WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості організації виховної роботи в сучасній вищій школі - Курсова робота

Психологічні особливості організації виховної роботи в сучасній вищій школі - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Психологічні особливості організації виховної роботи в сучасній вищій школі
?
Зміст
Вступ
РОЗДІЛ І. МЕТА І ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ
РОЗДІЛ II. ЗМІСТ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ТА ФОРМИ ВИХОВАННЯ
РОЗДІЛ Ш. НАУКОВЕ РОЗУМІННЯ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ - ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО ВИХОВАННЯ
РОЗДІЛ IV. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГАГІЧШ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ В МЕЛІТОПОЛЬСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ ПЕДАГОГІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Виховання, про яке писав Арістотель ще в ІУ ст. до нашої ери: "Це найважливіше з усіх, що сприяють збереженню державного ладу засобів, якими сьогодні, на жаль, нехтують, - це виховання юнацтва у дусі, що відповідає державному ладу" - залишається і нині одним з важливих і деякою мірою суперечливих понять.
Психологічний словник вказує: "Виховання - планомірне і цілеспрямоване, впливає на свідомість та поведінку людини з метою формування певних настанов, принципів, ціннісних орієнтацій" [15].
Визначний соціолог О.Г.Харчев відзначав, що "у педагогічній літературі виховання, як правило, трактується як свідомий ... соціальний вплив на індивіда з метою підготовки його до виконання тієї чи іншої спільної ролі, вироблення у нього необхідних для цього якостей" [21, с. З].
В одному з останніх навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів, відзначається, що "Виховання - це цілеспрямована змістовна професійна діяльність педагога, що сприяє максимальному розвитку особистості дитини, входженню дитини в контекст сучасної культури, становленню його як суб'єкта та стратега власного життя, гідного Людини" [16, с.354].
Повний церковнослов'янський словник (1993 рік) пов'язує виховання більше з турботою, аніж з психологічним тиском на дитину. "Виховання - викормлення старання про учіння та освіту дітей".
Спроба визначити виховання як соціальне, цілеспрямоване створення умов (матеріальних, духовних, організаційних) для розвитку людини невиправдано розширює поняття, оскільки умови для розвитку не обов'язково включають в себе виникнення бажаних моральних якостей, на які традиційно вважалась спрямованою виховна робота, хоча про це говориться лише побічно: вплив на особистість та поведінку, тобто на соціальне значимі особливості індивіда та соціальне оцінювані дії. В ужитку виховання, як правило, пов'язують із забезпеченням моральної (тобто такої, що схвалена суспільством) поведінки індивіда, з внутрішньою саморегуляцією утримання індивіда від соціальне не схвальних вчинків.
Про виховання говорили і писали багато. Наприклад, Я. А. Коменський у своїй "Великій дидактиці" стверджував: "... І так, хай буде встановлено: усім народженим людям безумовно необхідне виховання для того, щоб вони були людьми, а не дикими тваринами, не бездумними звірами, не нерухомими чурбанами". Правда, у розширеній назві цієї глави написано: "Щоб стати людиною, треба вчитися". [8, с.34] Це дозволяє тлумачити за Я. Коменським термін "виховання" як вплив не тільки на моральність студента, але й на вияв ним активності, будь-яких якостей людини свого часу, що забезпечується усім навчальним процесом.
Сьогодні в Україні вважається перспективною орієнтація на співробітництво у суспільстві. Така орієнтація довела свою ефективність у розвитку багатьох країн. З цієї точки зору цікавою буде, на наш погляд, преамбула далекоглядного японського закону про освіту 1947 року: Ми будемо виховувати людей, що володіють особистою гідністю, які люблять правду і мир, у той час, коли освіта повинна мати за мету створення універсальної культури.
Виховання вважають основною категорією педагогіки. Однак цим терміном у педагогічній літературі визначається п'ять різних понять:
o вплив на людину соціального ладу та навколишнього середовища;
o передача новим поколінням накопиченого суспільне історичного досвіду;
o увесь навчально-виховний процес в освітньому закладі;
o спеціальна виховна робота для формування системи певних переконань та поглядів;
o формування окремих якостей.
Саме четверте значення з додаванням обмеження в освітньому закладі відповідає тому, що вкладається в поняття "виховання студента" як у специфічну діяльність професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу, спрямовану на становлення у виховуючого бажаних моральних якостей. Найчастіше за все в педагогічній літературі не вказується про яке із значень терміна "виховання" йде мова: вважають, що це значення легко визначається із контексту. Це, звичайно, припускається, але не тоді, коли йдеться про предмет наукового спрямування.
Зміна умов функціонування вищої школи нашої держави, критичний перегляд ідеологічної орієнтації майбутніх спеціалістів вимагають диференціації форм і методів виховної роботи педагогічних колективів вищих навчальних закладів. Сучасний етап розвитку країни вимагає більш поглибленого підходу до підготовки спеціалістів. Навчання і виховання студентів - справа творча, що потребує великої віддачі і великої відповідальності як від викладачів кафедр, усього педагогічного колективу вузу, так і від студентів. Ефективність навчально-виховної роботи значною мірою залежить від сумлінної роботи кожного на своїй ділянці - щоб кожний викладач навчав на совість, а кожний студент навчався на совість. Тільки у цьому разі, лише за такої умови успіх буде гарантований. Отже, професорсько-викладацький склад повинен наполегливо і постійно удосконалювати цей складний і багатогранний процес, щоб стати справжніми навчально-виховними, методичними й науковими центрами вищої школи.
РОЗДІЛ І. МЕТА І ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ
Під вихованням у широкому смислі ми розуміємо цілеспрямований процес формування духовності, культури та фізичних сил особистості студента, підготовку його до життя, активної участі у трудовій діяльності як фахівця. На процес виховання студентської молоді впливають ректорат, деканати, кафедри, академічна група, а також їхні наставники та родина. Під вихованням у вузькому значенні слова ми розуміємо систематичний і цілеспрямований вплив на студентів вихователів-викладачів кафедр і перелічених структур університету. Національне виховання носить суспільний характер. Процес виховання органічно поєднаний з процесом навчання студентів, опанування ними основами наук, багатством національної та світової культури. Виховання має за мету формування рис і якостей студента згідно з його здібностями й інтересами у рамках державної політики виховання [11,14с].
Сутність виховання полягає в тому, що в процесі його формується світогляд, мораль, високі естетичні смаки та ставлення студента як особистості до навколишнього світу.
Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням і студентами, зокрема, соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незважаючи на національну належність, рис громадянина Української держави,розвинення духовності, прищеплення моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
Мета національного виховання, як йдеться в Концепції, конкретизується через систему виховних завдань, що є загальними не тільки для всіх виховних заходів, а й для усього суспільства в цілому:
o забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних і власних інтересів;
o відхід від уніфікації у процесі виховання, від орієнтації на "усередненого" вихованця;
o формування національної свідомості та людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання
Loading...

 
 

Цікаве