WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічні аспекти особистісно-орієнтованого навчання - Курсова робота

Психолого-педагогічні аспекти особистісно-орієнтованого навчання - Курсова робота

переживаний. Этот уровень развития сознания порождает у подростков потребностьобернуться на самого себя, познать себя как личность. В конце переходного возраста в качестве новообразования этого периода возникает самоопределение, которое характеризуется не только пониманием самого себя - своих возможностей, но и пониманием своего места в человеческом обществе и своего назначения в жизни" [7, С.23].
За думкою К.А.Абульханової-Славської, характерною для психологічних досліджень 80-х років XX століття "...не только осуществление себя в деятельности, но и становление и развитие в деятельности - таков путь формирования личности" [1, С.313].
90-ті роки XX століття характеризуються більш гуманістичним підходом до проблеми розвитку особистості. Зокрема, О.Г.Асмолов зазначає: "Современная деятельность в конкретной социальной системе по-прежнему детерминируют развитие личности, но личность, всё более индивидуализируясь, сама выбирает ту деятельность, а порой и тот образ жизни, которые определяют её развитие" [3, С. 161-162].
Відомий психолог В.В.Давидов у своїх останніх працях, виданих у 90-х роках минулого століття, підбив підсумки досліджень особистості у даному напрямку. На його думку, особистість слід розуміти як цілісний і самодіяльний суб'єкт, як індивід, що відтворює суспільні зв'язки та має творчі можливості в їх подальшому перетворенні.
Наведемо сучасне тлумачення особистості, як розуміє його В.В.Рибалка і яке є, на наш погляд, узагальнюючим: "Особистість - це суб'єкт свідомої продуктивної діяльності та суспільної поведінки, індивід із соціально зумовленою системою психічних властивостей, що формується і виявляється у творчій та сомоперетворюючій діяльності, спілкуванні, та опосередковує, регулює взаємодію людини з навколишнім світом".
Отже, наведені вище визначення психологами категорії особистості дають нам можливість визначити особистість в педагогіці як суб'єкт і об'єкт педагогічного процесу, творця і виконавця його цілей, завдань, змісту, форм і методів, який є головним визначальним фактором цього процесу. Саме таке тлумачення поняття особистості з точки зору педагогіки зумовлює суттєві підстави для використання категорії особистості як ключової у постановці та розв'язанні проблеми удосконалення системи навчання на сучасному етапі демократизації суспільства, визначення його нових цінностей, змісту, цілей і способів їх реалізації.
Значний внесок у розвиток ідей, які лежать в основі нового підходу до навчання зробили психологи Л.С.Виготський [10], який створив вчення про зону найближчого розвитку і роль спільної діяльності в розвитку людини, а також О.М.Леонтьєв і В.В.Давидов [12],які досліджували закономірності психічного розвитку людини в процесі навчальної діяльності.
Велике значення для виникнення нових концепцій навчання мали також відкриття у галузі фундаментальних наук, які змінили уявлення про закони розвитку природи і людини та зумовили новий погляд на світ як взаємодію складних систем, здатних до саморозвитку. З появою такої науки як синергетика поняття самоорганізації стало фундаментальною основою нової наукової парадигми, що розглядає будь-який складний об'єкт як систему, розвиток якої визначається не стільки зовнішніми факторами, скільки внутрішнім впорядкуванням з хаосу в процесі самоорганізації. Ідеї самоорганізації, саморозвитку, самовизначення, самореалізації І самоактуалізації, які були проголошені синергетикою, гуманістичною філософією і психологією, зумовили виникнення парадигми особистісно-орієнтованого навчання.
Слід відзначити, що прогресивна думка завжди випереджала хід розвитку суспільства, а тому ідеї особистісно-орієнтованого навчання зароджувались ще в 60-х роках минулого століття. Зокрема, відомий психолог М.І.Божович сформулювала погляди на навчальну діяльність учня, що повністю відповідають сучасним концепціям особистісно-орієнтованого навчання: "Подлинное усвоение знаний завершается лишь тогда, когда знания ученика превращаются в факт его мировоззрения, т. е. изменяют взгляды ученика на окружающую действительность и отношение к ней" [7, С.298].
Сьогодні, на початку третього тисячоліття, над проблемами особистісно-орієнтованого навчання продовжують працювати психологи і педагоги - Г.О.Балл, І.Д.Бех. О.В.Бондаревська, С.В.Кульневич, С.І.Подмазін, В.В.Рибалка, В.В.Сєриков, А.В.Хуторський, І.С.Якиманська [1, 2,6].
Перспективи особистісно-орієнтованого навчання полягають в тому, що його повсюдне впровадження в педагогічну практику дозволить змінити роль і місце освіти в суспільстві, її соціальну значущість, характер, цілі і завдання, зміст і технології і переосмислити саме поняття "освіта", а також забезпечити гармонію людини з собою та з оточуючим світом.
2. Індивідуальний підхід при особистісно-орієнтованому навчанні
Здійснення особистісно-орієнтованого підходу до навчання вимагає звернення психолого-педагогічної науки і практики до відомої ідеї персоніфікованого та диференційованого навчання, до розробки нових методів їх організації. Визначаючи право кожної людини бути індивідуальністю, освіта повинна забезпечити учню можливість рухатись своїм шляхом в процесі навчання. Розв'язання цієї проблеми залежить, насамперед, від визначення пріоритетів у виборі форм і засобів здійснення індивідуалізації і диференціації навчання.
Виходячи з того, що індивідуалізація і диференціація навчання є необхідними умовами гуманізації освіти та, відповідно, її особистісної орієнтації, дослідимо розвиток гуманістичних тенденцій в психолого-педагогічній науці.
Зародки ідеї врахування в процесі навчання індивідуальних особливостей дитини зустрічаються ще у творах античних філософів -Демокрита, Платона, Аристотеля. Пізніше принцип природо відповідності дістав всебічне обґрунтування у працях великих філософів і педагогів XVII -XVIII століть Я.А.Коменського, Д.Локка, Ж.-Ж.Руссо.
Я.А.Коменський виявляв закони педагогічної науки, виводячи їх із законів природи. Згідно зі своєю філософською теорію еволюції, він вважав, що в природі і, відповідно, у вихованні не може бути стрибків, все відбувається послідовно, завдяки саморозвитку. В своїй праці "Велика дидактика" він вказував на те, що навчання юнацтва буде відбуватись "легко і приємно", якщо всі засоби навчання вміло застосовувати до природних здібностей, враховуючи вікові особливості. Характеризуючи шість типів здібностей учнів, які вони мають від народження, Я.А.Коменський писав: "... есть ученики послушные и любознательные при обучении, но медлительные ы вялые. И такие могут идти по стопам идущих впереди. Но для того, чтобы сделать зто для них возможным, нужно снизойти к их слабости, никогда не переобременять их, не предъявлять к ним слишком строгих требований, относясь к ним доброжелательно и терпеливо ... пусть они позднее придут к цели, зато они будут крепче, как бывает с поздними плодами".
Необхідність врахування вікових, а також
Loading...

 
 

Цікаве