WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи - Курсова робота

Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи - Курсова робота

"новим" утворенням, новим етапом, рівнем розвитку людини і фахівця. Виникнення "нового" (за Г.М.Єлфімовим ) у становленні педагога-особистості характеризується:
- кількісним зростанням "множини якостей";
- зростанням недиз`юнктивності, холізму "множини якостей", її перетворення у розмаїття;
- "розширення" свідомості особистості, відчуттям себе частиною суспільстіва, частиною культури;
- діалог стає засобом і формою спілкування, вираженням культури педагога, а діалогіка - способом мислення, світоспілкуванням, світорозумінням, світосприйманням.
Серед якостей, що характеризують педагога-особистість і відображають його включення в соціальні зв`язки і відношення як соціо-культурно реальність, можна виділити такі: особисті цінності, моральність особистості, особиста відповідальність, гідність особистості, відчуття себе частиною суспільства і культури, самостійність прийняття рішення, здібність до вчинків у розумінні М.М.Бахтіна, духовна спрямованість, виявлення волі у відстоюванні власнихпереконань, світогляд як "діалогіка культур" (В.С.Біблер).
Психологічна підготовка особистості до праці: формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як необхідного обов`язку і духовної потреби людини, бережливе ставлення до результатів праці та до людей праці, творчий підхід до праці.
У психологічній літературі є спроби моделювання діяльності вчителя. У дослідженнях В.І.Зав'язинського, С.Б.Єлканова, І.О.Синиці особливу увагу приділено особистості педагога, розкривається професіоналізм у його діяльності. У професіограмі дається перелік тих якостей, від яких залежить ефективність діяльності педагога.
"Вивчення психологічних рис особистості педагога - писав С.Л.Рубінштейн, - включає в себе три питання". Перше питання, на яке ми прагнемо отримати відповідь, - "Чого хоче педагог, що його приваблює, до чого він прагне?". Це питання про спрямованість педагога, про його установки й тенденції, потреби, інтереси, ідеали. Наступним питанням, яке постає, є: "А що він може?". Це питання про здібності, нахили педагога, про його обдарованість. Проте, здібності - це спершу лише можливості. Для того, щоб знати, як реалізує й використовує їх людина, нам треба ще знати, "що вона собою представляє, що закріпилось в якості стрижневих особливостей її особистості?"[15, 199].
Психологи радять особистість педагога розглядати в соціально-психологічному аспекті, а потім - професійно-педагогічному. Соціально-психологічні характеристики - це цілеспрямованість, науковий світогляд, громадянська позиція, патріотизм, любов і повага до дітей, педагогічний такт, товариськість, адекватна самооцінка, самовладання [3,12].
Педагог як суб`єкт діяльності
У душевно-духовному вимірі становлення педагога виділяють такі рівні: суб`єкт, особистість, індивідуальність, універсум. В основу даного виділення поклали теоретико-методологічні уявлення про людину в різних її вимірах Б.Г.Ананьєва, В.І.Слободчикова, Є.І.Ісаєва, В.О.Татенка, С.Л.Рубінштейна, О.М.Леонтьєва, М.М.Бахтіна та ін. Розглянемо суб`єктивний та особистісний рівні професійної підготовки педагога.
В.І.Слободчиков розглядає суб`єкт як джерело активності, розпорядника душевних сил. Педагог, як і кожна людина, має своє внутрішнє, душевне життя. До душевного життя людини відносять бажання, почуття, розум, волю, потреби, мотиви, емоції, здібності та ін. Усе це належить до внутрішніх (сутнісних) сил людини, які ззовні проявляють у вигляді дій, вчинків, активності.
Поняття "педагог-суб`єкт" можна визначити як носія педагогічної діяльності, джерело активності, спрямоване на пізнання педагогічного процесу, а також учнів. Душевні сили педагога рефлектуються ним як інтуіції - "я існую, живу", "я можу, вмію, здібний", "я хочу, бажаю, намагаюсь", "я вибираю, маю намір, вирішую", "я оцінюю, порівнюю", "я маю, володію, тримаю" - вони виступають "спонуками" активності. Суб`єктивність є системною якістю людини, у тому числі і педагога. "Бути суб`єктом, - пише О.В.Брушлинський, - тобто творцем своєї історії: ініціювати і здійснювати... практичну діяльність, спілкування, пізнання, споглядання та інші види специфічної людської активності, творчої і моральної." Суб`єктивінсть педагога не є суб`єктивним у довільно волюнтариському розумінні бажанням, задумом, діянням. Суб`єктивність - виявлення душевних сил людини, які є об`єктивною реальністю, об`єктивним полем можливостей. Щодо цього методологічно важливими є три питання, які ставить С.Л.Рубінштейн: "Перше питання, на яке ми намагаємося отримати відповідь, коли хочемо дізнатися, що являє собою та чи інша людина, що говорить: що вона хоче, що для неї є привабливим, до чого спрямовані її намагання? Це питання про спрямованість настанов і тенденції, потреби, інтереси та ідеали. Але, природньо постає друге: а що вона може? Це питання про здібності, обдарування людини. Однак здібності - це тільки можливості; для того, щоб знати, як реалізує і використовує їх людина, нам потрібно знати, що вона є, що із її теденцій та постанов увійшло до неї в тіло і кров і закріпилося в якості стрижневих особливостей особистості. Це питання про характер людини."
Суб`єктність педагога передбачає активність, самостійність, здатність здійснювати практичну педагогічну діяльність. Бути суб`єктом для педагога означає бути "суб`єктом педагогічної діяльності". "Стати суб`єктом визначеної діяльності (навчальної, трудової тощо), - визначає В.І Слободчиков, - означає засвоїти цю діяльність, оволодіти нею, бути здібним до її здійснення і творчого перетворення".
Стати суб`єктом - це не миттєвий акт, а процес становлення внутрішніх сил людини, їх дозрівання для того, щоб "вилитися" в активні дії. Для того, щоб стати суб`єктом, педагог повинен "дозріти", внутрішньо, його внутрішні сили мають досягти такого розвитку, щоб породжені ними інтенції відчували " утиск", а внутрішні сили "вимагали" свободи, тобто їх перетворення педагогом у зовнішню активну діяльність. Тільки на рівні самостійної і творчої активності, за досить високого розвитку здібностей, здатності до "саморозвитку", тобто до "генерування" нових здібностей, педагог може стати суб`єктом активності [10,52].
Педагог як суб`єкт повинен бути творцем свого життя загалом, враховуючи специфічність професії, оцінювати способи діяльності, контролювати її, аналізувати результати, а на основі аналізу здійснювати корегування діяльності. Для цього недостатньо "вузькопрофесійних"
Loading...

 
 

Цікаве