WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічні аспекти особистісно-орієнтованого навчання - Курсова робота

Психолого-педагогічні аспекти особистісно-орієнтованого навчання - Курсова робота

"Дальтон-план". Ця система була заснована на принципі індивідуального навчання. Учень одержував завдання від учителя, виконував його самостійно і здавав учителеві. Учням надавалася свобода як у виборі навчальних програм, черговості вивчення різних навчальних предметів, так і увикористанні свого робочого часу. Дальтон-план забезпечував пристосування темпу навчання до можливостей учнів, привчав їх до самостійності, розвивав ініціативу, спонукав до пошуку раціональних методів роботи. Реалізація цієї системи навчання вимагала зміни його форм - відмовлення від традиційної класно-урочної форми і переходу до індивідуальних форм навчання.
У 20-ті роки XX століття, в період радянських педагогічних експериментів, в українській школі робилися спроби модифікувати Дальтон-план: подолати його надмірну індивідуалістичність, зв'язати з колективною працею учнів. Внаслідок цих спроб, елементи Дальтон-плану були поєднані з елементами класно-лекційної форми навчання. З метою вироблення в учнів здібностей до колективної праці заняття здійснювались в бригадах. Ця форма організації навчання одержала назву лабораторно-бригадної і використовувала активні методи навчання, що відповідало потребам суспільства в період нової економічної політики. Але перероблений до невпізнання з урахуванням тенденцій суспільно-політичного розвитку радянської країни Дальтон-план мав суттєві недоліки, а саме: лабораторно-бригадна форма вносила розлад у навчання, знижувала рівень знань учнів, виробляла у них легковажне ставлення до науки. Тому активна розробка цього підходу у вітчизняній педагогіці змінилась різкою критикою і наказом ЦК ВКП(б) від 25 серпня 1932 року лабораторно-бригадну форму навчання було заборонено і школа повернулась до класно-урочної форми навчання.
В кінці 1950-х років в Мюнхені була видана праця відомого українського педагога і психолога Г.Ващенка "Проект системи освіти в самостійній Україні", в якій він стверджував, що систему української освіти потрібно будувати з орієнтацією на особистість дитини, на врахування її індивідуальних особливостей. Г.Ващенко писав: "Оскільки кожен з учнів має свої природні властивості, то для ефективного виховання школа мусить дослідити індивідуальні нахили й здібності окремих учнів і, даючи їм загальний розвиток, у той же час допомогти їм розвинути саме ці здібності" [9,С.139].
В цей же час відомий український психолог Г.С.Костюк стверджував, що індивідуальний підхід - це не лише пристосування навчання до наявних індивідуальних особливостей дітей, але й спрямування і забезпечення подальшого розвитку їх розумових сил у найбільш сприятливому для учнів напрямі [11, С. 18-20].
З середини 1960-х років починається бурхливий розвиток прогресивних педагогічних ідей. Зрозуміло, що ідеологічні засади радянського суспільства мали великий вплив на ці ідеї, на їх практичне втілення. Але в ці роки здійснюється великий стрибок вперед в дидактиці, яка до цього виходила лише з визнання єдності процесу засвоєння знань та загального розумового розвитку учнів.
Дидакти, педагоги-методисти, психологи, спираючись на позитивні сторони існуючої системи навчання, починають шукати методи подолання її суттєвих недоліків, а саме: зрівнювального підходу до учнів, орієнтації на "середнього учня", суб'єктивізму і формалізації в оцінюванні знань, стандартності побудови уроків від першого до останнього класів. Педагогічні дослідження останньої третини XX століття спрямовуються на пошуки відповідей на питання: "Як навчати?" і одним з основних методів активізації процесу навчання психологи, педагоги і дидакти називають його індивідуалізацію. Ця проблема досліджується і висвітлюється у ряді наукових праць [4, 8]. Теоретичний аналіз вказаних джерел інформації дає можливість виділити та систематизувати найбільш чітко сформульовані загальні уявлення щодо процесу індивідуалізації навчання.
Важливими дослідженнями в питанні індивідуального підходу до особистості є психологічні дослідження В.Е.Чудновського. Він відзначав, що найбільш ефективно цей підхід втілюється в концепції індивідуального стилю діяльності, основу якого утворюють типологічні властивості нервової системи. В.Е.Чудновський висловлює важливу думку: "Вивчення індивідуального стилю діяльності у дітей дозволяє ставити конкретні задачі індивідуального підходу до дитини".
Підсумовуючи проведений нами аналіз педагогічної і психологічної літератури з питання індивідуалізації навчання, наведемо сучасні тлумачення цього поняття науковцями України.
О.М.Шпак характеризує індивідуалізацію навчання слідуючим чином: "Індивідуалізація - це врахування у процесі навчання в усіх його формах і методах індивідуальних особливостей учнів, незалежно від того, які з них і якою мірою враховуються".
І.П.Підласий вважає, що індивідуальний підхід є важливим принципом педагогіки, який полягає в управлінні розвитком людини, що базується на глибокому вивченні рис особистості в умовах життя.
С.У.Гончаренко і В.М.Володько зазначають: "Індивідуалізація - це організація такої системи взаємодії між учасниками процесу навчання, при якій найбільш повно використовуються перспективи подальшого розумового розвитку і гармонійного вдосконалення особистісної структури, відбувається пошук засобів, які б компенсували наявні недоліки і сприяли б формуванню індивідуального стилю діяльності..." .
В Українському педагогічному словнику С.У.Гончаренка тлумачення поняття індивідуалізації навчання має такий зміст: "Індивідуалізація процесу навчання - організація навчально-виховного процесу, при якій вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їхніх здібностей до навчання".
С.У.Гончаренко вказує на те, що індивідуалізація процесу навчання повинна ґрунтуватись на глибокому знанні вчителем індивідуальних особливостей, нахилів й інтересів учнів, їх ставлення до навчання. На думку науковця, "...мета індивідуалізації процесу навчання полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів, і має здійснюватись на всіх етапах навчання ...".
3. Диференціація як необхідна умова особистісно-орієнтованого навчання
Диференціація навчання як психолого-педагогічна проблема теж має тривалу історію. Для більш глибокого розуміння її змісту і завдань прослідкуємо, які підходи до здійснення диференціації навчання виникали в процесі розвитку суспільства. Зазначимо, що прогресивна педагогічна думка завжди зверталась до цієї проблеми.
В XVI столітті елементи диференційованого підходу до навчання мали місце у Львівській школі, в братських школах, у Київській колегії. Слід зауважити, що для роботи в братських школах вчителі проходили спеціальну підготовку, вони були високоосвіченими людьми, впроваджували прогресивні педагогічні ідеї, приділяли велику увагу розвитку особистісних рис дитини.
Диференційованою була структура освіти в Київській академії (XVIII
Loading...

 
 

Цікаве