WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в сучасних умовах - Курсова робота

Психологічні особливості профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в сучасних умовах - Курсова робота

можливості для формування професійних інтересів учнів, то роботу з формування в учнів пізнавальних та професійних інтересів варто здійснювати у контексті вивчення конкретних навчальних предметів. В той же час, в учнів старших класіврозвивається підвищений інтерес до самопізнання, до життєвих перспектив, моральних оцінок. Старшокласники починають віддавати перевагу певним навчальним предметам.
Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що поєднання пізнавального та професійного інтересів сприятиме усвідомленому вибору професії. При цьому рівні сформованості професійних інтересів визначаються стійкістю та активністю особистості, але кожному рівню відповідають певні показники. Спільними в різних класифікаціях є відповідність названих нами показників трьом компонентам інтересу: мотиваційному, пізнавальному та вольовому.
3. Психологічні аспекти та бар'єри професійного самовизначення у ранньому юнацькому віці
Термін "самовизначення" вживається в літературі у різних значеннях: особистісне, соціальне, життєве, професійне, моральне. Найбільш поширені два підходи до тлумачення цього поняття, які доцільно розмежувати: соціологічний і психологічний. Соціологія самовизначення відносить до покоління в цілому; характеризує його входження в соціальні структури й сфери життя та фіксує його результати [6, 24].
Психологів цікавить у першу чергу процес, тобто психологічні механізми, що обумовлюють входження індивіда в соціальні структури.
Аналіз літератури показує значну перевагу в ній соціологічного підходу до розгляду проблеми, кількість робіт, у яких розглядаються власне психологічні механізми самовизначення, надзвичайно обмежена.
Методологічні основи психологічного підходу до проблеми самовизначення були закладені С.Л.Рубінштейном [20]. Проблема самовизначення розглядалася ним у контексті проблеми детермінації, у світлі висунутого ним принципу - зовнішні причини діють, переломлюючись через внутрішні умови. "Теза, відповідно до якої зовнішні причини діють через внутрішні умови так, що ефект впливу залежить від внутрішніх властивостей об'єкта, означає, власне кажучи, що всяка детермінація необхідна як детермінація іншим, зовнішнім, і як самовизначення (визначення внутрішніх властивостей об'єкта)". У цьому контексті самовизначення виступає як самодетермінація, на відміну від зовнішньої детермінації; у понятті самовизначення, таким чином, виражається активна природа "внутрішніх умов" [20].
Стосовно рівня людини в понятті самовизначення для С.Рубінштейна виражається сама суть, зміст принципу детермінізму: "зміст його полягає в підкресленні ролі внутрішнього моменту самовизначення, вірності собі, неоднобічного підпорядкування зовнішньому". Більш того, сама "специфіка людського існування полягає в мірі співвіднесення самовизначення і визначення іншими (умовами, обставинами), у характері самовизначення в зв'язку з наявністю в людини свідомості й дії" [20].
У своїх роботах К.А.Абульханова-Славська розвиває підхід сформований С.Л.Рубінштейном. Для неї центральним моментом самовизначення є також самодетермінація, власна активність, усвідомлене прагнення зайняти певну позицію. На її думку самовизначення - це усвідомлення особистістю своєї позиції, що формується усередині координат системи відношень. При цьому вона зазначає, що від того, як складається система відношень (до суб'єкта, до свого місця в колективі, до інших його членів), залежить самовизначення і суспільна активність особистості.
В.Ф.Сафін і Г.П.Ніков здійснили спробу побудувати загальний підхід до самовизначення особистості в суспільстві. Автори стверджують, що у психологічному плані розкриття сутності самовизначення особистості варто спиратися на суб'єктивну сторону самосвідомості - усвідомлення свого "я", що виступає як внутрішня причина соціального дозрівання. Вони виходять із характеристики "особистості, що самовизначилася", що для них є синонімом "соціальне дозрілої" особистості. [21].
Особистість, що самовизначилася розглядається ними як "суб'єкт, що усвідомив, що він хоче (цілі, життєві плани, ідеали), що він може (свої можливості, нахили, дарування), що він є (свої особистісні й фізичні властивості), що від нього чекає колектив, суспільство; суб'єкт, готовий функціонувати в системі суспільних відносин. Самовизначення, таким чином, це "відносно самостійний етап спеціалізації, сутність якого полягає у формуванні в індивіда усвідомлення мети й сенсу життя, готовності до самостійної життєдіяльності на основі співвіднесення своїх бажань, наявних якостей, можливостей і вимог, висунутих до нього з боку оточуючих і суспільства" [21].
Основними критеріями границь і етапів самовизначення "варто вважати рівень розуміння особистістю сенсу життя, зміну відтворюючого виду діяльності й повноту рівня співвіднесення "хочу" - "можу" - "є" - "вимагають" у конкретної особистості. Іншими словами, конкретна форма прояву самосвідомості - самооцінка - стосовно Я-концепції виступає як оцінний аспект, тоді як стосовно самовизначення - як його когнітивний аспект, один із механізмів, і тому вона є внутрішньою умовою саморегуляції поведінки [21].
Запропоновані авторами етапи самовизначення фактично являють собою загальноприйняті в даний час у вітчизняній психології етапи вікової періодизації на основі зміни провідної діяльності.
Варто розглянути і погляди інших авторів на психологічні механізми самовизначення. А.В.Мудрик припускає, що самовизначення особистості - це двоєдиний психологічний механізм:
- засвоєння накопиченого людством досвіду, що у психологічному плані "я" протікає як наслідування й ідентифікація (уподібнення);
- формування в індивіда неповторних, тільки для нього характерних властивостей, що протікає як персоніфікація (відокремлення) [13].
У віковому аспекті проблема самовизначення найбільш глибоко й повно була розглянута Л.І.Божович. Характеризуючи соціальну ситуацію розвитку старших школярів, вона вказує, що вибір подальшого життєвого шляху, самовизначення являє собою афективний центр їхньої життєвої ситуації, є особистісним новоутворенням старшого шкільного віку, що пов'язане з формуванням внутрішньої позиції дорослої людини, з усвідомленням себе членом суспільства, із необхідністю вирішувати проблеми свого майбутнього. Автор розуміє самовизначення як "вибір майбутнього шляху, потребу визначення свого місця в праці, у суспільстві, у житті", "пошук мети й змісту свого існування", "потребу знайти своє місце в загальному потоці життя".
Потребу в самовизначенні Л.І.Божович розуміє як потребу об'єднати в єдину смислову систему узагальнені уявлення про світ і узагальнені уявлення про самого себе і тим самим визначити зміст свого власного існування. Вона зафіксувала надзвичайно істотну характеристику самовизначення в юнацькому віці - двоплановість: самовизначення здійснюється "через діловий вибір професії і через загальні, позбавлені конкретності шукання змісту свого існування"
Loading...

 
 

Цікаве