WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи та шляхи її реалізації - Курсова робота

Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи та шляхи її реалізації - Курсова робота

О.О. Бодальова, В.А. Как-Калика, Н.В. Кузьміної, О.О. Леонтьєва, А.В. Петровського тощо.
Знання та уміння передаються учням лише шляхом живого й безпосереднього спілкування з ними. Тому основні навички педагогічного спілкування мусить засвоїти кожний студент, якщо він бажає стати справжнім учителем. Адже найцікавіші й найплідніші навчально-виховні матеріали, найактивніші й найпрогресивніші методи впливу на студентів "спрацьовують" лише тоді, коли вони спираються на відповідне педагогічне спілкування.
Основні труднощі у спілкуванні зі студентами викладачів-початківців такі:
1) неуміния налагодити контакт;
2) нерозуміння внутрішньої психологічної позиції студента;
3) складнощі керування спілкуванням на лекціях, семінарських заняттях;
4) неуміння будувати стосунки й перебудовувати їх відповідно до педагогічних задач;
5) труднощі мовного спілкування й передачі власного емоційного ставлення до навчального матеріалу;
6) складнощі керування власним психічним станом.
Слід звернути увагу на те, яку велику сферу емоційних станів викладача, що супроводжують процес професійної діяльності, охоплює спілкування і як істотно воно впливає на самопочуття викладача і на весь педагогічний процес.
Добре відомо, що за допомогою педагогічного спілкування створюється надзвичайно важлива система виховних стосунків між викладачами та студентами, яка забезпечує ефективність виховання й навчання. Для багатьох педагогів очевидна істина: ставлення до викладача студенти часто переносять на предмет, що він викладає. Це неодноразово доведено психолого-педагогічними дослідженнями. У педагогічному процесі взаємовідносини первинні, на них створюється складна будова виховання й навчання, вони роблять студента співучасником власної особистості. Але не завжди ці взаємовідносини, їх моральні, психологічні, технологічні складові усвідомлюються педагогами як дійовий цілеспрямоване вивчення основ педагогічного спілкування.
Свого часу були виконані спеціальні дослідження з метою з'ясування професійних характеристик педагогічної діяльності. Серед основних були названі такі:
І) зміна обставин діяльності, її творчий характер, необхідність щоденно розв'язувати нові задачі;
2) комунікативна діяльність як невід'ємна складова педагогічної праці;
3) стан голосового апарату, мовлення, мімічних можливостей тощо;
4) необхідність керування своїм психічним станом як професійна вимога.
Як бачимо, досить чітко визначаються два аспекти педагогічної праці: творчість у процесі спілкування зі студентами й спілкування з ними у процесі педагогічної творчості.
Таким чином, процес спілкування педагога зі студентами є важливою професійною категорією педагогічної діяльності.
Професійно-педагогічне спілкування - це система (прийоми й навички) органічної соціально-психологічної взаємодії педагога й вихованців, змістом якої є обмін інформацією, створення виховного впливу, організація взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів. Педагог виступає як активна сторона цього процесу, організуючи його й керуючи ним.
Отже, спілкування - система багатофункціональна. Відомий психолог Б.Ф. Ломов запропонував таку класифікацію функцій спілкування: інформаційно-комунікативна, регуляційно-комунікативна, афективно-комунікативна.
Діяльність викладача дозволяє реалізувати усі функції спілкування. Він виступає і як джерело інформації, і як людина, шо вивчає іншу людину або групу людей, і як організатор колективної діяльності і взаємовідносин.
Для розв'язання розвиваючих задач за допомогою спілкування створюються психологічні ситуації, що стимулюють самоосвіту й самовиховання особистості:
- долаються соціально-психологічні фактори, які стримують розвиток особистості у процесі спілкування (замкнутість, невпевненість тощо);
- створюються можливості для виявлення й обліку ікдивідуально-типологічних особливостей студентів;
- здійснюється соціально-психологічна корекція розвитку й становлення найважливіших якостей особистості (мовлення, розумова діяльність тощо).
Такий діапазон педагогічного спілкування у системі процесу навчання.
Аналіз педагогічного процесу дає можливість вичленити з нього дві підсистеми: перша пов'язана з процесом підготовки педагога до творчості, а друга - творчість у процесі безпосередньої взаємодії зі студентами.
Спілкування, як частина педагогічної творчості, проникнення творчості у спілкування викладача зі студентами - ось безпосередні умови плідної педагогічної праці.
Творчість у процесі педагогічного спілкування необхідна: по-перше, для вивчення викладачами учнів шляхом взаємодії з ними (О.О. Бодальов); по-друге, для організації безпосереднього впливу на студента, регулювання його поведінки, реалізації різних форм взаємодії тощо; по-третє, творчість у процесі спілкування необхідна для управління власною поведінкою (саморегуляція при спілкування); по-четверте, творчий характер має сам процес організації взаємовідносин (Я.Л. Коломийський, А.В. Петровський).
Процес професійно-педагогічного спілкування вимагає від педагога розв'язання незчисленної множини комунікативних задач, які змінюються й розвиваються.
Педагогічне спілкування - процес складний, багатоплановий. Воно являє собою процес зміни й розвитку форм спілкування, які утворюють динамічну комунікативну систему.
Рух комунікативної системи викликається зміною педагогічних і, як наслідок, комунікативних завдань. У цьому плані складною проблемою є знаходження й побудова комунікативної задачі, адекватної задачі, що виникла з потреб педагогічної практики. У перші роки педагогічної роботи ця трудність відчувається найбільш сильно. Під час педагогічної практики у студентів часто виникають запитання: як поводити себе у класі, як розмовляти з учнями на уроці, у коридорі, на вулиці, яким тоном тощо. Усе це - наслідок комунікативної непідготовленості студентів.
Комунікативні здібності кожного студента потребують цілеспрямованого розвитку.
Необхідно підкреслити, що за будь-якого тлумачення її значення система спілкування педагога з вихованцями - категорія активно-виховна. А це у свою чергу потребує підвищення моральної ефективності усієї системи педагогічного спілкування. Адже у процесі спілкування педагога і студентами завжди створюється певна система моральних стосунків.
До структури процесу навчання.як вважаютьспеціалісти, зокрема В.А. Как-Калик, входять дві підсистеми: дидактична, що визначається змістом освіти й комунікативна (формотворча). Природно, що такий поділ можливий лише на абстрактному рівні, в дійсності ці дві підсистеми утворюють єдине ціпе. Але професійна особливість педагогічної діяльності саме полягає в тому, що дидактичне підсистема реалізується безпосередньо через комунікативну - формотворчу, хоча остання не завжди враховується педагогом. Дидактичні компоненти процесу навчання містяться в комунікативній підсистемі. Але оскільки остання часто розглядається як звичайна галузь спілкування людей, головна увага зосереджується на дидактичних аспектах процесу навчання. Вважається, що досить знати науку, матеріал, методи навчання, оволодіти ними для того, щоб педагогічна діяльність стала ефективною. Але у процесі навчання комунікативна підсистема (спілкування) це не
Loading...

 
 

Цікаве