WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні тренінги для педагогів - Курсова робота

Психологічні тренінги для педагогів - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Психологічні тренінги для педагогів
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Загальні питання проблеми оптимізації взаємодії "педагог - учень"
1.1.Задачі психологічної підготовки педагогів
1.2. Історичний аспект процесу підготовки викладачів
РОЗДІЛ II. Різновиди тренінгової практики з педагогами
2.1. Балінтовські групи як вид соціально-психологічного тренінгу
2.2. Види тренінгів зарубіжної практики
2.3. Групи особистісного росту та розвитку К. Роджерса
2.4. Метод активного соціально-психологічного навчання Т. С. Яценко
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Накопичений досвід перебудови школи свідчить про те, що вдосконалення учбово-виховного процесу необхідно починати з поліпшення педагогічної освіти, яка повинна включати не лише оволодіння викладачами певними знаннями, але й бути спрямована на розвиток їх особистісних якостей.Існуюча до недавнього часу система підготовки вчителя була зорієнтована, в основному, на забезпечення його знаннями і в меншій мірі уміннями. Якщо взяти до уваги той факт, що в педвузах, а також в інститутах удосконалення були відсутні спеціальні психологічні методи активного впливу на особистість вчителя, які спрямовані на професійну психокорекцію тих якостей педагога, що знижують виховний ефект взаємодії з учнями. То стане цілком зрозуміло, чому система, що склалася, не сприяє в належній мірі навчанню педагога методам самопізнання і пізнання іншої людини. А це у свою чергу знижує рівень його психологічної культури, перешкоджає встановленню педагогічне доцільних взаємостосунків з учнями, батьками, педагогічним колективом.Як відомо, за допомогою спілкування вчитель не тільки передає учням певні знання, але й формує їх світогляд, високі ідеали, виховує духовність, прагнення до добра, доброзичливе відношення до оточуючих, любов до праці. Тому особистість педагога грає важливу роль в процесі навчально-педагогічної діяльності. Практика вказує на суперечність, що часто зустрічається, між знаннями педагога, одержаними в період навчання у вузі, й умінням використовувати ці знання в умовах конкретної педагогічної діяльності, коли йому доводиться приймати швидке відповідальне рішення в нових, незвичних ситуаціях. Успішне вирішення даних проблем вимагає впровадження спеціального інструментарію, який допоміг би забезпечити як загальну, так і спеціальну підготовку вчителя до педагогічного спілкування.Педагогічне спілкування може успішно здійснюватися не лише завдяки теоретичній підготовці вчителя, але й наявністю у нього певних психологічних умінь та навичок взаємодії з учнями. Особливо ефективно підготовці педагога до спілкування та взаємодії з учнями, колегами, батьками; вирішенню складних педагогічних ситуацій; оптимізації особистісних якостей та розв'язанню міжособистісних проблем сприяє групова психокорекційна робота, яка забезпечується різноманітними видами тренінгів.В даній роботі розглядаються такі види тренінгів підготовки педагогів: балінтовські групи, Т-групи, тренінги сенситивності, групи особистісного росту та розвитку (групи зустрічей), метод активного соціально-психологічного навчання.
РОЗДІЛ І. Загальні питання проблеми оптимізації взаємодії
"педагог - учень"
1.1.Задачі психологічної підготовки педагогів
Здатність до педагогічного спілкування - основа діяльності педагога, його професійної придатності. Це - професійно-особовий компонент роботи вчителя. Він є складною системою соціально-психологічної взаємодії з учнями.Активне соціально-психологічне навчання вчителя відповідає задачі оптимізації його особових якостей, внаслідок чого він зможе стати ближче до учнів, краще знати їх інтереси, потреби, відповідним чином впливати на їх розвиток. Величезна частина інтелектуальних зусиль, спрямованих на пошук нової інформації, повинна бути переорієнтовано на більш ефективне використання вже існуючих відкриттів. Зараз важливо створити та впровадити у виробництво таку техніку і технологію, які б працювали не в шкоду людині, а навпаки, сприяли б розвитку її інтелектуальних, духовних і фізичних сил.В економіці зростає роль і значущість мотивації людини до праці на користь суспільства. У зв'язку з цим вчені вважають, що в суспільному розвитку основна роль повинна належати вихованню особистості. Власне цим і визначаються перспективи розвитку всієї шкільної освіти, а також нові вимоги до професійно-педагогічної підготовки вчителя [7].Однією з найважливіших якостей педагога є його вміння організувати взаємодію з дітьми, спілкуватися з ними і керувати їхньою діяльністю. Цьому в повинно сприяти педагогічне спілкування, яке допомагає вчителю забезпечити умови для реалізації дидактичних і виховних задач, що стоять перед школою.В педагогічній взаємодії на особливу увагу заслуговує сам процес спілкування і його можливості виховного впливу на учнів. Для психолога найважливішим є питання про залежність спілкування від особистісних якостей педагога як інструментарій впливу на учнів в цілях їх розвитку та виховання. Саме тому нові задачі, що стоять перед шкільною освітою на сучасному етапі перебудови всіх сторін нашого суспільства, безпосередньо відображаються і на вимогах до педагогічного спілкування в плані посилення його виховної функції. Ще А. С, Макаренко підкреслював, що в спілкуванні криються найважливіші засоби виховання дітей. Вихователь повинен дивитися на вихованця не як на об'єкт вивчення, а як на об'єкт виховання. З цього основного положення витікають і форми спілкування вихователя та вихованця і форми його вивчення.В сучасній школі спостерігається тенденція перенасиченості виховних дій жорстко запланованими методами, розрахованими на масовість без достатнього "бачення" конкретного вихованця та підсумків виховання. В результаті педагоги непогано вміють працювати з цілим класом, але деколи просто не володіють методикою виховання і розвитку окремих учнів [1].Реальна трудність в здійсненні індивідуального спілкування породжена тим, що вчитель має справу з великою кількістю своїх вихованців. В таких умовах ще більш зростає значущість особи педагога, що виявляється в кожній окремій ситуацій виховної дії на учнях, причому такої дії, в результаті якої кожний вихованець повинен відчути звернення саме до нього, а не до всіх разом.Процес виховання можливий при єдино вірній позиції - більше поваги до дитини і більше вимог до неї. Вихователь і вихованець при цьому шукають творчі, конструктивні рішення виникаючих проблем в їх взаємодії. Це зменшує "психологічну дистанцію" між вихователем і вихованцем, яка є чинником, що обумовлює ступінь взаємного впливу: чим вона менше, тим більше взаємний вплив.Підхід до виховання особистості може бути формальним і неформальним. В першому випадку превалюють зовнішні способи впливу на учня з метою добитися від нього слухняності, покори. В другому - виховні прийоми повинні бути звернені до нього з тим, щоб розбудити його власну творчу ініціативу, виховати самостійність в ухваленні рішень і тим самим сприятизростанню його соціальної активності, зрілості. Звичайно ж, більш прогресивним представляється другий підхід до виховання. Але і при неформальному відношенні до виховання проблема впливу на вихованця не знімається. Навпаки, задача переорієнтації установок, актуалізації творчості індивіда і напрям його в соціальне значуще (просоціальне) русло має ще більшу гостроту і актуальність [5].Існує ще один шлях, завдяки якому самостійність учня можна зробити керованою, - це емоційний психологічний зв'язок з ним. В таких умовах слово виступає не тільки засобом дії на нього, але і
Loading...

 
 

Цікаве