WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні умови попередження девіантної поведінки в студентів - Курсова робота

Психологічні умови попередження девіантної поведінки в студентів - Курсова робота

відзначено й у теоретичних роботах. І в практичних дослідженнях. Опишемо найбільш, що часто зустрічаються в нашій практиці порушення сімейних відносин. Перше з них - це гіпопротекція і фактична бездоглядність дітей
Гіпопротекція була відзначена нами в більшості випадків, причому вона зустрічалася й у явній формі, так і в схованій. Також негативний вплив у ряді випадків носила гіперпротекція.
Домінуюча гіперпротекція в цих випадках поєднувалась зі схованим неприйняттям дитини, що виражається в недовірі до нього, відсутності інтересу до його життя, ігноруванні його потреб, твердому нав'язуванні йому власних точок зору й установок. Сховане або явне неприйняття дитини було частим явищем у родинах девіантних студентів.
У більшості випадків при аналізі анамнестичних даних девіантної поведінки було вияалено, що неприйняття їхніми батьками починалося з етапу вагітності - часто небажаної, несвоєчасної - і не було скоректовано по ходу розвитку дитини. До підліткового віку воно приймало риси стійкого не коригованого негативно-критичного відношення до дитини. Узагалі, неприйняття дитини було так само широко розповсюджено, як і гіпопротекція. Причому часто в одній родині зустрічалися обидва ці фактори.
Загальними для всіх розглянутих нами випадків виявилися відсутність справжнього емоційного контакту студента з батьками ( це виявляється в недовірі, відсутності взаєморозуміння, невмінні знайти загальні інтереси з одним або обома батьками. Відсутності спільного дозвілля родини), психологічна роз'єднаність, конфліктність родин. Багато випадків, коли батьки і діти не розуміють один одного, не знаходять ні однієї теми для розмови або приводу для якоїсь спільної діяльності. Крім того з боку студентів нерідко виявлялася ненависть до одного або обом батькам, що часто оберталися вкрай агресивними діями.
Для батьків девіантних студентів часто характерна неадекватність вимог і санкцій у відношенні дітей. Це виявлялося в двох крайніх формах - або в повній відсутності вимог до дитини, зв'язаній із загальної гіпопротекції, або в зайво твердій, негнучкій і неадекватній віковій і індивідуальній особливостям студента системі вимог. Не рідко деякі студенти змушені брати на себе обов'язки батьків.
Нерідко система вимог батьків мала перекручений характер.
Таким чином, порушення в системі сімейного виховання спостерігалися нами у всіх родинах девіантних студентів; відрізнялися вони лише конкретними проявами і ступенем виразності. При цьому не було ні однієї родини, у якій дитячо-0родинні відносини можна вважати благополучними.
Наступною характерною рисою девіантної поведінки студентів - педагогічна занедбаність. При збереженні інтелектуальних здібностей більшість студентів мають вкрай убогі знання. Їхні навчальні навички знаходилися на найнижчому рівні.
Важливо відзначити, що на момент розгляду випадків педагогічноа занедбаність скоріше виступає уже як результат, наслідок багатьох проблем. Вважаючи педагогічну занедбаність одним з найважливіших фактрів формування і закріплення девіантної поведінки, ми маємо на увазі наступна. Всі студенти виявлялися в ситуації, коли при виникненні перших труднощів педагоги, а часто і батьки переставали приділяти їм уваги і робити допомогу в освоєнні навчальної програми. Більшість студентів прийшли з навчального закладу, де вимоги до навчання і дисципліни були мінімальні: не втягували у поза навчальну пізнавальну або соціальну прийнятну діяльність. Мірою корекції неуспішності часто ставало повторне навчання, причому іноді ситуація доходила до абсурду.
У багатьох випадках діти навчалися в класах, до яких педагоги пред'являли мінімум вимог. Таким чином, у момент, коли діти стикалися з перешкодами на шляху успішної соціалізації (у вигляді навчальних і дисциплінарних труднощів, а також трудніші при входженні у доросле життя), їхні проблеми не вирішувалися - і дітьми залишалися в ситуації зниження вимог, а не розвитку і корекції труднощів. Маленька замученість у позаучбову соціальну схвалювану діяльність доповнювала в більшості випадків педагогічну занедбаність студентів. Великий відсоток студентів не мали можливості реалізувати себе ні в сфері навчальної діяльності (в силу педагогічної занедбаності, невисокого інтелекту, відсутності коштів), ні в позаучбових видах діяльності. Перешкодою для включення цих підлітків у соціально схвалювану діяльність часто буває їхнє найближче оточення - батьки, друзі.
Таким чином, девіантні студенти виявляються в якійсь соціальній ізоляції, ситуації хронічного глобального неуспіху в різних соціально схвалюваних видах діяльності. Тому приєднання до асоціальної групи однолітків ставало для студентів способом включення в спілкування з однолітками, у сумісну діяльність з ними, можливістю організації дозвілля, одержання нового досвіду, позитивних емоційних станів.
Комунікативні трудніші, маленька залученість у неформальні студентські групи про соціальної спрямованості. Цей факторблизький до названого вище. У деяких випадках спостерігається ситуація, коли студент у силу тих або інших особливостей не був включений у спілкування з однолітками. У школі це було наслідком негативної оцінки підлітка педагогами, нерідко прямими заборонами спілкування інших дітей з ним.
Часто через неприховане негативне відношення педагогів за учнем закріплювалось якесь клеймо. У середній школі чималу роль у втраті контактів із про соціальними групами грали і індивідуальні особливості - зовнішня неохайність і не доглянутість до брутальності, агресивності, малій комунікабельності. Лише в деяких випадках девіантності студенти мали авторитет серед соціально успішних однолітків. Тому в більшості випадках приєднання до асоціальної групи ставало варіантом придбання щодо стабільного кола спілкування з однолітками, що мають до того ж подібні проблеми, інтереси, погляди на світ. Нерідко приєднання до асоціальної групи ставало способом одержання студентом соціального визнання, якого в про соціальних групах він не мав.
Важливою особливістю девіантних студентів, також багаторазово розглянутої в теоретичних і практичних дослідженнях, є виразність агресії. Крім наявності виражених агресивних тенденцій для девіантних студентів характерна одна важлива особливість. Вербальна і фізична агресія більшістю таких студентів розглядається як абсолютно прийнятний. Зручний і ефективний спосіб дозволу конфліктів, досягнення своїх цілей і т.п., а агресивні способи поведінки - як показник дорослості, мужності, при належності до деякої референтної для них групі.
Атрибутивний тип дорослості, наслідування зовнішнім малозначним ознакам дорослості спостерігається у всіх девіантних студентів. Емансипація і дорослішання оцінювалися як наявність специфічних стилів проводження, звичок і навіть одягу, спілкування з однолітками і дорослими ( алкоголь, паління, відвідування комп'ютерних і танцювальних клубів протягом ночі, участь у кримінальних "поділах" територій району, брутальність і непокора педагогам і батькам, нерідко ранні полові зв'язки). У багатьох випадках ця якість сполучилася з наявністю своєрідних представлень про деякий зразок мужності
( жіночності).
Специфічна система норм і цінностей, нерозвиненість морально-правової свідомості також описуються в психологічній літературі. Для багатьох девіантних студентів характерний низький рівень морально- правової свідомості. Навіть такі антигромадські діяння, як крадіжки, убивства, деякими підлітками розглядаються як припустимі
Loading...

 
 

Цікаве