WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічні аспекти особистісно-орієнтованого навчання - Курсова робота

Психолого-педагогічні аспекти особистісно-орієнтованого навчання - Курсова робота

індивідуальних особливостей дітей, як обов'язкової умову їх навчання і виховання, обумовлює Д.Локк в трактаті "Мысли о воспитании": "... тот, кто имеет дело с детьми,должен основательно изучить их натуры и способности и при помощи частных испытаний следить за тем, в какую сторону они легко уклоняются и что к ним подходит, каковы их природные задатки, как можно их усовершенствовать и на что они могут пригодиться".
Ж.-Ж.Руссо вважав, що кожна людська істота є прекрасною, нагородженою даром творчості, що шляхом виховання потрібно зробити так, щоб природні здібності були максимально розвинені і засяяли новими гранями. В романі "Эмиль, или О воспитании" він пише: "Наблюдайте природу и следуйте по пути, который она вам прокладывает". Ж.-Ж.Руссо розділяв думки Я.А.Коменського і Д.Локка про необхідність виховання дитини у відповідності з її розумовими особливостями і зазначав, що "...каждый ум имеет свой собственный склад, сообразно с которым и следует управлять им...".
Аналіз розвитку педагогічної думки в Росії у XVII столітті показує, що в педагогічних творах того часу освітлюється багато питань, які стосуються навчання і виховання юнацтва, серед них питання врахування індивідуальних особливостей дитини. Наприклад, у трактаті відомого просвітителя-демократа, письменника О.Ф.Бестужева відмічається: "Воспитать дитя -значит употреблять расположение, его свойство, его чувствительность, нужды, страсти на его усовершенствование или на учинение его таковым, каким быть ему желаешь..." [2, С.410].
Яскравим виразником передової педагогічної думки на Україні у XVII столітті був філософ, письменник-гуманіст і педагог Г.С.Сковорода. Він стверджував, що кожна дитина має свої природні задатки, від розкриття яких залежить розвиток розуму, що розвинення природних здібностей здійснюється у процесі виховання. Тому найважливішим завданням виховання і освіти Г.С.Сковорода вважав розвиток у дитини інтелекту, її природних схильностей і здібностей. За глибоким переконанням мислителя, "... учитель и врач - несть врач и учитель, а только служитель природы ... воспитание же истекает от природы...".
Розвивати ідеї Г.С.Сковороди продовжував у XIX столітті український і російський філософ і педагог П.Д.Юркевич. Він писав про індивідуальність людської душі, про те, що людина є окремою особистістю і ставитись до неї необхідно як до неповторної індивідуальності: "В людській душі є щось первинне й просте, є захована людина серця, є глибинність серця, якого майбутні рухи не можуть бути обчислені згідно із загальними і необхідними умовами й законами душевного життя. Для цього найособливішого боку людського духу наука не може знайти загальних і назавжди визначених форм...".
В цей же час російський педагог К.Д.Ушинський впроваджував навчальну систему, основою якої було врахування вікових і психологічних особливостей дітей. Він зазначав: "Якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх відношеннях, то вона повинна попереду пізнати її в усіх відношеннях". Відомо, що саме К.Д.Ушинському належить теоретичне обґрунтування індивідуального підходу, а також ідея впровадження індивідуального підходу в умовах колективного навчання.
За індивідуалізацію у навчанні ратувала і український педагог, видатний діяч народної освіти Х.Д.Алчевська (друга половина XIX - початок XX століття), яка писала, що в процесі навчання "... необхідно враховувати ... різнорідні здібності...".
В 20-х роках XX століття ідеї індивідуалізації навчання поширюються в педагогічній теорії і практиці і розглядаються вже на рівні соціального педагогічного і психологічного експериментів. Передумови для цього були створені внаслідок досліджень психологів Л.С.Виготського, Г.С.Костюка, С.Л.Рубінштейна [10, 11].
Відомий російський психолог Л.С.Виготський займався питаннями індивідуальних цілей виховання і підходив до проблеми особистості і виховання з точки зору педагогічної психології. Він, зокрема, писав: "Постоянные указания на социальный характер воспитательного процесса отнюдь не означают упразднения проблемы личности в школе или равнодушия к ней. В конце концов воспитание всегда имело дело с отдельными личностями и социальная среда складывается или, правильнее сказать, реализуется в отдельных индивидуумах" [10, С.345]. Л.С.Виготський відмічав також, що "... каждая конституция отличается особыми, неповторимыми, единичными, ей одной принадлежащими качествами и свойствами..." [10, С.345].
В цей же час значного поширення у зарубіжній та вітчизняній педагогіці дістала педологія, виникнення якої було зумовлене проникненням у психологію і педагогіку еволюційних ідей, а також розвитком прикладних галузей психології і експериментальної педагогіки. В СРСР науково-дослідницькі педагогічні заклади активно здійснювали педагогічні дослідження, збирали педагогічний матеріал, проводили психологічні експерименти, які були перенесені з лабораторії до школи і до яких притягались широкі кола вчительства, що сприяло побудові навчально-виховної роботи на основі вивчення дитини, її вікових і психологічних особливостей. Але в постанові ЦК ВКП(б) від 4 липня 1936 року "Про педологічні перекручення в системі Наркомпросу" педологія була піддана різкій критиці. Ця критика супроводжувалася забороною викладання педології і проведення педагогічних досліджень. Така заборона пояснювалась виключно політичними мотивами і комуністичними поглядами на особистість людини. В 1937 році були заборонені праці Л.С.Виготського, який викладав свої погляди на процеси виховання і становлення особистості з позицій, які в багатьох аспектах входили в протиріччя з концепцією виховання тоталітарної держави. Після вищезгаданої постанови педагогічна і психологічна науки були вміщені в жорсткі рамки марксистсько-ленінської методології, а тому на протязі певного часу проблеми індивідуалізації навчання досліджувались лише в умовах класно-урочної системи. Це дозволяло в певній мірі удосконалити навчальні заняття, але внаслідок відсутності спеціально розроблених технологій, дидактичного забезпечення, творчих педагогів ідея індивідуалізації навчання не знаходила широкого використання.
Інтенсивні підходи до індивідуалізації навчання в першій третині XX століття були пов'язані також з реформаторськими ідеями американського психолога і філософа Д.Дьюї, який запропонував нову модель навчання, орієнтовану на розвиток активної, творчої особистості і побудовану із врахуванням інтересів та індивідуальних здібностей особистості. Педагогічні ідеї Д.Дьюї істотно вплинули на загальний характер навчально-виховної роботи шкіл США та деяких країн Західної Європи, так як з метою подолання недоліків класно-урочної форми навчання прогресивні педагоги почали шукати нові форми організації навчально-виховного процесу.
Понад усе втілення даних ідей виявилось в розробленій американським педагогом Е.Паркхерст організації навчально-виховної роботи в школі, яка одержала назву
Loading...

 
 

Цікаве