WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в сучасних умовах - Курсова робота

Психологічні особливості профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в сучасних умовах - Курсова робота

утворенням, що визначається сукупністю різних параметрів, які відрізняються за змістом,характером, видом, рівнями та характеризуються якісними етапами свого розвитку.
У роботах В.М.М'ясищева, В.Г.Іванова, О.Г.Ковальова виділено такі риси інтересу як прагнення та переживання; у роботах С.Л.Рубінштейна - ставлення та увага; у роботах A.А.Фортунатова розкрито пізнавальний аспект потреб; інтерес як спрямованість особистості розглядали Л.І.Божович та Н.Г.Морозова; як загальну спрямованість особистості - М.Ф.Бєляєв; як дослідницьку мотивацію - А.В.Петровський; як вторинну потребу - Б.І.Додонов.
У сукупності своїх визначальних рис інтерес розглядається як вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення особистості до предметів, явищ, подій навколишньої дійсності, а також до певних видів діяльності, які мають важливе значення для людини. Таким чином, інтерес займає проміжне місце у системі потребнісних ставлень людини до навколишньої дійсності. Виникаючи на основі бажання, потягу до певного виду діяльності, інтерес у процесі свого розвитку може перерости у стійку особистісну потребу, в активне, діяльне ставлення до неї, і навіть у схильність до визначеної діяльності ?3?.
Характеризуючи активність особистості як показник сформованості інтересу, та диференціюючи його на інтереси слабкої і високої активності, Т.Г.Єгоров зокрема акцентує увагу на тому, що власне інтерес має переважно споглядальний характер, а ступінь високої активності характеризується спонуканням до дії ?4?.
Аналізуючи проблему виникнення та еволюції інтересів, В.О.Онищук виділяє чотири основні етапи його розвитку.
Перший етап - зацікавленість, найелементарніший інтерес, що виникає за певних обставин, але при зміні ситуації може швидко зникнути. Цей етап розвитку інтересу пов'язаний з новизною предмета який не має особливого значення в даний час для певної особистості. Наступний етап - допитливість, являє собою стан, який характеризується прагненням проникнути за межі побаченого і спонукає людину розширити свої знання про даний предмет чи явище. Цей етап розвитку інтересу характеризується такими емоціями як здивування, почуттям радощів відкриття нового. Пізнавальність дослідник визначає як стан розвитку інтересу, пов'язаний з намаганням людини самостійно розв'язати проблемну ситуацію, проникнути в сутність предмета чи явища, встановити закономірності його розвитку. Останнім етапом розвитку інтересів у школярів В.О.Онищук вважає конструктивну творчість. Автор визначає її як етап розвитку інтересу, що характеризується спрямованістю учнів не лише на глибоке засвоєння знань, опанування теоретичними основами проблеми, але й прагненням застосувати здобуті знання у практичній діяльності ?15?.
Аналізуючи проблему формування інтересу з позицій психолого-педагогічної науки ми виходимо з того, що інтерес має подвійну природу, оскільки він являє собою стан, який рефлектується у свідомості, і водночас є свідомістю, яка трансформується у дію. Іншими словами інтерес є єдністю вираження внутрішньої сутності суб'єкта і відображення об'єктивних предметів і явищ оточуючої дійсності.
Аналіз розвитку інтересів учнів як лонгітюдного процесу дозволяє стверджувати, що інтерес до певного виду діяльності відображає певний рівень розвитку схильностей учнів. Це повинно враховуватися у процесі формування у старшокласників інтересу до визначеного виду професійної діяльності. Для того, щоб інтереси детермінували певну діяльність, пов'язану з предметом інтересу, крім схильностей потрібна наявність відчутних стимулів і мотивів діяльності. Зацікавленість людини має місце, коли під впливом стимулів і мотивів відбувається реалізація її інтересів.
Інтерес є одним із структурних компонентів загальнолюдської культури, яка за Л.С.Виготським визначається як продукт соціального життя та суспільної діяльності людини, і тому сама постановка проблеми культурного розвитку поведінки вже вводить нас в соціальний план розвитку. Мова йде про те, що інтерес не може бути обмежений якоюсь однією рисою характеру індивіда. Інтереси безпосередньо пов'язані з психологією, звичаями, культурним рівнем і свідомістю людей тощо. Тому інтерес ми розглядаємо у тісному зв'язку з іншими якостями особистості, в першу чергу - з її схильностями і здібностями. Спонукаючи особистість до відповідної діяльності, інтерес породжує схильність і стає одним з елементів її структури. Наявність інтересу до певної діяльності стимулює розвиток здібностей, які є однією з необхідних умов успішної роботи в обраному виді діяльності ?1, 17?.
Ряд дослідників (Т.Л.Бухаріна, М.О.Збарський, В.Г.Іванов та ін.), аналізуючи взаємозв'язок інтересу з іншими психічними процесами, вказують на те, що його вплив на схильності і здібності людини як правило є позитивним. Це надає їм підстави стверджувати, що інтерес служить джерелом активізації, провідним мотивом діяльності. Активізація діяльності є першою та найближчою формою впливу інтересу на особистість. Тому інтереси можуть бути активним і достатньо дієвим інструментом успішної діяльності, у тому числі і професійної ?5?.
С.П.Крягжде розробив інструментальну концепцію професійних інтересів. Проаналізувавши основні підходи до поняття "інтерес", він зокрема виявив їх спільну основу, а саме - стимуляцію вибіркової активності; вказав на вплив вроджених передумов здібностей на розвиток адекватного їм інтересу. Таким чином, на думку С.П.Крягжде, для виникнення інтересів суттєве значення має перший його етап - виникнення ситуативного інтересу. В подальшому, вже в процесі діяльності інтерес підтримується як наявністю передумов здібностей, так і зовнішнім стимулюванням.
Дослідник обгрунтував та експериментально перевірив ряд психолого-педагогічних умов, реалізація яких сприє посиленню інтересу: а) емоційного підкріплення, оскільки переживання задоволення є основною внутрішньою стимулюючою силою; б) надання істотної, особисто важко доступної індивіду інформації про об'єкт інтересу; в) перевірки наявності передумов здібностей до діяльності, що є об'єктом інтересу; г) формування свідомого ставлення до суспільної й особистої значимості переходу на вищий рівень інтересу, цілком достатній для обгрунтованого професійного самовизначення [12].
Слід зазначити, що аналізуючи концепцію С.П.Крягжде, ми не можемо погодитися з тим її положенням, що професійний інтерес ототожнюється автором з професійною спрямованістю. Аналіз досліджень структури особистості за А.Г.Ковальовим та К.К.Платоновим дозволяє прийти до висновку, що хоча інтерес і входить до однієї з підструктур особистості, а саме - її спрямованості, але не є її единим провідним компонентом. В роботах А.П.Сейтешева, А.П.Шавіра та інших дослідників проблем професійної спрямованості, інтерес розглядається в якості однієї з провідних, але все ж таки лише складових професійної спрямованості.
Розкриваючи специфічність інтересу як компоненту спрямованості особистості, С.Л.Рубінштейн відмічає його
Loading...

 
 

Цікаве