WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні тренінги для педагогів - Курсова робота

Психологічні тренінги для педагогів - Курсова робота

стимулятором його творчого потенціалу. Такий духовний зв'язок вихователя з вихованцем виникає при безумовному прийнятті останнього без оцінок його особистих якостей І поведінки, тобто прийняття "якщо не таким, яким він є зараз, то таким, яким він може стати" (теорія А. С. Макаренко про ближні і дальні перспективи) [2]. Учень повинен відчути до себе зацікавленість і бажання педагога спільно працювати з ним.Як відомо, в педагогічному процесі велике значення має форма взаємодії вчителя і учня. При цьому з боку старшого повинна превалювати атмосфера терплячості, емоційної теплоти, щирості, зацікавленості особою і справами дитини. Задача його полягає не в "інформуванні" учнів, а в тому, щоб передати їм певний досвід і уміння його переосмислювати з широких соціальних позицій.Знаючи потреби суспільства і враховуючи можливості своїх вихованців, досвідчений вихователь планує заходи, що мають суспільну цінність, але при цьому будує відносини з дітьми так, щоб не блокувати їх самодіяльність, критичність і творчість, заохочувати самостійність і ініціативу.Перебудова загальноосвітньої і професійної школи поставила перед педагогами задачу формування свідомих громадян своєї країни. А це, безумовно, висуває підвищені вимоги і до особистісних якостей вчителя.Сьогодні взаємостосунки педагога з учнями необхідно будувати на основі "особистість - особистість", а не "вчитель - учень". А це значить, що спілкуванню з учнями повинна бути властива безпосередність, щирість почуттів. Вчитель - майстер своєї справи - може сприймати учнів як індивідуумів з неповторними особливостями і потенційними можливостями; він здатний на безумовне прийняття почуттів учня, рис його характеру, емоцій, як позитивних, так і негативних; останні можуть представляти для нього особливі проблеми.Для досвідченого педагога характерна розвинена здатність до емпатії відносно своїх вихованців: він уміє поставити себе на їхню позицію без установки на швидке оцінювання особистості або її вчинків та без тенденції до виголошення "вироку" поспішними характеристиками. Він може розпізнавати інтереси і стимулювати внутрішню мотивацію учнів до діяльності, активізувати їх творчий потенціал; здатний бачити педагогічні проблеми і вирішувати їх сумісно з дітьми безконфліктним способом. В спілкуванні зі школярами у досвідченого вихователя привалює діалогічна форма над монологічною. В своїх вчинках він конкретний, не робить безпідставних та безпредметних узагальнень.Тільки в таких умовах учбово-виховний процес може стати дієвим засобом розвитку взаємостосунків вчителя з учнями. Але щоб ця взаємодія сприяла розвитку останніх у вчителя повинно бути розвинене відчуття співпереживання, уміння проникнути не тільки в стан дитини, але і в ту мотивацію, яка у нього вже є, а не піклуватися лише про створення нереальних мотивів [3].Психологічна підготовка до педагогічного спілкування полягає в тому, щоб розвинути у педагога здатність надавати учням емоційну і психологічну підтримку, допомагати в вирішенні особистих проблем, проявляти турботу до них. Вчитель повинен розвинути в собі здатність акцентувати увагу на сильних сторонах вчаться. Якщо він високо оцінює і з повагою відноситься до потенційних здібностей своїх учнів, то швидше за все і учні позитивно відноситимуться до вчителя і до процесу навчання.Для успішної взаємодії з учнями вчитель повинен уміти розуміти особливості "Я-образу" кожного з них і бачити прийоми його "захисту". Зокрема, йому слід з'ясувати, що навіть учні з позитивною самооцінкою постановку цілей використовують для підтримки образу "Я". Діти схильні приписувати причини невдач в досягненні високої мети зовнішнім подіям.В психології доведено, що заперечення власної відповідальності за невдачі виключають можливості розвитку особистого "Я". І діти втрачають здатність до конструктивного вирішення проблем, пов'язаних з невдачами в навчанні, оскільки відчуття безсилля зрештою пронизує їх думки, самосприйняття і поведінку. Тому цілі, які ставляться перед учнями, повинні бути реалістичними, тобто, вимагаючими від них певних зусиль, і в той же час не перевищувати їх дійсних можливостей. Мета завжди повинна викликати у дітей бажання її досягти. Якщо школяр схильний ставити перед собою дуже високу мету, то її необхідно розбити на ряд проміжних, з якими він може справитися без особливих утруднень.Кожний, навіть самий незначний крок вперед заслуговує щирої похвали з боку вчителя. Потрібно навчити дітей розглядати позитивні досягнення в навчанні як одну з підстав для самосхвалення. Важливо, щоб учень в процесі взаємодії з вчителем розвинув в собі навички самосхвалення. Вчитель не може виступати в ролі єдиного джерела самопідкріплення. Чим більш позитивні вислови, що мають своїм джерелом реальні успіхи, цілі і оцінки дитина зможе віднести до себе, тим більшою силою вони володітимуть в плані формування у нього позитивного відношення до себе і до інших людей [7].Ще однією примітною особливістю вчителя, що грає важливу роль при взаємодії з учнями, є його щирість поведінки в спілкуванні з ними, уміння розкрити своє позитивне ставлення до них. Крім того, для оптимальної взаємодії з учнями вчитель повинен прагнути зрозуміти самого себе. Адже його особисті проблеми безпосередньо відображаються на стосунках з учнями. Педагог не зможе адекватно і глибоко зрозуміти інших, а тим більше намагатися допомогти їм, якщо не буде здатний зрозуміти самого себе. Наприклад, при низькій самооцінці вчитель сприймає дітей крізь призму власних тривог, страхів і незадоволених потреб. Дослідження психологів показують, що оптимізації сприйняття власного "Я" одночасно сприяє також і виникнення у індивіда готовності до прийняття інших, що особливо важливо для вчителя, вся робота якого ґрунтується на міжособистісних стосунках.
1.2. Історичний аспект процесу підготовки викладачів
В 60-х роках намітилося два основні напрями вдосконалення процесу підготовки вчителя до спілкування з дітьми: перше - орієнтоване на оптимізацію його особистісних якостей і друге - орієнтоване на розвиток умінь і навичок спілкування [4].Особливу значущість в підготовці вчителя надають проблемі педагогічної майстерності, дослідження якої активно здійснювалося протягом багатьох років петербурзьким професором Н. В. Кузьміної та її учнями. Але пропоновані активні методи (ігри, вправи, вирішення педагогічних задач) були більшою мірою орієнтовані на підвищення професійної психолого-педагогічної компетентності, ніж нарозвиток і психокорекцію особистісних якостей вчителя, необхідних для його успішної діяльності. Те саме можна сказати і про багато інших досліджень, в яких ставилися вимоги суто педагогічної діяльності і знаходилися методи формування відповідних умінь і навичок.Лише останніми роками зусилля багатьох дослідників направлені на розробку системи тренінгових вправ, які передбачають розвиток особистості вчителя, його психофізичних можливостей, комунікативного потенціалу (А.А. Леонтьев, А. 3. Золотнякова, Л. А. Петровська, В. А. Кан-Калик і ін.).Глибинна ж психокорекція особистісних якостей педагога, необхідна як сприятлива передумова ефективного використання ним комунікативного потенціалу і одержаних у вузі психолого-педагогічних знань, до останнім часу залишалася без уваги більшості дослідників. В значній мірі це відноситься і до відеотренінгової практики, що розробляється в талліннському педінституті, оскільки вона ефективна лише при підготовці людей до професійного спілкування, якому властива фрагментарність контакту з іншими людьми. За таких умов вирішальним для взаємодії є не стільки психокорекція глибинних
Loading...

 
 

Цікаве