WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічна культура як складова професіоналізму викладача - Реферат

Психологічна культура як складова професіоналізму викладача - Реферат


Реферат на тему:
Психологічна культура як складова професіоналізму викладача
Зміст
Вступ
Розділ 1. ЯВИЩЕ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
1.1. Сутність психологічної культури
1.2. Складові психологічної культури
1.3. Чинники формування психологічної культури
Розділ 2. ПРОФЕСІОНАЛІЗМ ВИКЛАДАЧА
2.1. Поняття про професіоналізм
2.2. Складові професіоналізму викладача
Розділ 3. МІСЦЕ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПРОФЕСІОНАЛІЗМІ ВИКЛАДАЧА
3.1.Психологічна культура як складова культури викладача
3.2. Шляхи підвищення психологічної культури викладача
3.3. Психологізація як шлях удосконалення освіти
ВИСНОВКИ
JIІТEPAТУPA
Вступ
У зв'язку із зростаючою індивідуалізацією освіти, з огляду на надання особливої уваги особистісно-орієнтованому підходу у навчанні, збільшується роль власне особистості викладача. Його якості стають однією з важливих складових учбового процесу. Якщо ми бажаємо отримати гармонійну освічену людину, яка є метою процесу навчання у нашій державі, то маємо приділити увагу такому недостатньо вивченому компоненту, як особистість викладача.Викладач на сучасному етапі здійснює найважливішу функцію в процесі навчання: передачу певних знань, вмінь, навичок студентам чи учням, з метою створення у них найбільш повної картини світу й у майбутньому вдалого пристосування до швидкозмінних умов життя.Але, як з'ясувалося, викладач не є бездушною машиною, яка передає знання від одного покоління наступним. Викладач вносить в цей процес особистий внесок: він має коментувати цифри і факти, спілкуватися з учнями, слухати й прислухатися, вести студентів шляхом логічної думки, - інакше кажучи, саме від викладача залежить атмосфера навчання, оточуюче середовище, у якому студент здобуває знання.Ні для кого не є секретом, що переважна більшість людей доволі чітко асоціює будь-яку шкільну або університетську дисципліну із тією людиною, яка її викладала. Це іноді негативні враження, іноді - позитивні спогади. І це пояснюється сама взаємовідносинами викладача і студентів, що складаються в ході навчального процесу і, як відомо, мають психологічний характер. Тому якість цих психологічних відносин визначається перш за все рівнем психологічної підготовки викладача і його загальною культурою (і як її особливою часткою - психологічною культурою).Відповідно до зазначеного, дослідження психологічної культури стає актуальним для підвищення якості педагогічного процесу, як на рівні вищих навчальних закладів, так і на рівні шкіл.
Розділ 1. ЯВИЩЕ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
1.1. Сутність психологічної культури
Цікавим й навіть дивним є той факт, що загального визначення такого поняття як "психологічна культура" не включено до жодного психологічного словника [10].Втім, відсутність загального поняття певною мірою компенсується наявністю визначень психологічної культури в окремих сферах, у тому числі визначення "психологічної культури педагога" намагається дати у своїй роботі А.Б. Орлов. Він стверджує, що "подлинная психологическая культура учителя предполагает культуру его убеждений, переживаний, представлений и влияний, проявляющуюся в отношении к самому себе и к учащимся. Такая культура является результатом постепенного преодоления и изживания невротических (т.е. иллюзорных) компонентов собственного внутреннего мира в разного рода психотерапевтических по своей сути практиках" [11]Таким чином, психологічну культуру можна уявити собі, як сукупність переконань, переживань, уявлень про самого себе й педагогічного впливу. Як бачимо, навіть у визначенні психологічної культури може бути віддзеркалений внесок педагогів.Проте надане визначення має недостатньо окреслені контури й не розкриває сутності психологічної культури. Психологічна культура може бути розкрита в трьох головних аспектах, що їх виділяє Колмогорова Л.С.:- у гносеологічному аспекті;- у процесуальне-діяльному аспекті;- у суб'єктивно-особистісному аспекті [8]. Гносеологічний аспект включає у себе норми, знання, цінності, символи, значення. Якщо мова йде про норми, то це саме культурні норми, які має засвоїти людина.Під знанням тут розуміється психологічне знання.Цінності співвідносяться з уявленням про ідеал, про бажане й тим самим складаються значну частку телеології людини. Засвоєння загальноприйнятих цінностей, їх пізнання й переломлення у свідомості людини є важливою складовою включення людини у культурний розвиток суспільства.Під символами розуміють культурний засіб поєднання зі світом за допомогою знаків. Значення розкривається шляхом трактування цих символів.В цілому гносеологічний аспект розкриває психологічну культуру як культуру віддзеркалення в людині того комплексу, який у своїй сукупності зветься "досвідом усього людства". Від культури сприйняття цього досвіду залежить орієнтування людини в світі, у якому вона живе.Наступним важливим аспектом є процесуально-діяльний. Головним напрямом цього аспекту є вирішення питання про зміст тієї активності, яка лежить в основі освоєння культури [8].Звісно, що будь-яке освоєння включає у себе усі потрібні характеристики діяльності, починаючи від мотивації діяльності через процеси й операції її здійснення до результатів й подальшої їх оцінки. Освоєння культурного простору - це той процес, який може скеровуватися педагогами. Принаймні, вони намагаються це робити. Одним з досягнень на цьому шляху слід вважати винахід проблемного підходу, відповідно до якого діяльність має носити проблемний характер. Зрозуміло, що усі складові діяльності повинні мати певний рівень культури.Третім важливим аспектом, який розкриває сутність психологічної культури, є суб'єктивно-особистісний аспект. Він включає до свого складу культуру спілкування, мови й мовлення, поведінки, культуру почуттів, культуру мислення тощо [8].Культура спілкування передбачає засвоєння певних вмінь, без яких повноцінне та якісне спілкування неможливе. Інакше кажучи, це вміння взаємодіяти з іншою людиною за допомогою вербальних та невербальних засобів.Культура мови - надзвичайно актуальна сучасна проблема. Річ у тім, що мова є досить динамічною категорією. І часто мова змінюється у зв'язку із подальшим розвитком суспільства, глобалізація якого призводить до певної глобалізації у мовному просторі. Жодна сучасна мова не може позбутися того впливу, який на неї оказує так званий прогрес. Сам по собі процес інтернаціоналізації мов та їх взаємопроникнення начебто веде й до їх збагачення, проте він є прямим шляхом до спрощення мови. Тому коли ми боремося за чистоту мови, тим самим ми намагаємося хоч якось затулитися від впливу цього процесу.Крім того, значною проблемою є культура мовлення - тобто вербальної взаємодії із співрозмовником. Треба не тільки вміти чітко формулювати й висловлювати власну думку ( це вміння ведення монологу), але й вміти сприймати думки співрозмовника (вміння ведення діалогу), й вміти слідкувати за думками кількох співрозмовників одразу (вміння ведення полілогу).Культура поведінки загалом є нормативно-регулятивною категорією,хоча визначальними тут можуть бути й особистісні якості.Дуже складним розділом є культура почуттів, бо надзвичайно важко звести у певні рамки й межі те, що формується на несвідомому рівні і знаходить прояв у вигляді емоцій. Емоційний стан людини, хоча й може бути керованим, проте застосовувати його може у такому вигляді далеко не кожна людина.Культура мислення - надзвичайно важливий аспект особистісної культури. Вона передбачає свідому організацію власного мислення й надзвичайну самоорганізацію людини взагалі. Інакше кажучи, культура мислення є передумовою для формування того, що називається особистісною культурою.Загалом, визначальним серед трьох наведених головних аспектів психологічної культури не можна назвати жоден з них,
Loading...

 
 

Цікаве