WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічні основи підготовки студентів до педагогічно-професійної творчості - Курсова робота

Психолого-педагогічні основи підготовки студентів до педагогічно-професійної творчості - Курсова робота

творчій діяльності (евристичні програми, рекомендації, не жорсткі правила), допоможуть забезпечити вивчення та практичне оволодіння основами теорії і методики творчої педагогічної діяльності та системою організації творчої діяльності (як індивідуальної, так і колективної) під час позааудиторної роботи студентів (зокрема, під час безперервної педагогічної практики) [22, 68].
У сучасній психолого-педагогічній літературі зазначається, що складність процесу формування готовності майбутнього вчителя до педагогічної творчості зумовлена значною кількістю чинників і складових навчально-виховного процесу та практичної професійної підготовки студентів вузів до педагогічної творчості. Так, В.В. Андрієвська розглядає зумовленість діяльності вчителя об'єктивними і суб'єктивними чинниками, що впливають на реалізацію педагогічної творчості у навчально-виховному процесі. Дослідник зазначає, що діяльність школи і вчителя величезною мірою скеровується ззовні, суспільством, яке виробляє і задає школі той ідеал людини, що найбільше відповідає його морально-етичним цінностям і вимагає від випускників навчальних закладів такого рівня знань, умінь та навичок, який відповідає рівню розвитку науки, техніки та суспільних відносин в ньому, тобто задає і цей рівень. Тому творча діяльність вчителя по суті відбувається в межах тих вимог, які ставляться до освіти суспільством. Крім того, зазначає В.В. Андрієвська, на професійну діяльність педагога впливають: об'єктивні чинники, які пов'язані із структурою навчального матеріалу, з вимогами, які ставляться програмою до знань, умінь та навичок учнів, з об'єктивними обставинами організації та протікання навчально-виховного процесу та суб'єктивні, що зумовлені індивідуальними особливостями вчителя, як суб'єкту педагогічного впливу, та учня, як об'єкту цього впливу. Складність організації оптимальної взаємодії між учителем і учнем зумовлюється не лише тим, що вчитель повинен знати і враховувати особливості конкретного учнівського колективу та індивідуальні психологічні характеристики кожного з його членів, а й тим, що в процесі навчання учень водночас є об'єктом педагогічного впливу з боку вчителя, та суб'єктом навчальної діяльності. Він може сприяти зусиллям вчителя, "приймаючи" мету і завдання, які той ставить, або ж, навпаки, чинити їм опір. Отже, вчитель може досягти певної дидактичної мети в тому разі, якщо зуміє доцільно організувати як власну систему дій на уроці, так і відповідну до даної мети навчально-виховну діяльність учнів [5, 28-30]. Таким чином, на процес формування готовності майбутнього вчителя до педагогічної творчості в умовах навчального педагогічного закладу також впливають і об'єктивні, і суб'єктивні чинники, які визначають результати і навчально-виховного процесу, і всієї професійної підготовки студентів. Таким чином можна простежити взаємозв'язок у системі "викладач-майбутній вчитель-вчитель-учень" і відзначити, що особистісні якості педагога завжди репродукуються в майбутньому - в процесі формування кожного вихованця.
На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури вважаємо за доцільне розглянути фактори, що стимулюють або гальмують педагогічну креативність (внутрішні особистісні передумови майбутніх вчителів щодо творчої професійної діяльності) студентів вищих педагогічних закладів освіти І-II рівнів акредитації. Ми вважаємо, що спрямованість викладачів на розвиток педагогічної креативності студентів коледжу у процесі їх професійної підготовки буде сприяти створенню умов для формування готовності майбутніх вчителів до педагогічної творчості. Отже, до факторів, що стимулюють креативність особистості, американський психолог П.Торранс відніс такі: орієнтація на потребу у творчому розв'язанні задач; відсутність перешкод стосовно проявів спонтанності та ініціативи; створення можливості маніпуляції з предметами і варіативності думок; навчання уважному ставленню до сигналів навколишнього середовища; виховні впливи, спрямовані на визнання людиною цінності креативних рис своєї особистості. До факторів, які гальмують креативність, цей дослідник відніс орієнтацію лише на успіх, страх дати неправильну відповідь; підсилену орієнтацію на думку однолітків, побоювання звинувачень у незвичайності; обмеження ініціативи і заборона запитань; надмірна фіксація на стереотипах статевої належності; уявлення про дивергентне мислення як про відхилення від норми; жорстке розмежування трудової і ігрової діяльності [13, 77].
6. Рівні педагогічної творчості та рівні сформованості готовності майбутніх вчителів до неї
На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури нами виявлено, що при виділенні рівнів педагогічної творчості дослідницькі підходи можна поділити на дві групи: перша визначає рівні творчої професійної діяльності досвідчених педагогів (Ю.К. Бабанський, В.І. Загвязинський), а друга - рівні прояву педагогічної творчості всіх вчителів, які прагнуть до творчості (В.А. Кан-Калик, Н.В. Кузьміна, С.О. Сисосва. І.П. Раченко).
Ю.К. Бабанським виділено три рівні прояву педагогічної творчості вчителя: професійна майстерність; новаторський і дослідницький рівні. Автор зазначає, що у творчо працюючих вчителів всі три рівні взаємопов'язані і фактично поєднані, але домінування того чи іншого аспекту зумовлює рівень прояву педагогічної творчості вчителя.Так, учитель-майстер характеризується вільним володінням професійної технології, творчим підходом до справи і досягає високих результатів у навчанні та вихованні. Вчитель-новатор має якості майстра, але, крім того, вносить у роботу нові форми, методи і засоби, що підвищують ефективність навчально-виховного процесу. Такому вчителю властиві оригінальність стилю діяльності, раціоналізаторство, прогресивні новації. Вчителя-дослідника характеризують не лише майстерність і новаторський підхід до справи, але й цілеспрямована науково-дослідницька діяльність, створення нових систем побудови навчально-виховного процесу [6, 372].
В.А. Кан-Калик вводить такі рівні діяльності педагога щодо його вміння керувати засвоєнням знань через взаємодію з учнівським колективом: 1) рівень елементарної взаємодії з класом, коли вчитель діє за методичними порадами, шаблоном, копіює досвід інших вчителів, без його творчої переробки; 2) рівень оптимізації діяльності учнів на уроці, починаючи з його планування; 3) евристичний рівень, коли вчитель вміє використовувати творчі можливості живого спілкування з учнями; 4) рівень повної самостійності в діяльності вчителя щодо творчої організації навчально-виховного процесу [24,111].
С.О. Сисоєва вводить чотири рівні творчої педагогічної діяльності вчителя: 1) репродуктивний рівень характеризується тим, що вчитель, працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду вибирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці та індивідуально-психологічним особливостям учнів; 2) раціоналізаторський рівень характеризується тим, що вчитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, вдосконалює, модернізує деякі елементи існуючих рекомендацій, методик, досвіду відповідно до нових завдань, які виникають у конкретних умовах; 3) конструкторський рівень характеризує діяльність вчителя тоді, коли на основі власного досвіду, самоаналізу своєї діяльності й знань психолого-педагогічних особливостей кожного учня та учнівського колективу в цілому, вчитель, використовуючи
Loading...

 
 

Цікаве