WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості сприймання студентами художнього тексту - Курсова робота

Психологічні особливості сприймання студентами художнього тексту - Курсова робота

переживаннями.Наскільки воно буває складним, свідчать численні приклади, коли навіть досвідчені читачі, в тому числі й літературознавці, дають різну, іноді цілком протилежну, оцінку одним і тим же літературним фактам, художнім образам.
Осмислення художнього слова не тотожне сприйманню будь-якої наукової інформації. Тут потрібна активна робота не лише мислення, а й уяви. Читання художніх творів принципово відрізняється від читання науково - популярної літератури. Якщо основна функція читання науково-популярних книг - інформаційно-пізнавальна, то при сприйнятті творів красного письменства головне - співпереживати із світом почуттів автора та його героїв і таким чином зазнати естетичної насолоди. Там основна одиниця сприймання - поняття, умовивід, силогізм, тут - художній образ.
Читання художньої літератури без повноцінного її сприймання - марна трата часу, бо схоплюючи лише основні колізії сюжету, людина не заглиблюється у суть, тим самим позбавляючи себе душевного естетичного задоволення.
Тим більш недопустимим і непростимим є нехтування цілісності твору художньої літератури студентами. Осмислено читаючи художній чи науково-популярний твір, людина разом з героями проживає їхнє життя, разом з ними шукає відповіді на різноманітні питання, що часто сприяє вирішенню особистих проблем студента.
За одностайною думкою багатьох вчених, а серед них і Є. А. Пасічника, сприймання художньої літератури визначається не тільки об'єктивними даними конкретного твору (зміст, ідея, система художніх образів, композиція, манера описів і побудова діалогів тощо), а й суб'єктивними, тобто психічним складом, життєвим досвідом, переконаннями, смаками й уподобаннями читача [7; 25].
І справді, читання художнього твору має ту особливість, що його об'єктивний зміст вступає у взаємодію з певною суб'єктивністю у засвоєнні його читачем. Художній твір настільки багатомірний, багатогранний за своїм змістом, що не зразу легко може бути осмислений.
На думку Н.Д. Молдавської, "читательское восприятие - сложный психический процесс, в нем участвуют многие психические функции, приводящие "в движение" весь жизненный опит человека в ответ на "сигналы", поступающие из художественного текста.
При этом очень важно иметь в ввиду, что содержание книги читатель воспринимает и усваивает с помощью речи. У всякого читающего человека после овладения грамотой и по мере постепенного накопления опыта чтения художественной литературы на основе общего развития речи развивается и способность мыслить словесно-художественными образами или, как иногда говорят, литературное мышление. Эта способность формируется в процессе восприятия художественной литературы и в то же время обеспечивает качество и уровень самого восприятия " [4; 28].
Першочерговий фактор сприймання художньої літератури - наявність у читача відповідного життєвого досвіду. Воно залежить від його інтересів, від його психічного стану. Природно, що один і той же твір мистецтва може відкриватися перед студентами різними гранями. Вони часто схоплюють з твору лише те, що впадає в вічі з першого погляду, що відзначається яскравістю і новизною, не проникаючи глибоко в зміст і не осмислюючи його.
Вміти читати-це перейматися описаним, думати і почувати разом з героями, співпереживати-і тим самим само виховувати свої почуття, волю, характер. Дуже важливе вміння - пов'язати ідейний світ письменника зі своєю особою, для чого слід виробляти в собі аналітико-критичний підхід до твору і до себе. Читаючи роман Ю. Шовкопляса "Лікарю, вилікуй себе самого", студенти розуміють, що автор апелює не лише до медиків, а й до кожної людини. І за асоціацією починається самоаналіз: а чи є в мене вади, які саме, як їх долати тощо.
Таким чином, усвідомлення художньої літератури відповідно регулюється емоційною і розумовою сферою людини. Художнє сприймання - це не тільки спілкування з автором твору, уявна суперечка чи незгода з ним; це і відкриття нового в житті, і пізнання самого себе, це і насолода, і самовиховання .
Почуттєвий, моральний, соціальний, естетичний життєвий досвід і складає ту основу, без якої неможливе сприймання мистецтва взагалі, і літератури зокрема. Та й інтерес до художнього твору великою мірою залежить від того, наскільки він співзвучний думкам і почуттям людини. "Не менш важлива роль у сприйманні художньої літератури належить розвитку в студентів культури почуттів, наявності необхідної суми теоретико-літературних знань, на основі яких вироблятимуться самостійні критерії оцінки художнього твору. Без необхідної суми знань повноцінний процес його естетичного освоєння неможливий" [7; 47].
2. Роль уяви у сприйманні літературного твору
Повноцінність сприймання читачами художньої літератури досягається тоді, коли у їхній свідомості постають змальовані автором картини, взаємозв'язаний ланцюг подій, образів, компонентів твору. Це вимагає від них добре розвиненої уяви.
Уява може бути двох різновидів: творча і репродуктивна. Творча уява розвиває у дітей уміння конструювати нові образи, нові ідеї. Це дуже цінна здатність, яку людина набула у процесі своєї еволюції. "Уява,- за словами К.Паустовского у творі "Золота троянда",- створила закон притягання, біном Ньютона, сумну повість про Трістана і Ізольду, розщеплення атома, будинок Адміралтейства в Ленінграді, "Золоту осінь" Левітана, "Марсельєзу", радіо, електричне світло, принца Гамлета, теорію відносності й фільм "Бембі" [7; 49].
Непоміченою не може не залишитись й відтворююча увага. Бо читач повинен не тільки усвідомити значення окремих слів, зміст окремих виразів, фраз, описів, діалогів, частин тексту і всього твору, а й уявити образи, змальовані в художньому творі, побачити, усе те, що показує письменник за допомогою відтворюючої уяви. Без такого "бачення" образів художнього твору сприймання їх буде чисто вербальним, а отже, й неповноцінним.
Чим розвиненіша відтворююча увага в людини, тим вона здатніша точніше, адекватніше відтворити художні деталі тексту без власних доповнень і змін. Доповнення і зміни саме й пояснюються впливом творчої уяви. Вони також необхідні, щоб повноцінніше сприйняти текст твору.
Художній твір - продукт уяви письменника, вияв за допомогою художніх образів його думок і почуттів. Чим повніше й точніше читач відтворить образи художнього твору, тим глибше проникне в його зміст і тим сильніше переживає його.
"Твір літератора, - писав М. Горький, - тільки тоді більш або менш сильно впливає на читача, коли читач бачить усе те, що показує йому літератор, коли літератор дає йому можливість теж "уявити", доповнити, добавити - картини, образи, постаті, характери, подані літератором, із свого читацького, особистого досвіду, із запасу його, читача, вражень, знань. Від злиття, збігу досвіду літератора з досвідом читача і утворюється художня правда - та особлива переконливість словесного мистецтва, якою і пояснюється сила впливу літератора на людей" [7; 50].
Відтворююча уява людини залежить від багатьох
Loading...

 
 

Цікаве