WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розвиток емпатії у студентів педагогічного вузу як майбутніх учителів - Реферат

Розвиток емпатії у студентів педагогічного вузу як майбутніх учителів - Реферат

технологій, які б сприяли розвитку необхідних особистісних якостей, що дають можливість учителю встановлювати рівноправний характер взаємодії з учнем, і зокрема, такої важливої якості, як емпатійність.
Як зазначають науковці (О.Кайріс, Г.Михальченко, А.Штейнмец, та ін.), позитивне вирішення даної проблеми можна отримати, якщо до організаційних форм навчання, прийнятих у вузі, включити необхідну інформацію про емпатію, способи формування її мотивації, практику розв'язання задач, які потребують від студентів прояву даної особистісної властивості. Крім того, процес формування педагогічної емпатії протікає більш успішно, якщо своєчасно діагностувати початковий стан даної особистісної властивості і чітко уявляти необхідний рівень, який має бути досягнутий за роки навчання у педагогічному вузі, забезпечити оптимальне співвідношення педагогічної теорії і практики, традиційних методів навчання та новітніх технологій, взаємозв'язку навчальних, позааудиторних занять, самостійної роботи, педагогічної практики в школі [19, 30, 43].
Безумовно, педагогічна дія стає емпатійною у процесі оволодіння педагогом професійною майстерністю. Правда, для цього потрібен час. Але можливий інший варіант. По-перше, проводити відбір більш емпатійних абітурієнтів при вступі до педагогічного вузу; по-друге - цілеспрямовано, за спеціально розробленою програмою формувати у студентів педагогічну емпатію у процесі навчання, щоб до закінчення вузу вони володіли цією значимою для педагогічної професії якістю. Останнім часом серед педагогів і психологів частіше стала обговорюватися проблема необхідності впливу на розвиток емпатії у майбутніх вчителів через певний практичний курс за допомогою активних методів навчання, тренінгів (Т.Василишина, Л.Виговська, О.Кайріс, Г.Михальченко, А.Штейнмец, та ін.). Дослідження О.Кайріс показало, що здатність до педагогічної емпатії можна розвивати тільки шляхом довготривалої теоретичної і практичної роботи зі студентами, починаючи з першого курсу. Програма поетапного розвитку педагогічної емпатії студентів засобами психологічних дисциплін ґрунтувалась на врахуванні того, що вивчення загальної, вікової, педагогічної та соціальної психології доповнювалось необхідною теоретичною інформацією про емпатію, практичними заняттями, на яких використовуються активні методи розвитку емпатії, а в кінці навчання проводився заключний спецкурс "Емпатія", який є своєрідним синтезом того, що вивчали студенти про емпатію за весь період навчання. У програмі були задіяні активні методи навчання: аналіз значимих ситуацій та метод рольових ігор (інсценізацій) [19].
Досить ґрунтовним також є досвід формування емпатії у студентів педагогічного вузу засобами психологічних дисциплін, запропонований А.Штейнмецем[43, c.79-82]. Розвиток емпатії здійснюється поетапно.
Перший етап - підготовчий. У курсі загальної психології при вивченні міжособистісних стосунків студентам дається визначення емпатії, підкреслюється значення даної властивості особистості у спілкуванні, повсякденних стосунках. На практичному занятті з даної теми студентам пропонуються задачі, у яких треба виділити дане явище у різних формах його прояву, дається завдання згадати життєві ситуації, в тому числі ситуації спілкування з дітьми, у яких необхідно проявити емпатійність.
У курсі педагогічної психології вводиться поняття про емпатію як особливу якість, яка дуже необхідна учителю, є невід'ємною складовою педагогічної моралі та педагогічного такту, допомагає вирішувати дидактичні проблеми, ефективніше надавати допомогу невстигаючим учням. У курсі вікової психології розглядаються особливості прояву та розвитку емпатії у різних вікових періодах.
Другий етап розвитку емпатії у студентів вузу - проблемний. На спецсемінарі "Психологія розв'язання педагогічних проблем" емпатія розглядається як емоційна форма пізнання і розуміння дитячої психології. На одному із занять створюють педагогічну проблемну ситуацію, у якій шлях до педагогічно вірного рішення лежить через прояв співчуття, співпереживання до учня.
Третій етап - спеціальні вправи на розвиток емпатії в ході семінару, основна мета якого полягає у формуванні досвіду розв'язання задач, котрі потребують прояву чуйності, розвитку мотивів співчуття дітям.
Четвертий етап - творчий. У ході педагогічної практики студенти виконують творче завдання: на основі однієї із реальних проблемних ситуацій виділити власну педагогічну задачу, котра повинна передбачати орієнтацію у дитячій психології, прояв емпатійності, співчуття школярам та розуміння їх. Задачі, складені студентами на основі свого власного досвіду, використовуються на олімпіадах із психології, оцінюються на конкурсі студентських робіт.
Разом із цим у відповідності до схеми психолого-педагогічної характеристики особистості одного із школярів студенти вивчають його і з точки зору проявів та розвитку емпатійності.
Також можна пропонувати написання курсових робіт, ІНДЗ, висвітлюючи дану проблематику. У всіх вищезгаданих випадках студенти виявляються у позиції дослідника, який не тільки вирішує задачі з готовими умовами та вимогами, але і сам їх формулює на основі проблеми, взятої із реального шкільного життя.
Приклади занять психологічного тренінгу, спрямованого на розвиток і вдосконалення емпатійних здібностей педагогів, вправи на розвиток емпатії, приклади ігрових ситуацій для формування та прояву емпатійності пропонують також Т.Василишина[6], В.Дамбаєва [12], Є.Семенова [37], Т.Федотюк[39].
Дослідниками встановлено, що в ході теоретичних та практичних занять можлива актуалізація та усвідомлення емпатійної тенденції, розширення емоційно-почуттєвої сфери студентів, вироблення умінь та навичок емпатійної взаємодії зі школярами. Також практика свідчить, що студенти, які пройшли спеціальну підготовку з розвитку емпатії, значно краще за інших розв'язують педагогічні задачі. А це, як відомо, одна з необхідних умов професійного самовизначення особистості.
ВИСНОВКИ
Гуманістичний напрямок у розв'язанні глобальних проблем вищої освіти передбачає передусім виховання гуманістичного типу особистості студента. Найважливішим критерієм гуманізації вищої освіти стають не стільки набуті знання, уміння та навички, скільки усвідомлення і прийняття кожним студентом гуманістичних ідеалів, прагнення до постійного самовдосконалення. На наш погляд, емпатійна спрямованість повинна спеціально формуватися у майбутнього вчителя, який до моменту вибору педагогічної професії вже повинен мати достатньо високий рівень емпатії.Рівень розвитку емпатійності людини, в першу чергу, визначається її спрямованістю, яка передбачає сформованість гуманних, альтруїстичних якостей особистості і відповідну до них просоціальну поведінку. На жаль, у сучасній системі педагогічної освіти не враховуються дані вимоги ні на етапі відбору студентів у педагогічний вуз, ні на етапі формування в них професійних знань, умінь та навичок. Погляд на емпатійність майбутніх педагогів як на професійно важливу якість дає можливість оптимізувати навчально-виховний процес у педагогічному вузі, розробляти нові технології виховання, у яких би конструктивно реалізовувались суб'єкт-суб`єктні взаємостосунки між педагогом і учнями як повноправними
Loading...

 
 

Цікаве