WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний аналіз сприйняття студентами наукового тексту - Курсова робота

Психологічний аналіз сприйняття студентами наукового тексту - Курсова робота

закономірності сприйняття як такого, але давайте розглянемо певні особливості. "Необхідна умова розуміння будь-яких фактів - достатні знання та життєвий досвід, які є ключовимикомпонентами цього процесу". [11, 287]. У процесі сприймання наукового тексту відбувається співвіднесення старих знань з новими, тобто необхідними є фонові знання. Хоча результати психологічного дослідження щодо сприймання студентами психологічних наукових текстів довели, що сприймання наукового психологічного тексту не залежить від конкретних знань в області психології. [23]. А.А. Леонтьєв виділяє такі типи фонових знань: соціальні, тобто ті, що відомі учасникам мовленнєвого акту ще до початку повідомлення; індивідуальні, тобто ті, що відомі лише двом учасникам до початку повідомлення; колективні - ті, що відомі членам певного колективу, пов'язаного професією, соціальними відносинами та ін. [10, 145]. Фонові знання можна також кваліфікувати з іншого боку, виділивши при цьому життєві, донаукові, наукові та літературно-художні знання. І хоча домінуючими при сприймання наукового тексту будуть наукові знання, інші типи знань допомагають створити цілісну картину розуміння тексту. Підтвердженням сприймання тексту є його розуміння, тобто розкриття сутності предметів та явищ, описаних в науковому тексті, усвідомлення зв'язків, стосунків та залежностей між ними. Сприймання тексту має мати пізнавальне завдання, залежно від якого розуміння може виявитись у порівнянні нового з уже відомим, з'ясування причин явища, визначення сенсу та причин. Результатом змістового сприйняття тексту є створення у студентів цілісного образу змісту тексту, який включає в себе змістове значення і емоційне забарвлення. Звичайно, емоційне забарвлення сприйняття наукового та художнього текстів суттєво відрізняються. Наукові знання потребують інтелектуального їх сприймання, тобто сприймання змісту, розуміння понять і термінів, на відміну від сприймання художніх творів, сприймання в основному емоційне, коли провідну роль відіграє емоційний аспект. Звичайно, художнє сприймання відбувається в єдності з інтелектуальним, а інтелектуальне, в свою чергу, відбувається за певного емоційного переживання, що і визначає характер сприймання. Однією із основних характеристик сприймання є його вибірковість орієнтована на зацікавленість реципієнта та його внутрішню мотивацію. Сприйняття будь-якого тексту може бути різного рівня: високого чи низького. За високого, адекватного сприйняття, образ тексту має бути динамічним та мінятися в процесі сприйняття. Студент створює цілісний образ тексту, виділяючи в ньому структурні компоненти. В цьому проявляється структурність на цілісність прийняття. Студент розуміє основну думку тексту, виділяючи при цьому другорядні думки. Одним із критеріїв сприйняття тексту є уміння передати його зміст. При адекватному розумінні наукового тексту реципієнт може відтворити зміст тексту, підбираючи при цьому свої слова та не порушуючи цілісність тексту. Важливим при цьому є рівень розвитку мовної компетентності студента, оскільки при змістовому сприйнятті тексту студент може замінити деякі елементи тексту на елементи своєї системи змістів, не змінюючи при цьому значення тексту. Граничною особливістю сприйняття тексту студентами є уміння виділяти різні фактори, що використовуються для розпізнання слова. Тобто не лише фонетичні (графічні) особливості, я школярі молодшого шкільного віку, чи семантичні та семантико-граматичні особливості, але й вірогідні характеристики слова, що й робить сприйняття наукового тексту можливим [21, 68]. Л.С. Виготський вважає, що для розуміння тексту необхідним є відбір правильних елементів ситуації, їх правильне поєднання, а також надання кожному з них правильної ваги, впливу та значення [5, 284]. Отже, для сприймання наукового тексту студенти мають володіти навиками аналізу, уміннями вдумливого та аналітичного читання. С.Л. Рубінштейн відносить наступні фази до необхідного мислительного процесу під час сприймання тексту: усвідомлення проблемної ситуації, вирішення проблемної ситуації, фіксування доступного рішення [18, 256]. Адже відповідно до Т.А. Ван Дейка людина розуміє текст тоді, коли вона розуміє ситуацію, про яку йде мова в тексті [8, 34]. Отже, можемо припустити, що саме усвідомлення проблемної ситуації робить розуміння наукового тексту можливим. Тут слід зазначити, що проблемна ситуація може формулюватись і поза текстом - учителем. Тоді усвідомлення проблемної ситуації студентом буде процесом менш творчим, але не менш важливим для адекватного сприймання наукового тексту.Цікавим є психолінгвістичний підхід до вивчення сприйняття наукового тексту Х.Г. Гадамера та М.М. Литвинова, які пов'язують процес пізнання наукового тексту з концепціями передрозуміння та розуміння, передсвідомості та свідомості. Передрозуміння тексту означає впізнавання концептуальних структур, як таких, що відповідають чи не відповідають "рефлективному змісту свідомості, який лежить в основі вихідних схем людського досвіду, що визначається традицією та має мовну природу" [24]. Концептуальні структури, які можна впізнати на основі вже існуючих в психіці кодів сприймання, усвідомлюються і складають основу "світлого поля пізнання" [24]. Одночасно з зрозумілою інформацією завжди залишаються невпізнанні концептуальні структури. Їх впізнання вимагає створення нових для студентів кодів сприйняття, а отже активізує процеси пізнання та мислення. При цьому фаза рефлексії першочергово є шумом, хаосом, оскільки є механізмом діяльності самопізнання, і спочатку створює нерозуміння, тобто свідому потребу зрозуміти [12, 15]. Тобто для того, щоб розуміти потрібно весь час чогось не розуміти. В процесі сприймання свідомість не може утримувати в світлому полі всю систему концептуальних структур, тобто весь зміст одразу. А тому процес формування системи змісту супроводжується розсіюванням, дисоціацією впізнаних і невпізнаних концептуальних структур, виходом їх за межі свідомого в підсвідоме [12, 15]. Таким чином формується новий концепт, який поки що не фіксується увагою. В науковому тексті простежується дві тенденції: стереотипізація (стабілізація змісту) і прояв творчого начала. Перша сприяє формалізації мови науки. Друга тенденція дозволить говорити про конфлікт інваріантного і варіантного, старого та нового знання, що веде до виникнення бажання подолати цей внутрішній конфлікт та замінити невідоме відомим. Якщо усвідомлюються і дисоціюються всі концептуальні процеси, що сприймаються, то нові концептуальні системи не виникають. Прикладом такої системи змісту є науковий текст, який структурований на основі загальнонаукових концептах, присвячений уже вирішеній проблемі і не повідомляє нічого нового науковій спільноті. Якщо ж постійний притік невпізнаних концептуальних структур перевищує процес усвідомлення і дисоціації,
Loading...

 
 

Цікаве