WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в сучасних умовах - Курсова робота

Психологічні особливості профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в сучасних умовах - Курсова робота

[30].
Проблема самовизначення особистості займає важливе місце в фундаментальних дослідженнях з психології. Серед психологічних досліджень професійного самовизначення особистості можна відмітити два основні напрямки: по-перше, професійне самовизначення характеризується якособистісне новоутворення, що виникає в старшому шкільному віці (М.Ю.Варбан, А.Маслоу, М.М.Муканов та ін.); по-друге, професійне самовизначення розглядається як штучно організований процес. У межах зазначених підходів зустрічаються дещо відмінні позиції різних дослідників щодо природи професійного самовизначення особистості.
Ряд психологів (М.Р.Гінзбург, І.В.Дубровіна, І.С.Кон, Б.С.Круглов, Г.П.Ніков та ін.), що вивчали питання формування особистості у юнацькому віці, пов'язують перехід від підліткового до юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, коли спрямованість у майбутнє стає основною спрямованістю особистості, і проблема вибору подальшого життєвого шляху знаходиться в центрі інтересів і планів старшокласників. Перед ними постають фундаментальні задачі соціального й особистісного самовизначення: як знайти своє місце в житті, вибрати справу у відповідності зі своїми можливостями й здібностями, як стати справжніми людьми, у чому сенс життя і багато інших. Юнаки і дівчата прагнуть зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити себе членами суспільства, визначити себе у світі, тобто зрозуміти себе і свої можливості поряд з розумінням свого місця й призначення в житті.
Відомий спеціаліст у галузі психології профорієнтації Є.О.Климов, стверджує, що професійне самовизначення є системоутворюючим центром для всієї системи можливих "самовизначень" підростаючої людини як суб'єкта діяльності і громадянина.
П.А.Шавір у роботі "Психологія професійного самовизначення в ранній юності" вказує на внутрішню суперечливість процесу професійного самовизначення. Він розглядає професійне самовизначення як процес розвитку особистості, при цьому його рушійні сили містяться у внутрішніх протиріччях особистості [25].
М.С.Коган виділяє чотири види діяльності, що мають відношення до професійного самовизначення особистості. Це пізнавальна (збір загальної інформації), ціннісно-орієнтаційна (самостійне знайомство зі світом професій), перетворююча ("проба сил") і комунікативна (умова для інших діяльностей).
До спроби створення єдиної теорії самовизначення в юнацькому віці вдався вітчизняний психолог М.Гінзбург. Основою, із позиції якої автор підходить до вирішення проблеми самовизначення є уявлення про ціннісно-смислову природу особистісного самовизначення. Рівень особистості - це рівень ціннісно-смислової детермінації, рівень існування у світі змістів і цінностей. Виділення основних функцій смислових утворень дозволить краще зрозуміти його підхід до самовизначення.
1. Існування у світі змістів є існування на власне особистісному рівні, область змістів і цінностей є та область, у якій і відбувається взаємодія особистості і суспільства; цінності й змісти є, власне кажучи, мова цієї взаємодії.
2. Провідна роль цінностей для формування особистості. Сповідання цінностей закріплює єдність і самототожність особистості, надовго визначаючи собою головні характеристики особистості, її стержень, її мораль та моральність. Таким чином, визначення цінності є визначенням особистістю самої себе.
3. Створення еталона, образа майбутнього й оцінка діяльності з моральної, смислової сторони [2].
У рамках цього підходу адекватно постає питання про співвідношення цінностей і цілей: "Цінність у першу чергу є тим, що дає ідеальній (тобто реально ще не здійсненій) меті силу впливу на спосіб і характер людської діяльності, спонукальну силу" [11]. Таким чином, цінності, ціннісна свідомість лежить в основі цілепокладання.
П.Герстманн указує на принципове розходження в природі елементів уявлення людини про своє майбутнє, із якого випливає і розходження в їхній функції. Він розрізняє в складі життєвого плану два типи цілей: кінцеві (ідеальні) і допоміжні (реальні, конкретні). Кінцеві цілі являють собою ідеали, що розуміються як цінності; ці цілі стабільні. Реальні ж цілі характеризуються конкретністю й досяжністю, вони можуть змінюватися в залежності від успіхів чи невдач Таким чином, Герстманн прямо вказує на зв'язок життєвого плану з цінностями.
Як ми бачимо, уявлення про власне майбутнє пов'язані з цінностями. Цінності являються засобом залучення індивіда до роду, дозволяючи перебороти тимчасовість людського існування. Цінності тісно пов'язані з уявленнями про сенс життя, що є одночасно і підставою розвитку особистості, і його результатом. Наявність інтересу до сенсу життя і його активне обговорення, на думку М.Гінзбурга, свідчать про активний хід процесу самовизначення; їхня відсутність - про його спотворення [2].
В.Франкл розглядає прагнення до пошуку і реалізації людиною змісту свого життя як природжену мотиваційну тенденцію, властиву усім людям, що являється основним двигуном поведінки і розвитку дорослої людини [24].
У пошуках змісту свого існування, у найбільш загальній формі виявляється ціннісно-смислова природа особистісного самовизначення. Потреба в сенсі життя характеризує дорослі форми поведінки і тому не може не враховуватись, коли ми маємо справу з процесом формування особистості, становлення людського "Я".
Таким чином, у вітчизняній та російській психології професійне становлення особистості розглядається як складова частина її загального розвитку (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, Є.О.Климов, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, О.П.Саннікова та ін.), а професійне самовизначення - як форма життєвого, особистісного самовизначення (В.Ф.Сафін, М.М.Захаров, Ф.С.Льовочкіна, Б.О.Федоришин та ін.).
У зарубіжній психології як аналог поняття "особистісне самовизначення" виступає категорія "психосоціальна ідентичність", розроблена й введена американським ученим Е.Еріксоном. Центральним моментом, крізь призму якого розглядається все становлення особистості в перехідному віці, включаючи і його юнацький етап, є "нормативна криза ідентичності". Термін "криза" уживається тут у значенні поворотної, критичної точки розвитку, коли в однаковій мірі загострюються як вразливість, так і зростаючий потенціал особистості, яка знаходиться перед вибором між двома альтернативними можливостями, одна з яких веде в позитивному, а інша в негативному напрямку. Слово "нормативний" має той відтінок, що життєвий цикл людини розглядається як ряд послідовних стадій, кожна з який характеризується специфічною кризою у відносинах особистості з навколишнім світом, а усі разом визначають розвиток почуття ідентичності.
Головною задачею, що постає перед індивідом у ранній юності, по Еріксону, є формування почуття ідентичності в противагу рольової невизначеності особистісного "Я". Юнак повинний відповісти на питання: "Хто я?" і "Який мій подальший шлях?". У пошуках особистої ідентичності людина вирішує, які дії є для неї важливими,
Loading...

 
 

Цікаве