WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні умови формування професійної спрямованості у студентів-інвалідів - Курсова робота

Психологічні умови формування професійної спрямованості у студентів-інвалідів - Курсова робота

життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї.
Найважливіший психологічний процес юнацького віку - становлення самосвідомості і стійкогообразу своєї особистості, свого "Я". Становление самосвідомості відбувається за декількома напрямками: 1) відкриття власного внутрішнього світу; 2) виникає усвідомлення неповоротності часу, розуміння скінченості свого існування; 3) формується цілісне уявлення про самого себе, ставлення до себе, причому спочатку усвідомлюються й оцінюються людиною особливості свого тіла, зовнішності, привабливість, а потім уже морально-психологічні, інтелектуальні, вольові якості. На основі аналізу досягнутих результатів у різних видах діяльності, врахування думок інших людей про себе і самоспостереження, самоаналізу своїх якостей і здібностей у юнаків формується самоповага, як узагальнене ставлення до себе [26].
Іспують різні вікові теорії психологічного розвитку в періоді юності. Уявлення про розвиток особистості складалися в науці під впливом великої кількості різноманітних теорій. Головним в юнацькому віці є формування ідентичності, створення власного "Я". Тільки максимально усвідомлюючи себе, своє особисте "Я", людина здатна проявити свою індивідуальність, в такому випадку людина відчуває себе вільною і щасливою бо знайшла відповідь на проблему людського існування [36].
На кожній фазі життєвого шляху, як підкреслював Л.С. Виготський, складаються певні соціальні ситуації розвитку особистості. Соціальна ситуація розвитку визначає форми і шляхи, йдучи по яких, інвалід оволодіває новими особливостями особистості, черпаючи їх із соціальної дійсності, як з основного джерела розвитку, той шлях на якому соціальне стає індивідуальним [12].
Соціальна ситуація розвитку може бути змінена людиною відповідно до того, як вона прагне замінити своє місце в оточуючому світі, усвідомлюючи, що наявне місце не відповідає її можливостям. Якщо данний процес не відбувається, то виникає відкрите протиріччя між образом життя особистості і її можливостями [24].
Існує ціла низка поглядів зарубіжних вчених щодо умов розвитку особистості:
За З. Фройдом основою індивідуального та особистісного розвитку є вроджені потяги, або інстинкти, єдиним джерелом психічної енергії є біологічні потяги [37].
За К. Юнгом розвиток це "індивідуалізація", як диференціація від спільноти. Кінцева ціль індивідуалізації - досягнення найвищого рівня "самості", цілісності та повної єдності всіх психічних структур [39].
А. Адлер вважав, що у людини від народження є соціальне почуття, яке зумовлює поєднаня з суспільством , подолати почуття особистої неповноцінності, та добитись успіху за рахунок різного роду компенсацій [9].
На думку К. Хорні, основне джерело енергії для розвитку особистості - почуття тривожності, некомфортності, а саме прагнення до безпеки [38].
Потреба в безпеці та захисті значно впливає на вибір професії [27]. Період вибору професії для молодої людини - це період коли молоді люди намагаються розібратися та визначитись в своїх потребах, інтересах, здібностях, цінностях та можливостях. Зазвичай до 25 років молоді люди підбирають роботу, яка їм підходить. Найбільш важливими мотивами вибору ними професії є: практичні роздуми, батьківські установки, бажання реалізувати свої здібності, інтерес до професії, її престижність та орієнтація на систему цінностей особистості, яка є дуже динамічною з віком. Якщо вибрана професія співпадає з "Я-концепцією" особистості, то данна особистість добивається самоактуалізації. Професіональна "Я-концепція" - це уявлення особистості про себе, як про професіонала [30].
Над проблемою "Я-концепції" особистості працювали Б.Г. Ананьєв, І.С. Кон, Д.О. Леонтьєв, О.Б. Орлов.[10; 22; 28] Теоретично з цим поняттям пов'язанні такі психологічні терміни, як самооцінка, самосвідомість, самореалізація. Хабермасу Ю. Виділяє Я-ідентичність що утворюється з сукупності особистісної та соціальної ідентичності [29].
Психосоціальна концепція розвитку особистості показує тісний зв'язок психіки людини і характеру суспільства, в якому вона живе. Е. Еріксон увів поняття "групова ідентичність", яка формується з перших днів життя; дитина орієнтована на включення у певну соціальну групу, починає розуміти світ, як ця група. Але поступово в дитини формується "егоідентичність", почуття сталості та безперервності свого "Я", незважаючи на те, що відбувається багато змін. Формування егоідентичності - тривалий процес; він містить ряд стадій розвитку особистості. У юнацькому віці (5-та стадія) формується центральна форма егоідентичності. Бурхливе фізіологічне зростання, статеве дозрівання, занепокоєність тим, як він виглядає перед іншими, необхідність знайти фахове покликання, здібності, уміння - ось питання, що постають перед підлітком, юнаком На цій стадії наново постають всі критичні питання минулого. Якщо на ранніх стадіях у дитини сформувалися автономія, ініціатива, довіра до світу, впевненість у своїй повноцінності, значущості, то юнак успішно створює цілісну форму егоідентичності, знаходить своє "Я", визнання себе з боку оточуючих. У протилежному випадку відбувається дифузія ідентичності, і молодь не може знайти своє "Я", не усвідомлює своїх цілей і бажань, відбувається повернення, регресія до інфантильних, дитячих, утриманських реакцій, з'являється неясне, але стійке відчуття тривоги, самітності, спустошеності, виникає постійне чекання чогось такого, що може змінити життя, але сама людина активно нічого не робить, з'являється страх перед особистим спілкуванням і нездатність емоційно впливати на осіб протилежної статі, ворожість, презирство до оточуючих, почугтя "невизнання себе" з боку інших людей. Якщо людина знайшла себе, то ідентифікація полегшується [18].
1.2. Соціально-психологічні проблеми розвитку студентів-інвалідів.
На початку XVIII ст. у слов'янських мовах починає вживатися слово "інвалід", яке за походженням означає - безсилий, слабкий, тяжко поранений, що прийшло в українську і російську мови з французької і до кінця XIX ст. вживалося в значенні "той, хто відслужив, заслужений воїн, який непристосований до служби через каліцтво, поранення, старість".
До сьогодні в Україні немає єдиного терміна стосовно осіб, котрі мають фізичні та психічні відхилення у здоров'ї. У засобах масової інформації та у спеціальній літературі вживаються паралельно різні поняття:
o інвалід;
o особи з обмеженими функціональними можливостями;
o люди з обмеженою дієздатністю;
o люди з особливими потребами;
o особи з вадами розвитку.
Інвалід - особа, яка має порушення здоров'я зі стійкими розладами функцій організму, обумовлене захворюванням, наслідками травми чи дефектами, що призводять до обмеженої життєдіяльності та зумовлюють необхідність соціального захисту.
Інвалідність - це
Loading...

 
 

Цікаве