WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості розвитку ''Я-концепції'' майбутнього психолога - Курсова робота

Психологічні особливості розвитку ''Я-концепції'' майбутнього психолога - Курсова робота

потенційна поведінкова реакція, тобто конкретні дії, викликані і "образом Я", і самооцінкою (поведінкова оцінка) [1].
Психологам виділяються такі основні модальності в структурі "Я-концепції" як установки - реальне "Я", ідеальне "Я" та дзеркальне "Я". Реальне "Я" - уявлення індивіда про себе на даний момент (в дійсності). Ці уявлення можуть бути як істинними, так і хибними. Ідеальне "Я" - уявлення про те, яким індивід прагне стати. Дзеркальне "Я" - уявлення індивіда про думки відносно нього з боку інших людей. Все ж, незважаючи на множину різних образів "Я", "Я-концепція" існує в цілісній єдності її структурних компонентів, що забезпечується ідентичністю особистості.
Самооцінка виступає одним із найважливіших складових елементів "Я-концепції" і водночас, є одним із основних джерел її створення. Уявлення індивіда про себе ніколи не існують безвідносно до емоційно забарвленої їх оцінки. Навіть такі характеристики, які нібито і не стосуються особистості людини-місце проживання, фізичні дані, стать, тощо, містять в собі прихований оцінний момент. Отже, джерелами формування самооцінки є власні судження індивіда про себе та оцінки індивіда іншими людьми.
До неадекватних самооцінок відносять завищену чи занижену самооцінку. На думку Р.П.Грановської, занижена самооцінка виявляється в постійній тривожності, в страхові перед негативною думкою про себе, в загостреній ранимості, що спонукає людину обмежувати контакти з іншими людьми. Надмірно завищена самооцінка виявляється в тому, що людина керується своїми принципами, незважаючи на думку оточуючих про ці принципи. Якщо самооцінка не дуже завищена, то вона може позитивно впливати на самопочуття, формуючи стійкість до критики. Адекватна самооцінка сприяє формуванню позитивної "Я-концепції", тоді ж як неадекватна самооцінка виступає одним із чинників формування негативної "Я-концепції".
І.С.Кон та І.В.Дубровіна [3;18] звертають увагу на той факт, що саме самооцінка виступає необхідною внутрішньою умовою регуляції поведінки і діяльності. За допомогою включення самооцінки до структури мотивації діяльності, особистість здійснює безперервне співвідношення своїх можливостей, внутрішніх психологічних резервів з метою та засобами діяльності.
В плані подальшого вивчення проблеми нашого дослідження, торкаючись питання самоконтролю в поведінковій діяльності, доречно зазначити, що його результативність буде залежати від різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів. Дослідники (М.Й.Боришевский, Т.І.Гавакова, Л.В.Долинська та ін.) до зовнішніх умов продуктивності самоконтролю відносять контроль і вимоги вчителів, оцінку знань, створення установки на самоконтроль, підключення учнів до самоконтролю. Серед внутрішніх умов продуктивності самоконтролю виокремлюються:
1) ступінь усвідомлення особистості відповідності своєї поведінки об'єктивним вимогам і необхідності контролювати свою поведінку у відповідності до цих вимог;
2) наявність зразків поведінки (правила поведінки, соціальні норми, образи конкретних людей та ін.);
3) наявність певного мотиву, який забезпечує позитивне відношення суб'єкта до тієї поведінки, в процесі якої він повинен здійснити самоконтроль.
Одним із головних аспектів цієї проблеми є моральне "Я", з яким індивід співвідносить свої мотиви і поведінку. Дослідники виділяють три стадії моральної свідомості: 1) доморальний рівень - дитина виконує правила, виходячи з егоїстичних міркувань; 2) конвенційна модель - орієнтована на зовнішні норми і думку оточуючих; 3) автономна модель - орієнтація на внутрішню автономну систему принципів.
Підсумовуючи вищеописане стосовно поведінкової складової "Я-концепції", важко не погодитись з думкою М.Р.Гінзбурга про те що для розуміння "Я-концепції" особистості необхідно проаналізувати її поведінку.
Таким чином, "Я-концепція" - це динамічна система уявлень особистості про себе, що існують в усвідомленій та неусвідомлюваній формі, в поєднанні з їх емоційно забарвленою оцінкою та поведінковою реакцією, чинником яких виступають уявлення про себе та їх оцінка.
"Я-концепція" є досить складним і багаторівневим утворенням, а саме:
1. Когнітивний компонент або "образ Я". До змісту цієї складової відносяться уявлення індивіда про себе.
2. Емоційно-оцінна складова. Її головним компонентом виступає самооцінка як афективна оцінка уявлень особистості про себе.
3. Поведінкова складова, тобто потенційна поведінкова реакція, що виникає внаслідок неперервної взаємодії перших двох компонентів - "образу Я" та емоційно-оцінного.
У складі "Я-концепції" виділяються три основні модальності, а саме: реальне "Я", ідеальне "Я" та дзеркальне "Я", зміст яких ми вже розкрили попередньо. Ці "Я" розглядаються крізь призму соціальних, емоційних, інтелектуальних та фізичних характеристик. Процес становлення "Я-концепції" носить соціальний характер, оскільки "Я-концепція" в основному формується в результаті контактів із значущими іншими.
Отже, розглядаючи "Я-концепцію" як основний продукт самосвідомості, нас зацікавили особливості її формування у юнацькому віці, коли цей процес відбувається повною мірою.
РОЗДІЛ ІІ. Психологічні особливості розвитку "Я-концепції" в юнацькому віці
Юність - період життя після підліткового віку до дорослості (вікові межі умовні - від 15-16 до 21-25 років). Це період, коли людина може пройти шлях від невпевненого, непослідовного підлітка до дійсного подорослішання. В юності у молодої людини виникає проблема вибору життєвих цінностей. Юність прагне сформувати внутрішню позицію по відношенню до себе ("Хто Я?", "Яким Я маю бути?"), по відношенню до інших людей, а також до моральних цінностей.
Саме в юності відбувається становлення людини як особистості, коли молода людина, пройшовши складний шлях онтогенетичної ідентифікації уподібнення іншим людям, набула від них соціально вагомі якості особистості, здатність до співпереживання, до активного морального ставлення до людей, до самої себе і до природи тощо.
У юності людина прагне до самовизначення як особистість і як людина, включена в суспільне виробництво, у трудову діяльність. Пошук професії - найважливіша проблема юності. В юності деяка частина молоді починає тяжіти до лідерства як майбутньої діяльності. Ця категорія людей прагне навчитися впливати на інших і для цього вивчає соціальні процеси, свідоморефлексуючи на них.
Важливим психологічним утворенням юнацького віку є самоусвідомлення і стійкість образу "Я". Критикуючи введене Е.Шпрангером поняття "відкриття "Я", яке може бути пояснено як "відкриття" чогось існуючого, але невідомого дитині, Л.С.Виготський разом з тим погодився, що формування самоусвідомлення є головним результатом перехідного віку [16].
Цінним психологічним набуттям ранньої юності є відкриття власного внутрішнього світу, що також відкриває багато тривожних і драматичних переживань. Разом з усвідомленням своєї унікальності, несхожості з іншими приходить відчуття самотності. Юнацьке "Я" ще невизначене, дифузне, воно нерідко переживається як невизначений неспокій або відчуття внутрішньої порожнечі, яку треба заповнити. Звідси росте потреба у спілкуванні і, водночас, підвищується вибірковість спілкування, потреба у самотності.
Становлення особистості також включає в себе становлення відносно стійкого образу "Я", тобто цілісного уявлення про самого себе. Образ "Я" - складне психологічне явище, яке не є простим усвідомленням своїх якостей чи сукупності самооцінок.
Образ "Я" - не просто відображення якихось об'єктивних даних і незалежних від міри свого усвідомлення якостей,
Loading...

 
 

Цікаве