WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи та шляхи її реалізації - Курсова робота

Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи та шляхи її реалізації - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи та шляхи її реалізації
?
Зміст
ВСТУП
Узагальнений психолого - педагогічний портрет викладача та сукупність професійно обумовлених вимог у теорії педагогічної освіти.
Основні функції професійної діяльності викладача
1. Загальнопедагогічні функції.
2. Загальнотрудові функції.
Соціально-психологічні риси і властивості характеру сучасного викладача
1. Загальногромадянські риси:
2. Морально-педагогічні якості:
3. Педагогічні якості:
4. Соціально-перцептивні якості:
5. Індивідуально-психологічні особливості:
6. Психолого-педагогічні здібності:
Педагогічне спілкування як творчий процес
Структурна модель системи підготовки викладача вищої школи та її исихолого-педагогічна характеристика
ВИСНОВКИ
Список використаної літератури
ВСТУП
Процес утворення Європейського простору вищої освіти з національних систем шляхом їх збільшення, узгодження та інтеграції передбачає створення загальноєвропейської системи освіти з урахуванням загальнонаціональних переліків напрямів підготовки з єдиним терміном навчання і високим рівнем професіоналізму майбутніх фахівців.
Україні, якій у 2006 році належить приєднатися до Болонської конвенції, доведеться пройти непростий шлях, пов"язаний із адаптацією української системи вищої освіти до європейських стандартів. Перш за все це стосується як впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу та новітніх методик, так і відповідної підготовки професорсько-викладацького та студентського складу вищого навчального закладу до роботи, яка сприяє взаємній збагаченості європейським досвідом та привабливості системи освіти , залученню в Європу більшої кількості викладачів та студентів.
Соціальне значення та гуманістична сутність професії вчителя здавна привертали увагу багатьох вчених. У працях великого чеського педагога Я.А. Коменського стверджується, що посада вчителя є кращою за усі інші. На думку німецького педагога А. Дістернега, хороший вчитель повинен досконало володіти своїм предметом, любити свою професію й дітей. Справжній вчитель твердо й неухильно втілює свої педагогічні принципи, ніколи не відступає від своїх вимог. Видатний російський педагог К.Д. Ушинський справедливо вважав, що справа вчителя - скромна зовні - є однією з найвеличніших справ в історії людства.
Цінували вчительську професіїо також О.Г. Герцен, Д.І. Писарев, Марко Вовчок, Леся Українка тощо. Л.М. Толстой вважав, що основні риси народного вчителя це - любов до педагогічної праці, до дітей, а також педагогічна майстерність, або "талант". Він навіть запропонував ієрархію професіоналізму вчителя: якщо вчитель любить свою справу, то він буде хорошим вчителем; якщо вчитель любить дітей, як тато або мати, то він буде кращим ніж той вчитель, який прочитав усі книги, але не любить ні своєї справи, ні своїх учнів; якщо учитель поєднує у собі і любов до справи, і любов до учнів, то він - досконалий учитель.
Цінний внесок у розвиток педагогічної думки на Україні дали видатні українські письменники, а також викладачі багатьох навчальних закладів. Г.С. Сковорода свого часу боровся проти схоластики та обмеженості мислення частини викладачів. Т. Г. Шевченко з любов'ю писав про високе покликання вчителів, що метою свого життя вважали самовіддане служіння народу. Велику увагу проблемам учителів у школах Галичини приділяв І.Я. Франко. Б.Д. Грінченко, вчителюючи в с Олексіївка, уклав рукописний український буквар і книгу для читання.
Цікаву "технологію" педагогічної майстерності розкривають досвід й твори видатного українського педагога А.С. Макаренка. Він стверджував, що педагогічна майстерність не є притаманною лише талановитим людям. Цій справі потрібно навчати, як і будь-якій іншій. "Майстерність - це те, чого можна домогтися. Будь-який вчитель, шо працював більш або менш довго, - майстер, якщо він не ледар. І кожний з вас, молодих педагогів, буде обов'язково майстром, якщо він не залише нашої справи, а наскільки він оволодіє майстерністю, - залежить від особистого натиску". АС. Макаренко застерігав, що учні простять своїм вчителям і строгість, і сухість, і навіть прискіпливість, але не простять поганого знання справи. Більш за все цінують вони педагога за майстерність, кваліфікацію, золоті руки, глибоке знання предмета, ясний розум.
Невичерпним джерелом прикладів професійного застосування ділових рис вчителя є праці видатного українського ученого-педагога й практика - В.О. Сухомлинський, який чітко висловив своє педагогічне кредо: "Що найбільш головним було у моєму житті? Без роздумів відповім - любов до дітей". Для В.О. Сухомлинського щира любов до дітей і справжня педагогічна культура - нерозлучні поняття. У поняття педагогічної культури вчителя В.О. Сухомлинський вкладав дуже глибокий зміст. Перш за все це знання навчального метаріалу, далі - різноманітність методів вивчення дитини, що в свою чергу, вимагає знань в психології: "... без міцної психологічної основи немає психологічної культури". Істотною ознакою психологічної культури, за В.О. Сухомлинським, є додержання вчителем норм педагогічної етики, поглиблення гуманістичного аспекту у вихованні школярів. Нарешті, ще одна важлива складова частина педагогічної культури вчителя, недостатній розвиток якої завжди викликав занепокоєння В.О. Сухомлинського, - це мовна або у більш широкому розумінні - комунікативна культура .
Викладач - це вчитель учителів, а, отже, несе подвійну відповідальність за підготовку кисококваліфікованих фахівців у галузі науки і техніки. Тому важливо теоретично вибудувати психолого-педагогічну модель викладача вищої школи та вказати на шляхи її реалізації в сучасних умовах.
Відповідно до нової філософії освіти викладач вищої школи в сучасних соціокультурних умовах вбачається не просто транслятором науково-культурного й професійного досвіду (з цим успішніше можуть справлятися новітні інформаційні технології), тим більше носієм незаперечної істини, яка має бути засвоєна студентом. Центральний тягар в синкретичній (діалогічній) культурі припадає на індивідуальність та індивідуальну свідомість, визнанні права на власну думку та позицію іншого, незалежно від соціально-рольової позиції, яку він обіймає.
Узагальнений психолого - педагогічний портрет викладача та сукупність професійно обумовлених вимог у теорії педагогічної освіти.
Узагальнений портрет викладача або сукупність професійно обумовлених вимог до нього у теорії педагогічної освіти називають різними термінами: "професіограма особистості викладача", "професійна придатність", "професійна готовність". Зупинимось на першому з цих термінів. Професіограма наставника є свого роду реєстром, що включає сукупність особисто-ділових рис, певний об'єм суспільно-політичних, психолого-пе-дагогічних й спеціальних знань, а також програму педагогічних умінь й навичок, необхідних для виконання викладачемйого повсякденних професійних обов'язків. У педагогіці вищої школи вважається загально визнаним, що професійні вимоги до викладача повинні складатися з трьох основних комплексів: загальногромадянські риси; риси, що визначають специфіку професії викладача; спеціальні знання
Loading...

 
 

Цікаве