WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний тренінг “самопізнання та саморегуляція” для майбутніх практичних психологів - Курсова робота

Психологічний тренінг “самопізнання та саморегуляція” для майбутніх практичних психологів - Курсова робота

соціальної перцепції, зворотного зв'язку веде до закономірних змін у групі, які психологи різних шкіл та течій описують як етапи (стадії, фази) розвитку групи впродовж соціально-психологічного тренінгу[ ].Так, С.Кратохвіл описує три фази розвитку групи:1. Фаза орієнтації й залежностіУчасники орієнтуються в ситуації. На цій фазі група знаходиться у великій залежності від керівника. Від нього вимагають вказівок, команд.2. Фаза конфлікту. Проявляється тенденція до суперництва, іде кристалізація ролей. Переважають такі емоції як ворожість, напруження, тривога. Часто зустрічається відверта конфронтація з консультантом. Чим сильніша конфронтація керівника з групою, тим глибшою і змістовнішою буде робота на наступних етапах. Іноді група обирає собі об'єктом агресії одного з учасників і засуджує його за поведінку, яка відхиляється від норми, загальноприйнятої у групі.3.Фаза співробітництва і цілеспрямованої діяльності. Формується почуття належності до групи, усвідомлення власного "МИ". Учасники відкрито розповідають про свої проблеми. Розвинута група здатна забезпечити розвиток особистості.Серед механізмів, які лежать в основі цього процесу Кратохвіл виділяє:? членство в групі;? емоційну підтримку;? допомогу іншим;? самопізнання й самопроявлення;? осмислення;? відреагування;? зворотній зв'язок та конфронтацію;? корекційну емоційну відповідь; апробацію та засвоєння нового досвіду поведінки;? одержання нової інформації й набуття навичок спілкування.Більшість психологів вважає, що початок групового процесу пов'язаний з проявом залежності учасників і орієнтувальної спрямованості їх поведінки, а потім через вирішення внутрішньо групових конфліктів відбувається згуртування і збільшення ефективності рішення проблем , що стоять перед групою та її членами ( К.Рудестам)Один із найбільш відомих та універсальних описів групового процесу ґрунтується на теорії міжособистісних стосунків Вільяма Шютца.На ранніх стадіях існування групи в поведінці її членів відображається їх потреба у включенні в групу, тобто в набутті почуття приналежності до неї і в досягненні задовільних відносин з іншими. Пізніше виникає потреба у контролі. На цій стадії з'являється суперництво і прагнення до влади, і члени групи вступають у боротьбу за лідерство і домінування. Нарешті, на стадії зрілості групи, коли її члени встановлюють тісний емоційний зв'язок один з одним, особливого значення набувають партнерство, близькість. На цьому етапі домінуючою стає потреба у прив'язаності.Особливе місце серед існуючих моделей розвитку групи займає клієнт-центрований підхід К.Роджерса. Його модель розвитку групи ґрунтується на досвіді, який він цінує більше ніж теорію [13].Отже, основні етапи розвитку групи за К.Роджерсом:1. Збентеження.2.Небажання висловлюватися розкриватися.3.Опис пережитого.4.Вираження негативних емоцій.5.Вираження й дослідження важливого для особистості матеріалу.6.Вираження спонтанних почуттів між учасниками групи.7.Розвиток здібності зцілюватись в групі.8. Самоприйняття і початок змін.9. Руйнування "оболонки".10. Налагоджується зворотній зв'язок між учасниками.11. Зіткнення.12.Взаємодопомога поза групою.13. Справжнє спілкування.14. Вираження негативних почуттів..15.Поведінкові зміни в групі. Враховуючи, що тренінговою групою зі студентами керує тренер викладач, вона може мати стадії, які можуть мати свої особливості. Так, Г.А.Цукерман і Б.М. Мастеров [16] пропонують такі етапи розвитку групи, якою керує тренер:Перший етап: укладання психологічного контакту, входження в ситуацію " тут і зараз", згуртованість, розкріпачення, перший зворотній зв'язок. Другий етап: особистісна проекція, самопізнання, поглиблення зворотних зв'язків, перехід до вільного саморозкриття й обговорення проблем.Четвертий етап: зміна контакту, піднесення міжособистісної динаміки в групах.П'ятий етап: вихід із "тут і зараз", соціальна реабілітація, завершення роботи в групі.При переході від етапу до етапу, а також тоді коли виникає "гальмування" в груповій динаміці, названі вище автори рекомендують організувати рефлексію процесу, обговорюючи питання "що відбувається з нашою групою", відповідати на нього дозволяється словесно або поведінковою метафорою. Поданий вище аналіз різних концептуальних підходів щодо типів групової динаміки показав подібність і відмінність у характеристиці етапів її розвитку. Більшість авторів у аналізі групової динаміки дотримуються гуманістичних цінностей і норм поведінки. Це означає, що при проведенні тренінгів варто враховувати не тільки етапи розвитку групи, а й дотримуватися відповідних моральних цінностей і норм, якими також опановують члени групи ( людина відповідальна за свої думки, почуття, дії, тобто вона сама може вільно обирати модальності внутрішнього світу) [15]. Проте нам здається, що етапи розвитку групи в тренінгу, який проводиться у вищій школі і спрямованому на професійне становлення майбутнього практичного психолога, можуть мати певні відмінності, порівняно з етапами розвитку, що представлені у тих класичних підходах до цієї проблеми, які представлені в нашій роботі вище. Тож можна говорити про необхідність інтеграції даних підходів ( хоча точка зору Г.А.Цукермана і Б.М. Мастерова є важливою для нас і може бути розглянута в першу чергу).В цілому, врахування закономірностей групової динамічних процесів і уміння використовувати їх у тренінговій роботі дозволяє підвищити ефективність групових форм роботи.
3.Керівник тренінгової групи
Основне завдання впродовж тренінгу, й особливо на перших заняттях - створення умов, які є необхідними для активної самостійної й продуктивної роботи кожного учасника над собою. Позиція консультанта-тренера, його стиль (авторитарний, ліберальний, демократичний) і методи роботи з групою не можуть бути весь час протягом проведення тренінгу одноманітними. Водночас, дослідники визначають певний перелік особистісних рис, якими повинен володіти тренер. За І.В.Вачковим [1] в такий перелік включається:? концентрація на клієнтові, бажання й здатність йому допомогти;? відкритість до відмінних від власних поглядів і суджень, гнучкість, терплячість;? емпатійність, сприйнятливість, здатність створювати атмосферу емоційного комфорту;? автентичність поведінки, тобто здатність демонструвати групі справжні емоції, переживання;? ентузіазм та оптимізм, віра в здатність учасників до змін і розвитку;? врівноваженість, терпимість до фрустрації, високий рівень саморегуляції;? впевненість в собі, позитивне самоставлення, адекватна самооцінка, усвідомлення власних конфліктних потреб, мотивів.? багата уява,інтуїція; високий рівень інтелекту.Створення довірливої атмосфери й підтримки сприяє готовності й здатності керівника до емпатії. Емпатія може бути визначена як здатність поставити себе на місце іншого. Використання емпатії не є самоціллю керівника, вона йому необхідна, щоб не тільки відчувати членів групи, а й демонструвати їм, що їх розуміють[15].Для того, щоб налагодити стосунки, які сприяють можливості впливу на іншу людину шляхом емпатії, керівнику тренінгу слід виявити в спілкуванні такі аспекти взаємин, як позитивне ставлення, повага, щирість, позиція не оцінювання, безпосередність і конгруентність.Таким чином, ефективність групової роботи часто зумовлюється не лише фаховою підготовкою
Loading...

 
 

Цікаве