WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні та культурно-педагогічні чинники соціалізації студента як майбутнього вчителя - Курсова робота

Психологічні та культурно-педагогічні чинники соціалізації студента як майбутнього вчителя - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Психологічні та культурно-педагогічні чинники соціалізації студента як майбутнього вчителя
ЗМІСТ
1. ВСТУП. ОСВІТА ЯК СПОСІБ ВХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ У СВІТ НАУКИ І КУЛЬТУРИ.
2. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА.
3. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ВИМІР СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
4. ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
1. ВСТУП. ОСВІТА ЯК СПОСІБ ВХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ У СВІТ НАУКИ І КУЛЬТУРИ.
Латинський термін "культура" означає вирощування, удосконалювання. Відповідно до людини це вирощування, удосконалювання, формування її образу.
Приймаючи до уваги таке трактування, етимологічно культура виступає передумовою і результатом освіти людини.
У процесі освіти людина залучається до системи культурних цінностей (через пізнання історичної спадщини мистецтво, архітектуру). Оскільки досягнення пізнавального характеру являють собою сукупність матеріального і духовного надбання людства, остільки освоєння вихідних наукових положень також є знаходженням культурних цінностей.
Існує і дидактичне поняття культури - навчання і виховання молодого покоління засобами культури. Процес взаємодії, як присвоєння і створення людиною нових культурних цінностей, у рамках освітньої системи є творенням. Тобто зв'язаний з культурою в її динамічному аспекті.
Як відомо, мова є способом пізнання навколишнього світу і засобом комунікації. Одночасно вона виступає як хоронитель і виразник духовної культури, що передається як від покоління до покоління, так і в умовах освітньо-виховних установ. Не випадково рівень культури епохи (і окремої людини, зокрема) визначається ставленням до мови як структуротворчого компоненту цілісної культури. Тому місія освіти полягає в тому, щоб сформувати у молодого покоління відповідальне ставлення до рідної й іноземної мови, до збереження і збагачення історичних, наукових і культурних цінностей.
Таким чином, співвідношення освіти і культури можна розглядати в різних аспектах:
у рамках культурологічної парадигми педагогічної системи;
через формування полікультурної освіти;
в умовах культурно-історичного типу конкретної освітньої системи (вузу, школи);
як систему культурно-освітніх центрів у рамках однієї чи різних країн;
через аналіз навчальних дисциплін культурологічного спрямування;
через шляхи і способи розвитку культури суб'єктів освіти (педагогічної культури і розумової культури учнів);
засобом опису і проектування образа культурної й освіченої людини конкретної історичної епохи;
через розкриття специфіки культурно-освітнього середовища зростаючої людини;
через узагальнення, збереження і відродження культурно-освітніх традицій народу, етносу, нації.
Освіта - це процес передачі накопичених поколіннями знань і культурних цінностей. Зміст освіти формується і поповнюється зі спадщини культури і науки, а також з життя і практики людини. Отже, освіта є соціокультурним феноменом і виконує відповідні соціокультурні функції.
У зв'язку з цим освіта стає необхідним і важливим чинником розвитку як окремих сфер (економіки, політики, культури), так і всього суспільства.
Розглянемо основні соціокультурні функції і потенціал сучасної освіти.
1. Освіта - це один з оптимальних і інтенсивних способів входження людини у світ науки і культури. Саме в процесі освіти людина освоює культурні цінності. Зміст освіти черпається і безупинно поповнюється з культурної спадщини різних країн і народів, з різних галузей науки, а також з життя і практики людини.
Важко переоцінити значення освіти в розвитку у молодого покоління відповідального відношення до культури рідної мови і мов міжнародного спілкування. Цьому сприяють діалогічні форми навчання. Діалог - це форма суб'єкт-суб'єктного пізнання навколишнього світу. Він має особливе значення на стадії розпізнавання сутнісного, евристичного і креативного в пропонованій навчальній інформації. Освітнє середовище, сформоване у школі чи вузі, впливає на вибір правил спілкування і способів поводження людини в соціальній групі. Даний вибір визначає манеру спілкування і стиль поводження, що надалі проявляться в міжособистісних і ділових контактах дорослої людини.
Одночасно освіта являє собою процес трансляції культурно-оформлених зразків поводження і діяльності, а також встановлених форм громадського життя.
Духовне в людині самовиявляється завдяки його "злиттям" з культурою. Носієм культури виступає родина, і освоюється в процесі навчання та самоосвіти, виховання і самовиховання, професійної діяльності і спілкування з оточуючими людьми. Однак, саме в процесі навчання і виховання людина сприймає соціокультурні норми, що мають історичне значення для розвитку цивілізації, суспільства і самої людини. Тому при визначенні цілей і задач освітніх систем уточнюють соціальне замовлення. У свою чергу зміст освіти може бути обмежений стандартами регіону, країни, усього світу, що враховують характер взаємодії людини з культурними цінностями, міру і ступінь їхнього присвоєння і створення.
2. Освіта як практика соціалізації людини і наступності поколінь.
Освіта виявляє себе як практика соціалізації людини і наступності поколінь людей. У різних соціально-політичних умовах (і в період реформ) освіта виступає стабілізуючим фактором між новими соціальними уявленнями та ідеалами попередніх поколінь, що втілилися в історичній традиції. Тому освіта дозволяє утримувати процес відтворення і передачі історичного і соціального досвіду й одночасно закріплювати у свідомості молодого покоління нові політичні й економічні реалії, нові орієнтири суспільного і культурного розвитку. Не випадково однієї з головних задач освіти є підготовка молодого покоління до самостійного життя і формування образа майбутнього. Перспектива майбутнього відкривається в ході засвоєння різних форм життєдіяльності людини (навчання, праці, спілкування, професійної діяльності, дозвілля).
В умовах радикальної зміни ідеологічних догматів, соціальних уявлень, ідеалів і буття людей у цілому саме освіта виконує стабілізуючу функцію і сприяє адаптації людини до нових життєвих умов.
На зламі історичних епох актуалізується проблема забезпечення наступності культурно-освітньої традиції, збереження самобутності народу і сформованої системи цінностей. Збереження вищезазначених складових сприяє їхній інтеграції в системі світових цінностей як елементів макросоціуму.
При цьому, традиція виконує визначальну функцію в процесах освіти і виховання нового покоління.
Життя людини - це ланка в ланцюзі поколінь. Людина живе у просторі соціально-культурної традиції, що впливає на формування її характеру, стилю поведінки, прагнень, цінностей та інтересів. У зв'язку з цим відносини між традицією і новаціями в сфері освіти і виховання людини втілюють взаємозв'язок між освітою і культурою народів у цілому.
Система освіти включає стан, тенденції і перспективи розвитку суспільства, відтворюючи і зміцнюючи сформовані в ньому стереотипи.
Соціальна функція освіти з одного боку, характеризується як підготовка покоління до самостійного життя, а з іншого боку, закладає основи майбутнього суспільства і формує образ людини в перспективі. Сутність підготовки до самостійного життя полягає:
· у формуванні способу
Loading...

 
 

Цікаве