WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості розвитку ''Я-концепції'' майбутнього психолога - Курсова робота

Психологічні особливості розвитку ''Я-концепції'' майбутнього психолога - Курсова робота

а соціальна установка, ставлення особистості до самої себе, включаючи три компонента: пізнавальний - знання себе, уявлення про свої якості і риси; емоційний - оцінка цих якостей і пов'язане з нею самолюбство, самоповага; поведінковий - практичне ставлення до себе на основі попередніх двох компонентів [7].
Теорія соціального навчання наголошує на набутті власної системи цінностей за допомогою процесів ідентифікації, інтерналізації та підкріплення. Під підкріпленням ми розуміємо різні засоби суспільного впливу, що поряд із впливом батьків сприяють засвоєнню визначених цінностей. Якщо однолітки, школа, церква або засоби масової інформації орієнтуються на ті ж цінності, що й батьки дитини, то вона засвоює їх швидше і краще. Проте, якщо це не так, подібне протиріччя породжує внутрішній конфлікт. Така ситуація нерідко спостерігається серед молодих людей, чиї батьки займають низьке соціальне положення в суспільстві[16].
Згідно Е.Еріксону, важливе завдання, що постає перед людиною в юності - це встановлення власної ідентичності в близьких відносинах з іншими людьми і трудовою діяльністю. Формування ідентичності - безперервний процес. Дорослі мають структурувати і перебудувати свою особисту, професійну і сімейну ідентичність по мірі того, як змінюється їх внутрішній і зовнішній світ. Хоча багато граней дорослої ідентичності можуть сформуватися вже до початку дорослого життя, іншим її граням ще тільки передбачається сформуватись.
З формуванням ідентичності дійсно пов'язаний розвиток близькості з друзями, і в кінцевому результаті, з вірним чоловіком або дружиною. Е.Еріксон вважав, що розвиток близькості - це дуже важливе досягнення юності. Ті, хто не здатен сформувати близькі відносини протягом цього критичного періоду, можуть відчувати великі труднощі в соціальній адаптації і страждати від почуття самотності, пригніченості та підозріливості. Е.Еріксон вважав, що яким би не було джерело набуття ідентичності, головною подією юнацького віку є досягнення генеративності. Він пояснює генеративність як спробу увічнити себе шляхом здійснення довготривалого і значного внеску в оточуючий світ [9].
Як було встановлено А.Бандурою та іншими дослідниками проблем соціальної психології, процес засвоєння моральних цінностей і правил суспільної поведінки проходить через стадії ідентифікації та моделювання. Спочатку діти спостерігають припустиму, з погляду суспільної моралі, поведінку дорослих і відзначають, що дорослим подобається, а що не подобається. Потім, будучи прекрасними імітаторами, вони намагаються чинити так само - в більшій мірі через те, що батьки є багато чим для них: джерелом любові або ненависті, матеріального благополуччя або злиднів, спокою або страждання, безпеки або тривоги, задоволення і виконання таємних бажань. Крок за кроком діти стають соціально адаптованими особистостями і поводяться належним чином навіть за умови відсутності зовнішніх стимулів; згода сама по собі стає кращою нагородою.
Побудова і переоцінка системи цінностей - основний процес морального розвитку в юнацькому віці. За Хоффманом, моральний розвиток проходить трьома різними, частково співпадаючими, шляхами. Перший - заснований на тривозі стримування, тобто соціально прийнятна поведінка, що викликається страхом перед покаранням. Діти навчаються пов'язувати покарання, яке йде від батьків та інших людей, з неприйнятною поведінкою. В кінцевому результаті вони впораються зі страхом покарання, утримуючись від заборонених дій. Що стосується другого шляху, то, в міру того, як діти стають старші, вони навчаються заснованій на емпатії турботі про інших. Ця моральна перспектива поєднує здібності людини поділяти почуття інших з когнітивною здатністю уявляти, що відчуває інший і як власна поведінка може змінити внутрішній стан інших людей. По-третє, моральний розвиток підлітків та юнаків відбувається завдяки розвитку мислення на рівні формальних операцій, в процесі якого вони набувають досвіду перевірки гіпотез, переоцінки інформації та переформулювання понять. Переоцінка цінностей виступає чинником зміни ставлення до ризику, у зв'язку з чим деякі молоді люди приймають участь в багатьох ризикованих заходах [9].
Одним з найважливіших етапів морального розвитку є ознайомлення дитини з моральними підвалинами суспільства, вироблення в неї поважного ставлення до сформованої системи духовних цінностей і правил соціального гуртожитку. Потім такі цінності і правила повинні бути інтерналізовані, увійти "у плоть і кров". Як відзначав Жан Піаже, такий процес у підсумку призводить до якісної перебудови особистості людини і виробленню в неї почуття "морального реалізму", в результаті чого вона намагається дотримуватись засвоєних правил.
Труднощі та протиріччя життя актуалізують проблему вибору, вміння активно шукати сенс свого життя. Для юності характерна інтровертованість, коли самотність дає можливість реалізувати здібності (музичні, художні, літературні, технічні). На думку А.В. Мудрика, така особливість юнацького віку має відмінність від усамітнення дорослих. Дорослі наодинці з собою відкидають ті ролі, які вони грають у житті, стають самими собою. Юнаки, навпаки, наодинці програють ролі, які їм не доступні у реальному житті. Але моральна самотність, як вважає Е.Фромм, так само важко переноситься, як і фізична; більше того, фізична самотність стає нестерпною лише в тому випадку, якщо веде за собою і самотність моральну. Центральним новоутворенням цього вікового періоду стає самовизначення - професійне та особистісне. Саме в період юності виявляється позитивне ставлення до навчання, що дає можливість юнакам здійснювати пошуки сенсу життя [2].
Вибір професії і підготовка до трудової діяльності є одним із найбільш важливих завдань у розвитку і становленні молодих людей.Продуманий і реалістичний підхід дозволяє підліткам вибрати спеціальності, які найбільше відповідають їхнім індивідуальним якостям, в яких вони отримають найбільше задоволення і розкриються як особистості, а також найбільш необхідні для суспільства.
Вибір буває іноді дуже важким. Елі Гінзберг підкреслює, що це довготривалий процес, який включає в себе багато зовнішньо незначних рішень, кожне з яких впливає на наступні та обмежує подальший вибір. Е.Гінзберг поділяє процес професійного вибору на три стадії: стадію фантазії (до 11 років), гіпотетичну (11-17 років) і реалістичну стадії (старше 17 років). Результати досліджень в основному підтверджують цю теорію, хоча послідовність, характер і хронологія стадій можуть бути різними. Крім того, вибір кар'єри не завжди закінчується з вибором першої професії.
Існує багато факторів, які впливають на вибір професії: думка батьків, однолітків, шкільного персоналу, інтелект, індивідуальні здібності, інтерес, вакансії, матеріальна винагорода і моральне задоволення, суспільно-економічний статус, фактор престижу, національні традиції тощо [16].
Реалізація основних потреб цього віку призводить до відносної стабілізації особистості, формування "Я-концепції", світогляду. Центральним новоутворенням стає самовизначення - професійне та особистісне. Саме в період юності виявляється свідоме позитивне ставлення до навчання. Все це дає можливість в цей віковий період здійснювати пошук сенсу життя.
Виходячи з цього, на нашу думку, необхідно розглянути основні детермінанти розвитку самосвідомості індивідів раннього юнацького віку.
РОЗДІЛ ІІІ. Основні детермінанти формування самосвідомості в юнацькому віці
Часто юність вважають бурхливою, поєднуючи її в один період з підлітковим віком. Пошуки змісту життя, свого місця в цьому світі можуть стати
Loading...

 
 

Цікаве