співрозмовника, що блокує контакт.
Деякі люди мають гіпертрофовану комунікабельність, їхня надокучливість втомлює, нетактовність через надмірну допитливість пригнічує. Гіперкомунікабельність - риса особистості людини, що зумовлює такий рівень організації процесу спілкування, який характеризується великою кількістю поверхових контактів, у яких центром комунікації є ця людина.
Серед педагогів трапляються і некомунікабельні, які не виявляють ініціативи у спілкуванні, на запитання учнів відповідають, здебільшого односкладне, незацікавлено. Бесіда з такими вчителями "не клеїться", бо в них бракує інтересу до співрозмовника. Це гіпокомунікабельні люди. Гіпокомунікабельність - риса особистості, що зумовлює такий рівень організації процесу спілкування, який характеризується невеликою кількістю контактів, пасивною позицією людини у комунікативному акті.
Представимо графічно співвідношення зазначених понять.
Рівень комунікабельності Значна кількість контактів Глибина контакту Домінанта на співроз-мовникові Задоволення від спілкування
Гіперкомунікабельність Гіпокомунікабельність Комунікативність -
-
+ -
-
+ +
-
++ сам
ніхто
усі
Рівень комунікативності залежить від соціальних установок учителя. Комунікабельність як складова комунікативності стає значущою за умови відчуття педагогом соціальної спорідненості з оточенням (учнями, колегами), коли він не протиставляє себе, свій досвід, а об'єднується зі співрозмовниками, що й забезпечує суб'єкт-суб'єктні стосунки у взаємодії. Прагнення до взаємодії разом із безкорисливими, альтруїстичними тенденціями засвідчує, в ім'я кого і чого працює вчитель. Альтруїзм полягає в домінанті на інтересах співрозмовника, що є вже ознакою професійної діалогічної взаємодії.
Щоб легко вступати в контакт, потрібно відчувати іншу людину, усвідомлювати результати своїх дій у спілкуванні, тобто мати здатність сприймати й розуміти іншого. Люди сприймають одне одного "холодним" і "гарячим способом" [8, 69]
Емпатія - співпереживання, розуміння будь-якого почуття - гніву, печалі, радості, що його переживає інша людина, і відповідний вияв свого розуміння цього почуття. Це "гарячий" спосіб пізнання іншого (як мати відчуває дитя, можуть порозумітися закохані, актор і глядач сприймають одне одного), здатність відчувати кінетику в змінах міміки та пантоміміки, що виявляють почуття. Це "вживляння" в почуття іншої людини так, начебто стаєш цим іншим, але без втрати відчуття "начебто": "Так відчуваєш радість або біль іншого, як він їх відчуває, і сприймаєш їх причини, як він їх сприймає. Але обов'язково повинен залишатися відтінок "начебто": начебто це я радію чи засмучуюся... Це означає тимчасове життя іншим життям, делікатне перебування в ньому без оцінювання й осуду" [10, 235-237]
"Холодним" способом розуміння іншого В. Леві називає рефлексію (порівняймо з рефлектором, який віддзеркалює світло). Рефлексія - це і є відображення позиції, думок іншої людини через "вмислювання" в її міркування ("Він гадає, що я думаю...", "Якби я була на його місці, то я б...", "Якби він був на моєму місці, то він би..."). Отже, рефлексія у спілкуванні - це здатність уявляти себе на місці іншої людини, бачити, подумки програвати за неї ту чи ту ситуацію.
Це також і самоаналіз, осмислення механізмів власної діяльності ("Що зі мною відбувається?"). Рефлексія - не просто знання чи розуміння іншого. У педагогічній діяльності - це знання того, як учень, [колега, батько сприймають учителя, розуміють його. Це взаємовідображення в спілкуванні, змістом якого є суб'єктивне відтворення внутрішнього світу співрозмовника. При цьому у внутрішньому світі співрозмовника, в свою чергу, відбивається внутрішній світ самого вчителя.
Здатність до рефлексії як уміння подумки поставити себе на місце іншого є дуже цінною для педагога. Якщо він говорить, звертаючись до учнів, то йому щосекунди важливо знати, чи доступне повідомлення Для слухача, чи розуміє він його.
Отже, емпатія як "вживляння" в почуття іншої людини і рефлексія як "вмислювання" є важливими механізмами взаємопроникнення у спілкуванні. Пам'ятаймо, що, розуміючи іншого, потрібно й діяти так, як того хоче інший, знайти ті позитивні прагнення, на які можна спиратися, вибудовуючи взаємодію, тобто бути доброзичливим.
Доброзичливість - здатність не лише відчувати, а й виявляти свою уважність і симпатію, вміння приймати іншого навіть тоді, коли не схвалюєш його вчинки, готовність підтримати інших.
Серед якостей, необхідних вчителеві для ефективного спілкування виокремлюють і такі: автентичність (природність у стосунках) відкритість (готовність відкрити іншим свій внутрішній світ, щирість), конкретність (відмова від загальних міркувань, уміння говорити про свої конкретні переживання, думки, дії), ініціативність (схильність до діяльної позиції у стосунках із людьми).
Завершуючи аналіз необхідних для педагога якостей особистості, повернімося ще раз до постаті Генія спілкування. Назвімо пі десять якостей. Радимо
Loading...

 
 

Цікаве