WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні та культурно-педагогічні чинники соціалізації студента як майбутнього вчителя - Курсова робота

Психологічні та культурно-педагогічні чинники соціалізації студента як майбутнього вчителя - Курсова робота

життя, прийнятого в суспільстві;
· в освоєнні різних форм життєдіяльності (освітньої, трудової, суспільно-політичної, професійної, сімейно-побутової);
· у розвитку духовного потенціалу людини для творення і творчості.
Тому для кожної соціально-економічної формації і культурно-історичного етапу розвитку суспільства і держави властива своя система освіти, а для народу, нації - система виховання, але у міжнародних педагогічних системах існують загальні риси. Саме вони закладають основу для процесу інтеграції у світовий освітній простір.
3. Освіта є механізмом формування суспільного і духовного життя людини і галуззю масового духовного виробництва.
Освітні і виховні установи концентрують вищі зразки соціально-культурної діяльності людини визначеної епохи, тому соціальна цінність освіти визначається значимістю освіченої людини в суспільстві. Гуманістична цінність освіти полягає в можливості розвитку пізнавальних і духовних потреб людини. У цілісній системі освіти усіх видів і рівнів відбувається нагромадження і розвиток інтелектуального і духовно-морального потенціалу країни.
4. Освіта як процес трансляції культурно-оформлених зразків людської діяльності.
У процесі навчання і виховання людина засвоює соціокультурні норми, що мають культурно-історичне значення. У результаті засвоюються норми моралі і морального поводження людини в соціальній групі і на виробництві, у родині і громадських місцях, а також правила спілкування, міжособистісних і ділових контактів. Не випадково зміст освіти бачать не тільки в трансляції соціального досвіду в часі, але й у відтворенні встановлених форм громадського життя в просторі культури.
5. Освіта як функція розвитку регіональних систем і національних традицій.
Специфіка населення окремих регіонів обумовлює характер педагогічних задач. Молодь включається в духовне життя міста чи села за допомогою освіти. У регіональних освітніх системах враховуються освітні запити різних соціокультурних груп населення. Так, наприклад, розробка освітнього стандарту визначається специфікою регіону країни.
6. Освіта є тим соціальним інститутом, через який передаються і втілюються базові культурні цінності і цілі розвитку суспільства.
Освітні системи - це соціальні інститути, що здійснюють цілеспрямовану підготовку молодого покоління до самостійного життя в сучасному суспільстві. У процесі постановки цілей і задач для конкретних освітніх систем необхідне уточнення соціального замовлення в рамках усієї системи освіти країни. Наприклад, у 1970-80-і роки перед вітчизняною системою освіти ставилася задача підготовки творчої, інтелектуально і духовно розвинутої людини, громадянина своєї Батьківщини й інтернаціоналіста, вихованого в дусі комуністичних ідей і ідеалів. У 1980-90-і годи пріоритет віддається підготовці наполегливої і комунікабельної людини, що володіє іноземними мовами. Якщо в перший період високий соціальний статус мали фізики, математики, інженери, то сьогодні соціально значимі юристи, економісти і бізнесмени, а також гуманітарії - філологи, перекладачі, викладачі іноземних мов.
Освітні установи - це соціальні інститути, які включають систему установ дошкільної, шкільної, середньої спеціальної, вищої і додаткової освіти, здобувають державний статус системи освіти в країні. У даному контексті освітні установи включені в соціальну практику. Їхня соціальна функція складається в наданні освітніх послуг населенню країни. Здійснення соціальної функції вимагає прогнозування і планування розвитку освіти. Останнє стає значимим компонентом у процесі формування державної освітньої політики країни. Державну норму того чи іншого типу освіти визначає державний освітній стандарт. Одним із основних напрямків такої політики є розробка державних освітніх стандартів для школи і вузу.
Державні освітні стандарти визначають обов'язкову навчальну програму кожної школи чи вузу. Такий стандарт складається з двох частин. Перша частина - це набір обов'язкових для всіх шкіл чи вузів дисциплін, друга частина - дисципліни на вибір. На рівні конкретного навчального закладу перша частина - обов'язкові дисципліни навчального плану для всіх учнів, друга частина - предмети на вибір. Стандарт включає обов'язковий набір вимог до підготовки випускника школи чи вузу.
7. Освіта як активний прискорювач культурних змін і перетворень у суспільному житті й в окремій людині.
Духовний початок у людині виявляється завдяки його "вростанню" у культурну спадщину родини і культурну традицію, що вона засвоює протягом усього життя за допомогою процесів освіти, виховання і професійної діяльності. Освіта прискорює цей процес у ході розвитку і становлення людини як особистості, суб'єкта й індивідуальності. Цей факт доводиться дослідженнями й освітньою практикою. В освітньому процесі педагоги створюють умови і вибирають такі засоби і технології, що забезпечують особистісний ріст тих, хто навчаються, розвиток їхній суб'єктних властивостей і прояв індивідуальності. Кожна навчальна дисципліна та визначена освітня технологія орієнтовані на розвиток даних якостей. [8, 62-63]
Таким чином, культура й освіта залишаються в центрі уваги усього світового співтовариства. Вони виступають як провідні фактори суспільного прогресу і розвитку цивілізації.
Взаємодія культури й освіти може розглядатися в різних аспектах:
· на рівні соціуму, в історичному контексті;
· на рівні конкретних соціальних інститутів, сфери чи середовища розвитку людини;
· на рівні навчальних дисциплін.
Освіту людини й освітню систему розглядають тільки в конкретному соціокультурному контексті, у зв'язку з багатогранністю їх відношень.
Освіта виконує соціокультурні функції:
· є способом соціалізації особистості і наступності поколінь;
· середовищем спілкування і залучення до світових цінностей, досягнень науки і техніки;
· прискорює процес розвитку і становлення людини як особистості, суб'єкта, індивідуальності;
· забезпечує формування духовності в людині та її світогляду, ціннісних орієнтацій і моральних принципів.
2. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА.
Утворення незалежної української держави в результаті розпаду СРСР призвело до демократизації суспільного життя. Пріоритетними напрямками педагогічної науки (Закон України "Про освіту") стала розробка основних засад національної освіти, її соціального, точніше, соціокультурного змісту, її зв'язків з цілісною теорією формування (соціалізації) особистості.
Слово "особистість" походить від давньогрецького "persona". Цим словом називали маски, що їх надягали актори для демонстраціїрізноманітних ролей або соціальних типажів. У сучасному розумінні "персона" - це сукупність соціально - типових проявів людських особистостей, які зумовлюються схожим для більшості людей впливом соціального довкілля.
Сучасне трактування поняття особистості є неоднозначним і багатоаспектним, як природа творчої людської індивідуальності. Його розуміння та інтерпретація змінюються залежно від того, хто, за яких умов і з якою метою вивчає цей феномен. Наведемо декілька визначень цього поняття: особистість - це динамічна організація фізичних, інтелектуальних,
Loading...

 
 

Цікаве