WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні тренінги для викладачів і студентів - Курсова робота

Психологічні тренінги для викладачів і студентів - Курсова робота

малювати - інші продовжують;
- розмовне малювання - члени групи працюють із вибраним партнером у парі; у кожної пари один листок паперу, вони спілкуються на ньому за допомогою образів, ліній і фарб;
- спільне малювання - декілька чоловік або вся група малюють щось на одному аркуші [9].
Аналіз конкретних ситуацій. Цей метод виконує багато різних функцій, служить інструментом дослідження і вивчення певної проблеми, оцінки та вибору рішень. Значущість його полягає, насамперед, у поєднанні простоти в організації заняття з ефективністю результатів. Він стимулює звернення до досвіду інших, прагнення до набуття теоретичних знань для одержання відповіді на питання, які обговорюються [5; 9; 18].
Використовують ситуації двох видів:
- "тут і зараз" - що і чому відбулося в групі з окремими учасниками;
- "там і тоді" - випадок із професійної практики або особистого життя, що має значення для учасника або групи.
Способи аналізу конкретних ситуацій можуть бути такими:
а) групу розподіляють на 2-3 підгрупи і кожна з них розв'язує завдання самостійно, після цього відбувається зіставлення позицій підгруп; б) задану ситуацію кожен розв'язує самостійно (можна описувати її
вдома), що дозволяє чіткіше сформулювати труднощі, позначити своє
місце в ситуації (наприклад, домашнім завданням може бути: описати
2-3 ситуації, в яких ви не досягли успіху).
Прикладом груп, які працюють за цим методом, є Балінтовські групи. В них збираються фахівці для обговорення своїх професійних проблем. Один з учасників розповідає про свої труднощі, решта - спочатку ставлять йому питання для І уточнення ситуації, а потім кожний висловлює свою думку з приводу того, що було сказано. Далі підбиваються підсумки, визначається, що нового для себе взяв учасник, який прийшов зі своєю проблемою, та решта членів групи, які брали участь в обговоренні.
Близьким до методу аналізу конкретних ситуацій є кейс-метод. Завдяки йому можна розвивати в педагогів здатність до самоаналізу та самостійного вирішення проблеми, формувати навички компетентного спілкування, стимулювати творче мислення, а також уміння готувати письмові звіти, за результатами роботи з кейсами. Перед тим, як застосовувати кейс-метод, керівникові потрібно ознайомити учасників групи з методикою роботи з ним.
У науково-методичних колах прийнята певна послідовність роботи з кейсами.
1. Ознайомлення з інформацією, яка подається в описі кейса.
2. Читання літератури для поповнення знань, у яких є потреба.
3. Обговорення в малій групі з метою першої перевірки виробленого учасниками групи алгоритму розв'язання кейса. На рівні роботи в малих групах перевіряється здатність роботи в команді, ставлення із повагою до чужої думки.
4. Обговорення кейса у великій групі, воно повинно підперти до повного розуміння певного кейса.
5. Рефлексія і критична самооцінка виконаної роботи. Фахівці виділяють 10 ознак якісних кейсів:
- уміле подання інформації (структура, інтрига);
- привабливість проблем у професійному сенсі;
- націленість на прийняття конструктивних рішень у критичній
- ситуації;
- включення конкретних порівнянь, паралелей, які підтверджують ефективність рішення;
- можливість перейти до узагальнюючих висновків;
- увага до актуальних подій, з погляду суспільних інтересів;
- врахування людського чинника, персоніфікованості;
- можливість оцінити ефективність прийнятих рішень;
- оптимальний обсяг (8-10 сторінок);
- включення конкретизуючих ситуацій, графіків, статистичних даних, відеоматеріалів тощо.
Результати і ефекти, які отримують при використанні метода кейсів:
- всі учасники охоплені груповим процесом;
- тренеру легко працювати з групою, він економить свої сили;
- групова гра за кейс-методом постійно дає високі результати роботи: емоційний підйом, інтерес, активність, навчання дією;
- аналіз результатів нескладний, оскільки всі параметри, які аналізуються, чітко визначені. Висновки, конкретні та наочні, зрозумілі учасникам, примушують їх задуматися і надовго запам'ятати цей досвід.
Крім тренінгових методів, зазначених вище, І.В. Вачков [3] описує ще й такі.:
Методи, спрямовані на розвиток соціальної перцепції. За допомогою спеціально розроблених вправ учасники одержують вербальну й невербальну інформацію про те, як їх сприймають інші люди, наскільки є точним їхнє власне самосприйняття. Вони оволодівають навичками глибокої рефлексії та інтерпретації об'єкта сприймання.
Метод тілесно-орієнтованої психотерапії [13; 21]. Основними методами цієї групи виступають такі: метод Фельденкрайса, метод Александера, структурна інтерпретація (рольфінг), первинна терапія, які історично пов'язані з терапевтичними методами Вільгельма Райха (1949), а також східними методами (хатха-йога, тайчі, айкідо).
Медитативні техніки, на думку І.В. Вачкова, також варто віднести до тренінгових методів, оскільки досвід показує доцільність і ефективність їхнього використання в процесі групової роботи. Найчастіше ці техніки використовуються для того, щоб навчити учасників груп фізичному й чуттєвому розслабленню (релаксації), умінню позбавлятися зайвого психічного напруження, стресових станів, унаслідок чого розвиваються навички автосугестії та закріплюються способи саморегуляції.
Музична терапія. Цей метод може зняти втому, напруження в учасників тренінгу.
В.Ю. Большаков [2, 211] пропонує цілий список ігрових ситуацій, де використання музики с доцільним.
У своїй практичній роботі ми часто використовуємо музику впродовж виконання певних завдань, під час перерви (для відпочинку) та створення психомалюнків.
Танцювальні вправи. Вони можуть бути використані для того, щоб зняти фізичну втому та згуртувати групу. Ці вправи дають змогу швидше встановлювати творчий зв'язок з іншими членами групи, долати бар'єри. К. Рудестам вважає що метою танцювальної терапії є спільна робота, гра ті досліди в ритмічних діях, експериментування з жестами, позами й рухами, невербальне спілкування з партнером, що служить створенню глибокого групового досвіду [21].
Крім описаних вище основних форм спілкування в СПТ, і С.В. Петрушин [19] називає ще пісенні вправи, елементи автотренінгу, слайд-фільми, які обслуговують різні види релаксації, творчу візуалізацію, елементи сучасної психотерапевтичної практики, ігрову діагностику, антологію людського спілкування, вправи на міжгрупову взаємодію.
У кожного керівникатренінгових груп є можливість вибрати той чи інший метод роботи, за допомогою якого досягається поставлена мета. При цьому кожен ведучий повинен дотримуватися заповіді - "Не зашкодь!". Шкоди учасникам групи може завдати будь-який психологічний вилив, який здійснює некваліфікований фахівець або людина, яка переслідує егоїстичні цілі. Основні вимоги до керівника - диплом спеціаліста-психолога, участь у різноманітних тренінгах як учасника, а також спеціальна методична підготовка в галузі теорії й практики ведення тренінгів (яка обов'язково включає роботу під керівництвом супервізора).
РОЗДІЛ
Loading...

 
 

Цікаве