WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні умови формування професійної спрямованості у студентів-інвалідів - Курсова робота

Психологічні умови формування професійної спрямованості у студентів-інвалідів - Курсова робота

обмеження в можливостях, спричинене фізичними, психічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар'єрами, які не дозволяють людині бути інтегрованою в суспільство і брати участь в житті сім'ї та держави на тих умовах, що й інші члени суспільства [33].
До XIX сторіччя навчати, лікувати вивчатисоціально-психологічні проблеми дітей з вадами практично не намагалися. Вони залишалися вдома зі своїми родинами або їх віддавали до притулків. Часто такі діти були тягарем для своїх сімей і члени сімей зверталися по допомогу для доглядання за ними.
Першу відому нам спробу навчати дітей з вадами зробив 1800 року французький лікар Жан-Марк Ітард. Він розробив унікальну методику, яку згодом запозичили педагоги і науковці США. Послідовники Ітарда заснували організацію, яка здійснювала наукові дослідження вад розвитку.
1830 року в Сполучених Штатах Америки створено перші школи для сліпих та глухих. Учні в цих школах були ізольовані і навчалися за спеціальними програмами, розробленими для окремих груп інвалідів. Так, у школах для глухих використовували альтернативні системи спілкування, мову знаків, мову жестів тощо. Оскільки це були великі заклади, вони часто були розташовані за сотні кілометрів від домівок учнів і діти перебували в них майже весь час.
У Росії систему формальної спеціальної освіти започатковано після революції 1917 року. Дітей утримували в спеціальних закладах за державний кошт, оскільки звичайні школи не були відповідним чином обладнані і діти з особливими потребами не могли в них навчатися.
На початку XX сторіччя італійський лікар Марія Монтессорі створила "Дитячий дім" для захисту і виховання дітей бідняків у Римі. Вона була переконана, що до дитячої індивідуальності необхідно ставитися з повагою, слід дозволяти дітям робити вибір і заохочувати їх до розв'язання проблем. Марія Монтессорі намагалася розвивати у дітей вміння та навички, які давали б їм можливість надалі самим потурбуватися про себе. Вона була щирим захисником безнадійних, на думку багатьох, дітей.
Поступово в Європі, США, Австралії і Канаді батьки почали спонукати педагогів залучати дітей з вадами до звичайних класів. Вони зрозуміли неадекватний характер спеціальних програм і були сповнені бажання зірвати тавро сегрегації із системи освіти дітей-інвалідів. Родини прагнули, щоб їхні діти залишалися в рідних домівках, де до них ставилися б як до важливих членів сімей.
На початку 50-х років батьки й адвокатські спілки в Сполучених Штатах Америки виграли кілька важливих судових процесів, спираючись на статті Конституції США. Після цього діти з вадами почали здобувати можливість навчатися у звичайних школах на законній основі. Багато із цих дітей пристосувалися і досягли в житті набагато більшого, ніж можна було уявити.
В середині 60-х років у США розпочалася реалізація проекту під назвою "Головний старт". Це була широка освітня і медична програма для дошкільнят та їхніх батьків. 1972 року до класів, що навчалися за програмою "Головний старт", почали залучати дітей з вадами. Це була перша масова спроба створення класів залучення.
1975 року Конгрес США затвердив надзвичайно важливий законопроект, згідно з яким для "безкоштовної, відповідної громадської освіти" дітей з вадами могли використовуватися федеральні кошти. В цьому законі зроблено наголос на тому, що родини повинні бути важливим елементом системи освіти дітей молодшого віку.
Тепер у Сполучених Штатах Америки діти з вадами можуть отримувати освіту залучення, яка разом з відповідною медичною допомогою, дає їм змогу повністю розкрити свій потенціал. Малята-інваліди можуть відвідувати дитячі садки і початкові школи, а також брати участь у громадських заходах. Старші діти можуть навчатися у професійних училищах, школах, коледжах. Завдяки такому підходу в дорослому віці інваліди мають можливість працювати, сплачувати податки і користуватися всіма правами, які надає людям суспільство [34].
Законами України "Про освіту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалідам гарантовано створення необхідних умов, які дозволяють вести повноцінний спосіб життя згідно з особистісними здібностями можливостями. Інваліди мають переважне право вступу до вищих навчальних закладів.
Професійна адаптація інвалідів визначена рядом нормативних документів.[1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8]
Після революції 1917 року були сформульовані соціокультурні теорії Л.С. Виготського та інших російських науковців. На жаль, вони досягли західних країн лише через п'ятдесят років. Коли роботи Л.С. Виготського стали загальновідомими, вони справили величезний вплив на систему освіти дітей з вадами в усьому світі.
Л.С. Виготський писав про шкідливий вплив на інвалідів соціальної ізоляції. Він дійшов висновку, що, відриваючи дітей з вадами від сімей та друзів і створюючи для них особливе соціальне середовище, суспільство викликає у них "вторинну інвалідність". Такі дії дуже негативно відбиваються на дітях з вадами, оскільки при цьому не враховуються їхні основні соціальні потреби. Дефектологія стала для Л.С. Виготського сферою перевірки і ствердження основних положень теорі? культурно-історичного розвитку вищих психічних функцій. Для вченого властивий гуманістичний погляд на дефективну дитину, на можливість створення умов для нормалізаці? розвитку ?? особистості. Він наголошує: "Позитивна своєрідність дефективно? дитини… створюється передусім не тим, що в не? випадають якісь функці?, що спостерігаються у нормально?, але тим, що випадіння функцій викликає до життя нові утворення, що представляють у сво?й єдності реакцію особистості на дефект, компенсацію у процесі розвитку."
Л.С. Виготський розглядає компенсацію саме "як реакцію особистості на дефект", що кладе початок "новим обхідним процесам розвитку, заміщує, надбудовує, вирівнює психологічні функці?". Адже дефект веде до того, що багато з того, що притаманне нормальному розвиткові, зникає або згортається і виникає новий особливий тип розвитку. Цей тип розвитку дефективно? дитини, так само як і для нормально? дитини, теж соціально обумовлений, спрямований у майбутнє, він здійснюється "як єдиний процес, що простує вперед з об'єктивною необхідністю, спрямованою до кінцево? точки, що завчасно поставлена вимогами соціального буття. У зв'язку з цим, постає питання єдності й цілісності особистості дитини, що розвивається. Особистість розвивається як єдине ціле, що має особливі закони, а не як сума окремих функцій, із яких кожна розвивається в силу особливо? тенденці?".
Згідно з положенням своє? теорі?, Л.Виготський вважає найглибшою і найгострішою проблемою сучасно? дефектологі? дослідження історі? культурного розвитку дефективно? дитини. Саме вона відкриває новий план розвитку дефективно? дитини. Для здійснення культурного розвитку тако? дитини
Loading...

 
 

Цікаве