WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічна культура викладача вищої школи - Курсова робота

Психологічна культура викладача вищої школи - Курсова робота

допомогою аналітично-оцінкової діяльності відбувається зворотний зв'язок, тобто своєчасно визначаються конкретні результатинавчально-виховної роботи й вносяться необхідні корективи. Цей вид діяльності дуже відповідальний; її об'єктивність свідчить про зрілість викладача вищої школи.- Іще один вид діяльності - дослідницько-творчий, що має пронизувати всі попередні види діяльності та своєчасно наповнювати їх новим змістом. Діяльність викладача вищої школи базується на дослідницьких даних, які, з одного боку, стосуються визначення індивідуально-психічних особливостей студентів, їхніх нахилів, життєвих настанов, а з іншого - з'ясування рівня опанування ними знань, навичок і вмінь, духовного, інтелектуального і фізичного розвитку. Все це потребує від викладача вищої школи творчого ставлення до всього педагогічного процесу.Творчість викладача вищої школи - це джерело його оптимізму, всебічного розвитку, гуманного мислення, оригінального проведення педагогічних заходів, їх постійного вдосконалення тощо. З творчих вихователів виростають дійсно великі постаті - справжні майстри своєї справи. Можна сказати й так: там, де немає творчості, там немає викладача вищої школи.Із структури діяльності викладача вищої школи випливають основні його педагогічні функції. Педагогічні функції - це приписання педагогові напрямів застосування професійних знань і вмінь. Звичайно, головним напрямом застосування педагогічних зусиль є навчання, освіта, виховання, розвиток і формування студентів. Відповідно, основною функцією викладача вищої школи, на думку І. П. Підласого, є управління процесами навчання, виховання, розвитку і формування особистості студента. "Не вчити, а направляти учення, не виховувати, а керувати процесами виховання покликаний учитель. І чим ясніше розуміє він цю свою головну функцію, тим більше самостійності, ініціативи, свободи надає своїм учням. Справжній майстер своєї справи зостається в навчально-виховному процесі ніби "за кадром", за межами вільних дій студентів, а насправді - керованого педагогом вибору"[2].Основні функції викладача вищої школи - цілепокладання, діагностування, прогнозування, проектування, планування, інформування, організація, оцінка і контроль, коригування, аналіз і дослідження.Отже діяльність викладача вищої школи різнобічна, гуманна і змістовна, вона потребує ґрунтовної підготовленості і має багато вимірів.
2. Психологічний портрет викладача вищої школи
Потрібно сказати, що рівень здібностей разом із спрямованістю особи і структурою її компетентності є найважливішим суб'єктивним чинником досягнення вершин в професійно-педагогічній і науковій діяльності.Викладач вищої школи в певному значенні є ключовою фігурою, йому належить стратегічна роль в розвитку особи студента в ході професійної підготовки. "Педагогічна енциклопедія" дає таке визначення: "Викладач - в широкому сенсі слова - працівник вищої, середньої спеціальної або загальноосвітньої школи, що викладає який-небудь учбовий предмет, у вузькому сенсі слова - штатна посада у вузах і середніх спеціальних учбових закладах. Педагогічну роботу у вузах ведуть професори, доценти, асистенти, старші викладачі... Старший викладач у вузі (звичайно кандидат наук) виконує роботу, що доручається доценту.Викладач проводить практичні і семінарські заняття. В учбовому закладі на викладача покладається учбова і методична робота по своїй спеціальності, керівництво учбовою і виробничою практикою, самостійними заняттями і науково-дослідною роботою студентів. Основний зміст діяльності викладача включає виконання декількох функцій - навчальної, виховуючої, організуючої і дослідницької. Вони сприймаються в єдності, хоча у багатьох випадках одні з них є домінуючими над іншими. Потрібно відмітити, що педагогічні цілі часто спонукають до глибоких узагальнень і систематизації матеріалу, ретельніших формулювань основних ідей і висновків, до постановки уточнюючих питань і навіть до породження гіпотез.Всіх викладачів вищої школи можна умовно розділити на три групи:Викладачі з переважаючою педагогічною спрямованістю (~2/5 від загального числа). Викладачі з переважанням дослідницької спрямованості (приблизно 1/5)Викладачі з однаково можливою педагогічною і дослідницькою спрямованістю (небагато чим більше 1/3).Потрібно відмітити, що якщо педагогічна діяльність не підкріплена науковою роботою, швидко згасає професійна педагогічна майстерність. Професіоналізм якраз і виражається в умінні бачити і формулювати педагогічні завдання на основі аналізу педагогічних ситуацій і знаходити оптимальні способи їх рішення.Труднощі викладача складають три компоненти: педагогічна діяльність, педагогічне спілкування, особа. Особа - стрижньовий чинник праці, визначає його професійну позицію в педагогічній діяльності і в педагогічному спілкуванні. Педагогічна діяльність - це технологія праці, педагогічне спілкування - його клімат і атмосфера, а особа - ціннісні орієнтації, ідеали, внутрішній сенс роботи викладача. Сучасність пред'являє все більш жорсткі і різносторонні вимоги до педагогічної діяльності. Вони невимірно зростають при неминучому виникненні ринку молодих фахівців, розвитку багаторівневої освіти, внутрідержавної і міжнародної акредитації вузів і фахівців. Сьогодні відбувається зниження ролі викладача як єдиного "утримувача" наукових знань і росте його роль як експерта і консультанта, що допомагає студенту орієнтуватися в світі наукової інформації.В процесі реалізації функцій педагогічної діяльності викладачем вищої школи розв'язуються наступні групи завдань: 1. Проектування.- формування і конкретизація цілей учбового курсу з урахуванням вимог, що пред'являються педагогічною діяльністю; - планування учбового курсу з урахуванням поставлених цілей;- облік етапів формування розумових цілей;- передбачення можливих утруднень у студентів при вивченні курсу і шляхів їх подолання. 2. Конструювання. - відбір матеріалу для даного заняття з урахуванням здібностей студентської аудиторії до його сприйняття; - підбір і розробка системи завдань і завдань, виходячи з поставлених цілей; - вибір раціональної структури занять залежно від мети, змісту і рівня розвитку студентів;- планування змісту занять з урахуванням міжнаочних зв'язків;- розробка завдань для самостійної роботи студентів; - вибір системи оцінки і контролю навчальної діяльності студентів. 3. Організація- організація активних форм навчання: дискусій, ділових ігор, тренінгів; - використання педагогічних методів, адекватних даній ситуації;- організація самостійного вивчення учбового предмету студентами; - застосування технічних засобів при передачі інформації; - ясний виклад матеріалу, виділення ключових понять, закономірностей, побудова узагальнювальних висновків; - створення тестів по читаному курсу;- виклад відібраного матеріалу у вигляді проблемної лекції.4. Соціально-психологічне регулювання. - стимулювання студентів до
Loading...

 
 

Цікаве