WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості розвитку ''Я-концепції'' майбутнього психолога - Курсова робота

Психологічні особливості розвитку ''Я-концепції'' майбутнього психолога - Курсова робота

особливо напруженими. Виникають нові потреби інтелектуального і соціального порядку, задоволення яких стане можливим тільки в майбутньому, іноді - внутрішні конфлікти і труднощі у відношеннях з оточуючими.
Але не у всіх дітей цей період є напруженим. Навпаки, деякі старшокласники плавно і поступово рухаються до переломного моменту у своєму житті, а потім відносно легко включаються в нову систему відносин. Їм не властиві романтичні пориви, які зазвичай асоціюються з юністю, їх влаштовує спокійний, впорядкований устрій життя. Вони більше цікавляться загальноприйнятими цінностями, в більшій мірі орієнтуються на оцінку оточуючих, опираються на авторитет. В них, як правило, гарні стосунки з батьками, а вчителям вони практично не додають турбот.
Однак, при такому сприятливому протіканні ранньої юності існують і деякі несприятливі обставини особистісного розвитку. Діти менш самостійні, більш пасивні, іноді більш поверхневі в своїх прихильностях і симпатіях. Взагалі вважається, що до повноцінного становлення особистості призводять пошуки і сумніви, характерні для юнацького віку. Ті, хто пройшов через них, зазвичай в більшій мірі незалежні, творчо відносяться до справи, мають більш гнучке мислення, що дозволяє приймати самостійні рішення в складних ситуаціях, - в порівнянні з тими, у кого процес формування особистості проходив в цей час легко.
Динаміка розвитку самосвідомості в юності залежить від ряду умов. Насамперед, це особливості спілкування з значущими людьми, що суттєво впливає на процес самовизнання. Вже в перехідний від підліткового до юнацького віку період у дітей виникає особливий інтерес до спілкування з дорослими. В старших класах ця тенденція посилюється. При демократичному стилі відносин в сім'ї після підліткового віку - етапу емансипації від дорослих - зазвичай встановлюються емоційні контакти з батьками, причому на більш високому, свідомому рівні. З батьками обговорюють в цей час життєві перспективи, головним чином, професійні. Життєві плани діти можуть обговорювати і з вчителями, і з своїми дорослими знайомими, чия думка для них важлива.
Одним із чинників розвитку самосвідомості юнаків і дівчат була і зостається сім'я. Сімейні умови, включаючи соціальний статус, рід занять, матеріальний рівень і рівень освіти батьків, в значній мірі впливають на розвиток самосвідомості індивіда юнацького віку. Окрім цього, на молоду людину впливає вся внутрішньосімейна атмосфера.
Багато досліджень доводять, що юнак позбавлений доказів батьківської любові, має менше шансів на високу самоповагу, теплі і дружні стосунки з іншими людьми та стійку позитивну "Я-концепцію" такі стосунки сприяють формуванню особистості зі слабким "Я", негативною "Я-концепцію" [6].
"Значущість" для юнаків і дівчат їх батьків і однолітків принципово неоднакова в різних сферах діяльності. Найбільша автономія від батьків при орієнтації на однолітків спостерігається у сфері розваг, вільного неформального спілкування, споживацьких орієнтацій [3].
Окрім батьків, значущими дорослими, які мають безпосередній вплив на розвиток самосвідомості юнаків і дівчат, є вчителі.
Для ранньої юності характерна спрямованість в майбутнє. Якщо в 15 років життя кардинально не змінилось і старший підліток залишився в школі, він тим самим відсунув на два роки вихід в доросле життя і, як правило, сам вибір подальшого шляху. В цей відносно короткий період необхідно створити життєвий план - вирішити питання, ким бути (професійне самовизначення) і яким бути (особистісне або моральне самовизначення). Життєвий план - це вже не підліткові туманні мрії про майбутнє. Коли плани підштовхують до наміру вчитися, займатися в майбутньому цікавою роботою, мати вірних друзів і багато подорожувати, це ще не можна назвати життєвою перспективою. Юнак повинен не тільки уявити собі своє майбутнє в загальних рисах, а усвідомлювати способи досягнення поставлених життєвих цілей [17].
Юнаку доводиться орієнтуватися в різних професіях, що зовсім не просто, оскільки основу ставлень до професій лежить не свій власний, а чужий досвід - інформація, одержана від батьків, друзів, знайомих, з телепередач і т.д. Цей досвід, зазвичай, абстрактний, не пережитий, не вистражданий дитиною. Окрім того, необхідно правильно оцінити свої об'єктивні можливості - рівень навчальної підготовки, здоров'я, матеріальні умови сім'ї і, головне, свої здібності і нахили.
Переживання власного буття у цей період може бути усвідомлюваним і фрагментарно, частково. Часто внутрішні конфлікти, конфлікти з собою, своїми ролями, очікуваннями, сподіваннями маскуються під конфлікти зовнішні, суперечки, непорозуміння з оточуючими. Незадоволення окремими рисами власного характеру, можливостями саморегуляції приховує острах перед майбутнім, а бажання зводити повітряні замки - невпевненість у собі, у своїх можливостях пристосування до реального життя з його повсякденними вимогами.
Інколи юнак шкодує, що не може повернутись до характерного для дитинства ставлення до життя, коли все сприймалося природно, безпосередньо, щиро, наївно. Подібна відсутність будь-якої рефлексії виникає у старшого школяра, коли він перебуває у полоні сильного афекту,коли чимось розгніваний чи захоплений. Але пізніше все одно підключається рефлексія, яка ніби припиняє безперервний процес життя, розчленовує його, анатомує, дозволяючи подивитися на себе ззовні. Момент підключення рефлексії є вирішальним, ключовим, тому що саме з цього моменту кожний вчинок стає відбиттям нового, глибинного, відповідального ставлення до власного існування.
Однак інтенсивний розвиток рефлексії у цьому віці обтяжується великою кількістю сумнівів щодо дійсності та ставлення до неї. Буденні натури, як вважає юнацтво, не можуть зрозуміти всю складність проблем, котрі потрібно терміново розв'язувати. Дорослі, які звикли до компромісів, уже не пам'ятають, яким насправді складним є світ, як треба до нього ставитись, які завдання вирішувати. Все навколо провокує виникнення запитань, все потребує глибоких роздумів. Батьків інколи дратує така манера розводити "глибоку філософію на мілких місцях", такі абстрактні міркування про творчість, безсмертя, позаземні цивілізації, карму тощо. Пошук універсальних законів природи і людського існування відтворює вікові особливості розвитку людської самосвідомості, і це цілком нормально.
Юнацький вік є віком творчих мрій, коли зростаюча особистість у своїх фантазіях та раціональних побудовах майбутнього стисло переживає свій імовірний творчий шлях, планує можливості самовизначення. Самовизначення, як професійне, так і особистісне, стає центральним новоутворенням ранньої юності. Це нова внутрішня позиція, яка включає усвідомлення себе як члена суспільства, прийняття свого місця в ньому.
Самовизначення пов'язане з новим сприйманням часу - співвіднесення минулого і майбутнього, сприймання теперішнього з точки зору майбутнього. Тепер усвідомлюється часова перспектива: "Я" охоплює минуле, що належить йому, і прагне в майбутнє. Але сприймання часу суперечливе. Почуття незворотності часу часто поєднується з уявленнями що те, що час зупинився. Старшокласник відчуває себе то дуже молодим, навіть зовсім маленьким, то, навпаки, зовсім старим і все випробувавши, лише поступово встановлюється зв'язок між "мною як дитиною" і "тим дорослим, яким я стану", наступність теперішнього і майбутнього, що важливо для особистісного розвитку.
Спрямованість в майбутнє тільки тоді позитивно впливає на формування "Я-концепції", коли є задоволеність теперішнім. При сприятливих умовах розвитку старшокласник прагне в майбутнє не тому , що йому погано
Loading...

 
 

Цікаве