WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічні основи підготовки студентів до педагогічно-професійної творчості - Курсова робота

Психолого-педагогічні основи підготовки студентів до педагогічно-професійної творчості - Курсова робота

8; 9; 30; 39].
М.В. Гамезо зазначає, що головним показником творчої особистості, її найсуттєвішою ознакою вважається наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою для її успішного виконання. Дослідник вважає, що творчі здібності не існують як специфічні утворення, а є похідними від психофізичних якостей особистості і пов'язані із спеціальними здібностями щодо певних творчих видів діяльності. Вони виявляються у створенні нових, оригінальних продуктів та пошуку нових засобів діяльності особистості. М.В. Гамезо стверджує, що рівень розвитку творчих здібностей, залежить: від якості наявних знань, умінь та навичок та ступеня їх об'єднання в єдине ціле; від природних задатків людини та якості вроджених нервових механізмів елементарної психічної діяльності; від більшого чи меншого "тренування" самих мозкових структур, які беруть участь в здійсненні пізнавальних та психофізіологічних процесів [14, 42].
Ш.О. Амонашвілі зазначав, що кожна людина - це неповторна індивідуальність, і тому вона характеризується своїм унікальним набором (особистісних) якостей, який і буде визначати рівень її творчих досягнень і можливостей [2, 57]. Тому в процесі формування готовності майбутнього вчителя до педагогічної творчості найбільшу увагу необхідно приділяти яскравим і значущим якостям та індивідуальним особливостям, які мають першочергове значення для розвитку творчої особистості майбутнього вчителя та актуалізації і прояву його потенційних можливостей у навчально-виховному процесі.
4. Умови формування готовності майбутнього вчителя до педагогічної творчості
Дослідниками виділяються організаційні та психолого-педагогічні умови формування готовності майбутнього вчителя до педагогічної творчості в умовах вищих педагогічних закладів освіти І-ІУ рівнів акредитації.
Систему професійної підготовки майбутнього вчителя до педагогічної творчості В.І. Загвязинський пов'язує з створенням таких організаційних умов: забезпечення теоретичного оснащення (формування наукового світогляду під час вивчення навчальних дисциплін, оволодіння сучасною педагогічною та психологічною теорією); реалізація методичного оснащення (вміння варіативне використовувати методи, прийоми, форми навчання й виховання в залежності від конкретних ситуацій, оволодіння технікою і технологією розв'язання педагогічних завдань); спонукання до творчого розв'язання педагогічних завдань, в основі якого лежить віра у можливості учнів, позитивне відношення до педагогічної діяльності, незадоволеність вже досягнутим, потреба у самовдосконаленні та інше; сприяння розвитку тих здібностей, що, необхідні для творчої діяльності: пізнавальної активності, самостійності, вміння визначити альтернативу очевидному, аналіз та оцінка різноманітних варіантів, прогнозування ходу педагогічного процесу та можливостей розвитку учнів, висування гіпотез та здійснення переносу [22, 29].
У систему професійної підготовки до педагогічної творчості О.М. Пєхота пропонує включити використання концепції професійної індивідуальності майбутнього вчителя. Дослідник зазначає, що індивідуалізація підготовки фахівця є важливою умовою розвитку творчої особистості, а формування готовності до самовдосконалення та розвиток особистісних якостей є генеральним напрямом реформування педагогічної освіти [38, 3]. На підставі аналізу педагогічної літератури, можна зробити висновок, що готовність вчителя до педагогічної творчості знаходиться у прямій залежності від рівня сформованості його індивідуальності. Так, у видатного педагога-класика Й.Г. Песталоцці ми знаходимо думку, що підготовка справжніх вчителів передбачає наявність захоплених цією метою людей, які самі вже стали тим, що вони повинні зробити з тих, кого навчають [54, 109]. На підставі цього твердження вважаємо, що кожний викладач, кожний майбутній вчитель повинен стати сам творчою особистістю для того, щоб формувати творчу особистість у своїх вихованців. Тому творча індивідуальність студента і викладача педагогічних навчальних закладів повинна виступати як соціальна цінність, а здійснення професійної підготовки повинно відбуватись на основі індивідуальних планів, щоб не було місця нехтуванню потенційними творчими можливостями, пізнавальною діяльністю, які відіграють значну роль у формуванні творчої особистості майбутнього педагога. [39, 107; 36]
Вміння педагога здійснювати індивідуально-творчий підхід у своїй професійній діяльності важко переоцінити. Тому що саме цей підхід передбачає самоактуалізацію та самореалізацію суб'єктів навчально-виховного процесу. Н.В.
Кузьміна вважає, що глибоке знання викладачем особливостей та потенційних можливостей студентів, вміння використовувати та розвивати свої власні потенційні можливості в процесі спілкування з ними підвищують інтерес студентів до навчання, викликають бажання творчо опановувати нові знання, вивчати навколишній світ, себе та інших людей в світі [28, 18].
В.І. Загвязинський вважає, що практична реалізація процесу формування готовності майбутнього вчителя до педагогічної творчості можлива лише тоді, коли вищі педагогічні заклади будуть формувати у студентів настанову до педагогічної праці як творчої діяльності, розвивати готовність до постановки та розв'язання задач творчого характеру в навчально-виховній роботі.
5. Джерела творчості. Фактори, що стимулюють та гальмують педагогічну креативність
Про необхідність використання джерел творчості писав Ш.О. Амонашвілі. За його словами, існує три головних джерела творчості: 1) спілкування з іншими вчителями, в якому розвивається, уточнюється та збагачується власний досвід. Таке спілкування завжди повинно бути творчим,щоб досвід кращих не копіювався, а доповнювався, переживався особисто і втілювався в педагогічну практику вже оновленим у відповідності з вимогами сучасності та потребами особистості педагога і дитини; 2) література. Ш.О. Амонашвілі наголошував, що майбутній вчитель повинен знати як і вміти працювати з книгою. Педагогу ™ необхідно не лише читати, а й конспектувати, сперечатись, висловлювати свою думку відносно прочитаного (навіть самому собі). Спілкування з людьми, які вже щось створили, є умовою духовного зростання особистості,- стверджував педагог-гуманіст [З, 31]. Схожу думку ми знаходимо у В.А. Кан-Калика та М.Д. Нікандрова: "творчий вчитель при використанні методичних розробок та рекомендацій акумулює досвід колег, не просто "вживлюючи" його на свою педагогічну ниву, а пропускаючи його крізь магічний кристал своєї творчості... Іншими словами, чужий досвід не лише механічно переноситься, а стає часткою системи власних педагогічних ідей. Якщо таких ідей немає - конспект уроку є мертвим" [24, 47]; 3) наступне джерело творчості педагога - це натхнення в роботі з дітьми. Таке натхнення виникає лише тоді, коли педагог відчує в собі справжню любов до дитини. Адже, якщо ви бажаєте розвинути в собі Божий дар педагога - необхідно любити дитину, - стверджував Ш.О. Амонашвілі [3, 32]. Тому, основою професійної підготовки майбутнього вчителя до педагогічної творчості повинно бути формування вміння студентів педагогічних закладів любити дітей, яке буде надійним фундаментом майбутнього натхнення від своєї творчої діяльності. В.І. Загвязинський зазначає, що у навчально-виховний процес закладів освіти необхідно вводити елементи, які будуть орієнтувати майбутніх вчителів у
Loading...

 
 

Цікаве