WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні тренінги для викладачів і студентів - Курсова робота

Психологічні тренінги для викладачів і студентів - Курсова робота

йтиметься далі). Розбіжність у класифікації методів, які використовуються в різноманітних тренінгах, не є серйозною перешкодою для їх використання в психологічній практиці, тому що вони дають позитивний результат. Ми переконані в тому, що для практичного психолога важливим є не стільки сама класифікація методів роботи, скільки обрана теоретична концепція, напрям, запропонований психологічною наукою.
Не полемізуючи, що є широким (вузьким) поняттям "тренінг" чи "соціально-психологічний тренінг", ми схиляємося до думки Л.А. Петровської про позначення практики психологічного впливу, яка базується на активних методах групової роботи, єдиним терміном - соціально-психологічний тренінг. Вона далі зазначає, що соціально-психологічний тренінг нині містить широкий спектр методичних форм: відеотренінг, рольове навчання, груповий аналіз оцінок і самооцінок, "невербальні методики" [18].
Коротко проаналізуємо методи СПТ.
Груповою дискусією (від лат. - дослідження, розгляд, аналіз) називається така публічна суперечка, метою якої є з'ясування й зіставлення різних точок зору, визначення істинної думки, знаходження правильного вирішення проблеми. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, оскільки її учасники самі приходять до того чи іншого висновку.
"Групова дискусія в психологічному тренінгу - це спільне обговорення будь-якого суперечливого питання, яке дозволяє змінити думку, позиції й установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування" [3, 40].
Подібну думку висловлюють Н.В. Клюєва та С.С. Харін: групова дискусія - це спосіб організації спілкування учасників групи. За процедурою групова дискусія є колективним обговоренням певної проблеми, кінцевою метою якого є досягнення єдиної думки.
Така форма спілкування дозволяв зіставити протилежні позиції, побачити проблему з різних боків, уточнити взаємні позиції, що зменшує опір сприйманню нової інформації, а також використанню групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань, які підсилюють згуртованість групи й одночасно полегшують саморозкриття учасників.
Форми групової дискусії класифікують за різними критеріями.
В.П. Захаров і Н.Ю. Хрящова поділяють групові дискусії на конструктивні й неконструктивні. Крім цього, виділяють структуровані дискусії, в яких задається тема для обговорення, а іноді й чітко регламентується порядок проведення дискусії, та неструктуровані дискусії, у яких ведучий - пасивний, теми обирають самі учасники, а час дискусії формально не обмежується.
Н.В. Клюєва [9] пропонує розглядати три типи групових дискусій.
1. Біографічні, де група аналізує труднощі особистого або професійного життя окремого учасника, на якого спрямовані інтеракції. Решта учасників висловлює свою думку про його проблеми та свої почуття, реагує на його поведінку, пропонує зворотний зв'язок.
2. Тематичні дискусії, спрямовані на обговорення питань і проблем, які є значущими для всіх учасників групи. Тематика може не плануватися заздалегідь, група сама шукає проблеми й обговорює їх. Тема може бути заздалегідь обрана керівником або групою, і всі учасники готуються взяти участь в обговорені цієї проблеми... У професійній групі педагогів можна запропонувати такі теми: "Конфлікт зі студентами", "Конфлікт із колегою", "Угруповання в педагогічному колективі", "Угруповання на кафедрі", "Як керувати собою в складних ситуаціях?" та інші.
3. Дискусії, орієнтовані на інтеракцію. Вони спрямовані на групову динаміку, на те, що відбувається між членами групи, які між ними стосунки, взаємні реакції. На цих дискусіях значною мірою реалізується принцип "тут і зараз"
Групова дискусія використовується для вироблення навичок проведення ділової наради, при навчанні красномовності та законів риторики, а також для виявлення лідера груші.
Для активізації учасників у груповій дискусії можна використовувати процедури такого типу, як висловлювання по колу або метод естафети, коли кожний передає слово тому, кому вважає за потрібне, а для висловлювання дається певний проміжок часу (наприклад, 10-15 сек.) і т. д.
Групова дискусія є основним методом роботи в групі зустрічей К. Роджерса.
Ігрові методи включають ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційно-діяльнісні, імітаційні та ділові ігри [3].
Ігрові методи є найбільш поширеними в груповій роботі. Вони себе добре зарекомендували як у різних формах групової роботи, так і на етапах групової динаміки. Так, починаючи з першої стадії групової роботи, гри корисні як спосіб подолання закріпаченості, напруження, для розігрівання учасників СПТ. Гра дозволяє учасникам тренінгу подолати бар'єри, відчуженість, "зняти маски", відкритися, імпровізувати, творчо виражати своє "Я" тощо. Згідно з концепцією Е. Берна, учасники переходять на позицію дитини, яка дозволяє кожному виявити себе в різних ролях, ситуаціях тощо. Часто ігри стають інструментом діагностики й самодіагностики, оскільки в невимушеній формі дозволяють м'яко, легко виявити труднощі спілкування та серйозні психологічні проблеми.
Наукою доведено, що в процесі ігрової діяльності людина набагато швидше засвоює й опановує різні види поведінки, вчинки, уміння й навички вербальної та невербальної поведінки. Гра є універсальним методом для дітей і дорослих, вона виступає сильним психокорекційним, психотерапевтичним інструментом, за допомогою якого розв'язуються різноманітні людські проблеми. Сьогодні ігри починають набувати статусу засобів формування культури взаємовідносин і рефлексії.
Важлива перевага [7] ігор у тому, що вони є самостійним явищем культури і не потребують вироблення штучної мотивації, вимагаючи взаємної активності від ведучого та учасників, дозволяють розв'язати давню етичну проблему класичного експерименту: "А що ми даємо піддослідному?" Другою перевагою ігор є те, що вони мають давню традицію регламентації і творчого перетворення соціальних взаємовідносин у ціннісно-етичному і функціонально-рольовому планах.
Особливий інтерес викликають організаційно-діяльнісні ігри (ОДІ), які розроблені Г.П. Щедровицьким. Вони розглядаються як "мегамашина миследіяльності" і спрямовані на побудову методології розв'язання різних завдань за допомогою організації продуктивного конфлікту між групами професіоналів, що представляють в модельованому реальному конфлікті реально існуючі сторони. ОДІ чітко орієнтовані на отримання певного результату, який виражається в розвитку схем миследіяльності й практично не мас дидактичної складової.
Ці ігри проводяться А.О. Вербицьким, Ю.В. Громико та іншими. З їхньою допомогою розв'язуються масштабні проблеми, наприклад: "Організація навчально-виховногопроцесу в школах міста", "Шляхи підвищення ефективності управління міської (районної) влади", "Реформи системи надання медичної допомоги громадянам міста" тощо.
Ділова гра - це, в певному розумінні, імітація професійної діяльності, один із методів організації активної роботи учасників тренінгу, спрямований на розробку певних способів ефективної професійної діяльності учасників. Завдяки цьому методу учасники,
Loading...

 
 

Цікаве