WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічна адаптація викладача-початківця до професійної діяльності в умовах вищої школи - Курсова робота

Психологічна адаптація викладача-початківця до професійної діяльності в умовах вищої школи - Курсова робота

етапі професійної адаптації майбутнього вчителя студент у процесі навчання здобуває необхідні професійні знання, практичні навички для виконання педагогічної діяльності, він чітко, впевнено пов'язує свої життєві плани з роботою вчителя у школі.Відповідно до цього О.Г. Мороз виділяє такі механізми професійної адаптації майбутнього вчителя: - Фізіологічний: перебудова внутрішнього стереотипу, який склався відповідно до змін у зовнішньому стереотипові; - Психологічний: зміна звичок, звичного способу поведінки і способу життя; - Соціально-психологічний: перебудова і встановлення бездефектних стосунків особистості з колективом [23].За умови, коли всі ці об'єктивні та суб'єктивні фактори при переході молодого вчителя у шкільний колектив набувають не позитивного, а негативного характеру, то процес дезадаптації неминучий.На четвертому етапі професійної адаптації велике значення має атмосфера колективу, відносини між його членами, відносини між керівництвом та колективом, традиції, установки колективу, створення сприятливої чи несприятливої атмосфери для молодих вчителів.Соціально-психологічна адаптація відображається і в активному пристосуванні молодих вчителів до системи взаємовідносин у конкретному колективі, у формуванні позитивних контактів з товаришами по роботі і з адміністрацією, у певному рівні задоволення особистості відносинами у колективі.Якщо клімат колективу несприятливий, допомога молодому фахівцю відсутня, якщо він не може налагодити позитивних контактів з колективом, або має напружені відносини з адміністрацією - все це може призвести до наростання дезадаптаційних процесів.Слід відзначити, що дезадаптація у даному випадку може виникнути як через несприятливі умови, які створює для новачка колектив, адміністрація, так і через особисті якості молодого спеціаліста. Можливо, що новачок не може знайти спільну мову з колективом, керівництвом через некомпетентність молодого спеціаліста, недостатню професійну підготовленість, нездатність його виконувати: доручену справу або через якості характеру такі, які вкрай необхідні вчителю, а молодий спеціаліст їх не має: контактність, вміння спілкуватись з учнями, колегами, здатність до самовдосконалення, вихованість, належний рівень культури і т.п. В такому випадку молодий спеціаліст буде відчувати невідповідність між вимогами колективу та власними можливостями, можуть виникати дезадаптаційні процеси замість адаптації.Адаптація може бути максимальною лише у випадку повного ототожнення такої відповідності працівника посаді, яку він займає яка 6 була якнайповнішою. Разом з тим, і суб'єкт адаптації і об'єкт знаходяться у постійному розвитку. Якщо педагогічний колектив вдосконалюється швидше за розвиток молодого фахівця, то це також може викликати процес дезадаптації. Адаптація має зворотній характер: дуже важливим є встановлення динамічної відповідності між робочим місцем та адаптантом і його подальший професійний ріст.На адаптаційні процеси впливає також організація праці, обслуговування робочих місць, вивчення передових методів, прийомів праці, підвищення кваліфікації, продумане планування роботи. Дезадаптаційні процеси можуть викликати відсутність професійного росту, перспектив професійного вдосконалення, зайняття вищої посади, тощо.Ознаками процесу дезадаптації можуть бути наступні:- недостатньо добра, або навіть погана робота молодого вчителя, низький рівень його зацікавленості в результатах праці;- прагнення змінити місце роботи;- відсутність активної участі у суспільному житті, у житті колективу;- відсутність інтересу до професійного педагогічного росту;- постійні конфлікти з колективом, керівництвом, учнями;- ігнорування інтересів колективу;- незадоволення своєю працею, її результатами, місцем роботи.У випадку дезадаптації у працюючого може виникнути прагнення відновити втрачену відповідність, тобто реадаптуватися. Процес дезадаптації може бути більш менш інтенсивним. Як правило індивід прагне відновити цю відповідність не за рахунок зменшення своїх потреб, а за рахунок вдосконалення сфери прикладення своєї праці, або за рахунок її зміни.Формування у свідомості індивіда бажання перемінити роботу, процес дезадаптації виявляється суб'єктивно через його незадоволення різними сторонами життєдіяльності колективу. Про це реально можуть свідчити деякі риси поведінки. Вони можуть відображатися у зменшенніоб'єму продуктивності пращ, зниженні суспільної активності, в порушеннях трудової дисципліни, конфліктах і т.і. Є можливість зупинити процес дезадаптації внаслідок зміни умов роботи, місця роботи всередині трудового колективу. Якщо неможливо у межах даного закладу досягти відповідності між потенціалом працівника та можливістю його реалізації, то відбувається процес постійної плинності кадрів, що в більшості випадків негативно впливає на розвиток закладу, організації.Таким чином, процеси адаптації і дезадаптації тісно пов'язані. Вони є різними сторонами одного процесу - процесу входження молодого вчителя у педагогічний шкільний колектив, становлення його як професіонала, фахівця, формування його як особистості.
2.3. Експериментальне дослідження професійної адаптації майбутніх вчителів
Застосовуючи комплекс методик, що відповідають показникам професійної адаптації, можна отримати уявлення про характер цього явища в різних його аспектах. Такими показниками адаптованості майбутніх учителів були обрані показник професійної спрямованості, показник диспозиційних характеристик особливості, показник способу життя людини.ОРІЄНТОВАНА АНКЕТА (ОА)Для оцінювання професійної спрямованості майбутніх вчителів ми використали особистісний тест "The orientation Inventory" - орієнтована анкета, модифікована В. Смекалом та М.Кучером [48, с. 12].Спрямованість як система відносин особистості до дійсності являє собою наступну тріаду: відношення до праці і до результатів праці; відношення до інших людей як членів колективу; відношення до самого себе, до своєї особистості. У зв'язку з цим розподіляють ділову спрямованість "на задачу" (НЗ - task-orientation), спрямованість "на взаємодію" з іншими людьми (ВД - interaction-orientation) і особистісну спрямованість "на себе" (НС - self-orientation).Методика "ОА" включає 30 питань, спрямованих на виявлення словесних реакцій піддослідного в умовах, що пропонуються, пов'язаних з діяльністю та участю в них інших людей.Відповіді піддослідного залежать від того, яким видам активності та винагороди він надає перевагу в більшій чи меншій мірі. У піддослідного створюється враження, що за допомогою щєї методики отримують "орієнтовану інформацію" про нього. У дійсності ця анкета дозволяє вивчити основну життєву й професійну орієнтацію (Таблиця 1).Спрямованість "на задачу" відображає зміст мотивів, які спричинені самою діяльністю, заглиблення в процес діяльності, прагнення до пізнання сутності діяльності, до оволодіння новими вміннями та навичками. Як правило, така людина прагне до збільшення продуктивності праці, тому намагається довести свою точку зору, яку вважає корисною для виконання того чи іншого завдання. Спрямованість "на взаємодію" спостерігається тоді, коли кроки людини визначаються потребами у спілкуванні, прагненням підгримувати добрі стосунки з колегами по роботі. Така людина виявляє зацікавленість спільною діяльністю, інтерес до норм, цінностей,
Loading...

 
 

Цікаве