WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи та шляхи її реалізації - Курсова робота

Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи та шляхи її реалізації - Курсова робота

та науково-дослідницької роботи відіграє одну з провідних ролей. Від її якості залежить здебільшого успішність процесу навчання студентів. Тому, починаючи від часів Я.А. Коменського до наших днів, у дидактиці вищої школи приділяється така велика увага лекторській майстерності кожного, хто виходить на вузівську кафедру. В науці про ораторське мистецтво, початки якої йдуть від стародавніх Афін та Риму, - риториці, показано, наскільки відповідально ставились філософи, політики, адвокати, письменники до всіх тонких деталей мовленнєвої діяльності. Першою працею, яка увійшла у золотий фонд педагогічної літератури, була відома 12-томна книга Марка Фабія Квінтіліана (біля 35 - біля 96 рр. н.е.) - першого штатного педагога "Виховання оратора".
У діяльності викладачів вищої школи, навіть у XVIII-XIX століттях, лекторська майстерність не займала головного місця у числі заслуг викладача. Проте, й тоді цінувались видатні лектори (М.В. Ломоносов, О.Ф. Мерзляков. Т.М. Грановський та ін). Значно вище, однак, цінувалась у викладачів наукова компетенція, заслуги перед своєю галуззю науки. Тому всесвітньо-відомі вчені інколи виявлялись не досить гарними лекторами. Тільки тепер, у зв'язку із зростанням числа вчених, які все більше поділяються на викладачів та "чистих" науковців, зростають вимоги до якості мовленнєвої діяльності.
Насамперед, в кожного викладача мають бути добре розвиненими мовні здібності. Психолог В.А. Крутецький визначає їх, як "здібність ясно і чітко висловлювати свої думки та почуття за допомогою мови, а також міміки й пантоміміки. Це одна з важливих здібностей у професії вчителя"[7;186].
Мається на увазі, що мовленнєва діяльність містить внутрішні (змістовні) компоненти мови, як і зовнішні, виразливі індивідуальні особливості мовлення педагога. Характеризуючи мовні особливості майстра-лектора, той же автор пише: "Мова здібного педагога є жвавою, образною, інтонаційно яскравою та виразною, емоційно забарвленою, з чіткою дикцією, в ній відсутні стилістичні, граматичні, фонетичні вади"[7;189].
Ще вищі вимоги пред'являються мові викладачеві вищих навчальних закладів, яким доводиться виступати з лекціями перед потоками, чисельність яких інколи складається з 100-150 студентів.
Теорія мовленнєвої діяльності, з якої витікає на практиці застосування основ педагогічної риторики, виявляє функції та види мовленнєвої діяльності педагога вищої школи. До функцій відносяться такі:
1) інформативна, завдяки здійсненню якої, як відомо, відбувається процес викладання, тобто передачі та сприймання нової професійної або загальнокультурної інформації;
2) орієнтаційна, за допомогою якої відбувається практична орієнтація студентів на виконання тієї чи іншої діяльності - лабораторних робіт, домашніх завдань, написання рефератів тощо;
3) апелятивна, яка спрямована на запрошення аудиторії до співпраці з викладачем ("Давайте разом подумаємо ...", "Прошу уважно розібратись...");
4) конативна, за якою суб'єкт процесу навчання звертається до певного об'єкту, адресуючи йому свою пропозицію;
5) емоційна, при здійсненні якої висловлюються почуття або емоції;
6) комунікативна, що спрямована на встановлення комунікації (знайомство, контакт в навчальній, поведінській, побутовій сферах) між суб'єктом та об'єктом процесу навчання та виховання;
7) волюнтативна, яка забезпечує підпорядкування об'єкту вимогам суб'єкта, змушує його виконувати певні нормативи поведінки і звертання, ввічливості та етикету;
8) мотиваційна, при вживанні якої учасник процесу висловлює свої мотиви дій та рішень;
9) розвиваюча, завдяки якій відбувається певний відрізок розвитку тієї чи іншої сфери особистості;
10) організаторська, завдяки якій суб'єкт процесу організовує аудиторію студентів, налагоджує спільну діяльність того колективу, з яким він працює;
11) управлінська, завдяки якій мовленнєва діяльність наближається до організаторської, але містить дещо відмінні від неї інструктивно-розпоряджувальні елементи у процесі учіння.
Таке розмаїття функцій мовленнєвої діяльності свідчить про багатство мовного впливу, й про те, що при вмілому користуванні всім діапазоном мовленнєвої функціональності, збагаченим професійним розумінням її переключень, її зовнішньої виразної атрибутивності, постає одним з важливіших знарядь педагогічної майстерності.
Особливого значення в сучасних умовах набувають всі мовні функції при вивченні широкими верствами населення української мови. У відповідності із Законом України "Про мови" (1989) обов'язковість користування нею всіма державними установами, службовими особами закріплена законодавчо. Україномовна громадськість здебільшого несхвально ставилась до звичного користування російською мовою в Східній Україні. Проте, виявилось не простим - відучити людей від тієї мови, яка вкоренилась в них з "дідів-прадідів". Це стосується вчителів шкіл, їх підготовки у педагогічних навчальних закладах. До того ж, сама українська мова, на відміну від російської, поступово вдосконалюється, відбувається очищення від русизмів (т.зв. "кальки"), розширення наукових - технічних, медичних, гуманітарних - термінів, вилучення з старого обігу тих чи інших слів та виразів. Коли додати до цього нестачу підручників та словників, звичку багатьох людей у побутовій мові розмовляти на півросійських, місцевих діалектах ("суржику") - все це робить проблему не настільки простою, щоб можна було командно-адміністративними шляхами змусити все населення України негайно перейти виключно на вживання української мови. Це справа покоління, а не трьох-чотирьох років.
Оволодіння функціями мовленнєвої діяльності, засвоєння всіма громадянами, у тому числі - й студентами української мови є однією з важливих цілей сучасного викладача вищої школи, якому раніше не було нагальної потреби - читати лекції, вести семінарські та практичні заняття зі студентами державною мовою, вчити їх оволодінню нею.
2.2. Мовленнєва культура викладача.
Протягом всієї викладацької діяльності, у міру набуття досвіду, кожен викладач проходить шлях самовдосконалення. Одним з істотних елементів його є формування мовленнєвої культури - вивільнення від усього того, що притаманне неправильній мові. Ознаками поступового розвитку культури мови є поглиблення мислительної діяльності. В численних працях із загальної психології та риторики підкреслюється, що закономірність - культура мовлення прямо залежить від культури мислення, а культура мислення має пряму залежність від культури мовлення. Однак, кожна з гілок має гнучке, функціональне спрямування: одна культура мовлення в письменника, інша - у вченого-теоретика, третя - в журналіста, четверта - в педагога та ін.
В культурі педагогічного мовлення виділяються такі сторони мовленнєвоїдіяльності: змістовне збагачення мови та володіння артикуляційним апаратом як сукупністю форм виразу змісту. Причому тут умовно можна поділити цей підпроцес на суто позитивний (вдосконалення) і на усунення недоліків в мовленні ("мінус на мінус дає плюс").
До суто позитивного
Loading...

 
 

Цікаве