WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості організації виховної роботи в сучасній вищій школі - Курсова робота

Психологічні особливості організації виховної роботи в сучасній вищій школі - Курсова робота

вихованою людиною: вміти поводитись, гідно триматись у суспільстві, володіти гарними манерами. Здавалось на перший погляд старовинне слово "манера", означає образ чи спосіб дії, спосіб тримати себе в суспільстві, зовнішні форми поведінки. Без схвалення суспільством форм спілкування та поведінки, без поваги до оточуючих не можлива справжня інтелігентність, погіршується спільна діяльність, виключається співробітництво. Внутрішня вихованість виявляється у спиранні зовнішніх дій на міцний фундамент моральних переконань. Вихована людина повинна бути насамперед моральною людиною.
Життя постійно створює приклади моральної поведінки і нові можливості становлення моральних ідеалів. Між іншим навіть у вузі, піклуючись про становлення у студентів моральних принципів, важливо якось по-новому усвідомити і давно відомі, але дещо призабуті у сфері освіти, істини. Ще Піфагор повчав: "Живи так, щоб твої друзі не стали ворогами, а твої вороги стали друзями". До однієї з таких істин і належить ядро моральності. У наш час відбувається переоцінка минулого. Деякі несвідомо обирають як цінність те, що ближче лежить і привабливо обіцяє швидке благо. У цей час дуже корисно звернутись до тих цінностей, які здавна визнавали на українській землі вічними.
РОЗДІЛ Ш. НАУКОВЕ РОЗУМІННЯ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ - ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО ВИХОВАННЯ
o Існує так званий ефект "зігріваючого сяйва успіху". Він полягає в тому, що людина, яка переживає успіх, стає більш комунікабельною і виявляє більше співчуття до інших, більше бажання надати їм допомогу і підтримку.
o Мова - не лише засіб розуміння інших, а й засіб розуміння себе .
o Інформація тим краще сприймається, запам'ятовується і осмислюється вихованцем, чим авторитетніше джерело інформації.
o Для об'єктивного реагування вихователеві слід висловлювати зауваження про особливості поведінки вихованця, а не про його особистісні якості; більше говорити про свої спостереження, ніж про висновки, підкреслювати в розмові те, що може бути цінним для нього (вихованця), а для інших.
o Конструктивний конфлікт здатний позитивно впливати на розвиток окремої особистості: актуалізуючи самосвідомість, конфлікт стимулює актуалізацію раніше прихованих потенційних можливостей особистості, відкриває перспективу її самовдосконалення. Відмінність конструктивного конфлікту від руйнівного полягає в тому, що в першому випадку метою конфлікту є пошук взаємоприйнятних шляхів вирішення суперечностей, а в іншому - прагнення будь-якою ціною утвердити свою правоту.
o Не зміст обов'язку зобов'язує вихованця, а його самостійно прийняте рішення щодо нього. Тож при черговому спонуканні дитини до вчинку, який вже є в її внутрішньому досвіді, бажано не стільки знову розкривати його суспільну необхідність, скільки наголошувати на тому, що вона вже дала слово, визначилась і відступати їй не личить.
o Не піддавайтесь спокусі порівнювати студента з іншими студентами, у яких, на ваш погляд, більше переваг. Студент завжди мусить відчувати, що він неповторний і що ви любити його таким, яким він є. Оцінювати студента доцільніше не в порівнянні з товаришем, а порівнянні з ним же: яким він був і яким він став за певними особистісними рисами.
o Студенту властиве почуття самоствердження. Тому частіше йому слід давати відчути, що ви прислухаєтесь до його думки, що його судження можуть бути для вас авторитетними.
o Від того, на скільки виявиться суттєвим для вихованця схвалення з боку його найближчого оточення, на скільки сильно дорожить він його прихильністю і любов'ю, а значить - і сам відчуває до нього ці почуття, залежить процес перетворення знань про норми поведінки у внутрішню потребу дотримуватись цих норм.
o Вихователь мусить спілкуватися з вихованцем з приводу виховних проблем науково і етично вірно, логічно неспростовно. У його твердженнях не повинно залишатись місця для недоречних запитань, а думки позбавлені туманності. Смисл його аргументів мусить бути доступним загальному розумінню.
o Складність розуміння педагогом вихованця пов'язана з тим, що той часто прагне приховати від іншого ті свої прагнення, вчинки, які випливають з його егоїстичної природи. Тож виховні зусилля мусять запобігати тому, щоб студент віддавав перевагу собі перед іншими людьми, щоб зосереджував почуття лише на власному "Я". Це культивує себелюбство, яке суттєво заважає справжньому особистісному зростанню.
o Для оволодіння власними емоціями, тобто припинення їх прояву, ефективним буде прийом, за якого людина ставить себе не в позицію об'єкта емоційного переживання, а в позицію суб'єкта цього процесу.
o Щоб викликати у вихованця бажане емоційне переживання певної поведінкової ситуації, тобто зробити її емоціогенною, вихователь має допомогти студентові уявити її зором, проговорити, відтворити почуття, які в минулому супроводжували подібну ситуацію.
o Не можна приймати однозначно все, що було висловлено в емоційне невиваженому стані. Як правило, розпал пристрастей суттєво деформує істинні погляди і думки.
o Підвищена негативна емоційність може тільки ускладнити процес сприймання і розуміння людини людиною.
o Піднесений емоційний стан підвищує швидкість мисленнєвих процесів, сприяє інтелектуальній активності, поліпшує комунікативні можливості людини.
o Як відомо, у стані радісного збудження знижується критичність суб'єкта. Це може призвести, по-перше, до погодження з думкою, яка в звичайних умовах не може бути прийнятою; по-друге, до підтримки людини, яка не заслуговує цього. Надзвичайне вираження позитивних емоцій - так звана ейфорія - навряд чи сприятиме взаєморозумінню.
o Здатність правильно реагувати на емоції і почуття інших людей полягає не лише втому, щоб витримкою відповідати на нестриманість, а рівним голосом - на галас. Головне - це вміння співпереживати. Емпатія (співчуття до емоційного стану інших) сприяє подоланню багатьох бар'єрів на шляху до взаєморозуміння. Більшою мірою це стосується любові, яку має відчувати педагог до вихованців.
РОЗДІЛ IV. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГАГІЧШ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ В МЕЛІТОПОЛЬСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ ПЕДАГОГІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
Національно-виховна діяльність - невід'ємна складова система управління навчально-виховним процесом закладу освіти. Слід підкреслити, що виховна робота базується на законодавчих документах: Конституції України, Декларації прав людини, Законах України "Про освіту" та "Про вищу освіту", Указі Президента України "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян" від 27. 04. 1999 р., Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті тощо.
На основі цих документів розроблено Концепцію виховної роботи Мелітопольського державного педагогічного університету. У процесі
творчих пошуків професорсько-викладацького та студентського колективів в університеті склалася чітка система виховної роботи, яка спрямована на формування особистості майбутнього фахівця, розвиток його творчих здібностей, підвищення культурного рівня. Форми виховної роботи, які практикують систематично відповідно до плану роботи ректорату та деканатів, розроблено з урахуванням інтересів студентів, їх пізнавальних запитів, мають характер розвиваючих видів діяльності.
Пріоритетним напрямком в реалізації Концепції є формування особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, спрямована на втілення в життя української національної ідеї, виховання демократичного, антропологічного світогляду, яка поважає громадянські права і свободи, традиції народів і культур світу, а також національний, релігійний, мовний вибір
Loading...

 
 

Цікаве